«Тоді нагримав і досі гримає»

31-річний Олександр Довбиш із села Лосєва Слобода Щорського району повістку отримав у березні цього року, у п’ятницю, тринадцятого. Додому її принесла дружина-ровесниця Марина Довбиш, а тій передали із сільради. Уже наступного дня подружжя було у військкоматі, чоловік пройшов комісію. А у понеділок, 16 березня, Сашка відправили на навчання до Яворова Львівської області. Уже більш як півроку служить на Миколаївщині у ремонтній бригаді.


Марина Довбиш разом з доньками Анею та Альоною

— Чоловік на вас не нагримав: чого повістку взяла?
— Нагримав, — зізнається жінка. — І досі гримає. В армії він не служив. То я й не думала, що його забрати можна. Нам сказали з’явитися для звірки даних.

— Як відправляли чоловіка?
— Усі екстрено збиралися, і плакали усі.

У нас двоє дітей — Альона в четвертому класі, Аня у п’ятому. Була весна, роботи по господарству, на городах багато. І все це на мої плечі. Батько помер, свекор помер, Сашка забрали. У нас бабьє царство лишилось. Свекруха помочі не просить. А от мама інвалід по зору. У нас три корови, кури, свиня. Городу до 40 соток.

— Односельці допомагали?
— Звичайно. Дуже вдячна односельцям, які відгукнулись. Прізвищ називать не буду, бо багато хто допомагав. Самі, звичайно, не бігли. Та кого просила, ніхто не відмовив.

— А допомагали як: корів доїли?
— З коровами сама справлялась, — усміхається жінка. — Городи орати помагали, порать, сіно заготовлять.

— Як пощастило, що чоловіка на передову не відправили?
— Думаю, через те, що в армії не служив і професії військової не має. Тож при кухні служить на роздачі.

— То, може, він вам розповідає, аби не засмучувати. А сам на передовій снаряди подає.
— В АТО справді був, у Мар’їнці на Донеччині. Я про це випадково дізналась. Подробиць не знаю.

До мобілізації Олександр Довбиш працював на місцевій пилорамі. Марина — учитель початкових класів у Нових Млинах Шорського району. Разом ще зі школи.

— Він — моє перше кохання, — зізнається Марина.

Наприкінці вересня минуло 11 років подружнього життя.

Та святкувати разом цього року не довелося. Сашко у відпустку приїздив раніше річниці, вдома побув три тижні, з 24 серпня по 15 вересня. Разом картоплю викопали.

— Дівчата чекають батька?
— Дуже чекають. Тато у нас хороший. Ніколи на них не гримає.

— Як приїздив, то телефони нам подарував, — хваляться Альона та Аня.

* * *

Усього із Новомлинської сільради, до якої входить і Лосева Слобода, уже відслужило чи служить з десяток чоловік. Кажуть, норму по мобілізованих виконали і перевиконали. Відстояти вдалося лише місцевого фельдшера Тараса Кузовлева, бо у селі аж десятеро дітей від немовлят до чотирьох років, тож без медика ніяк. Розповідають, плечима стали перед Тарасом і на війну не пустили.

Марина Забіян, тижневик «Вісник Ч» №44 (1538)

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.