«Із сусідами не дружу, бо у них на заборі коє-що написано»

52-річний Андрій Калюх і його цивільна дружина Валентина Анцимова з Веселого Куликівського району живуть у крайній хаті. Без паркану, але з зачиненою хвірткою.

— Без огорожі живемо з минулого року. Стовпчики хороші, а от дошки попадали, — каже чоловік. — Довелося прибрати. Треба йти через дорогу у ліс, дерев на жердки напиляти. Дивлюся, тут поблизу, вже хороші позрубували. Треба у глуш заходити. Усе ніяк.

Ми у цій хаті третій рік. Раніше жили у центрі хутора, біля зупинки. Люди запросили копати колодязь. Повертався ввечері додому. Здалеку світло біля дому горіло. Думав, мене дружина зустрічає. Підійшов ближче, а то червоний півень (вогонь) по хаті гуляє. Пожежники сказали, що проводка коротнула. Хата згоріла повністю. Довелося переїхати у цю. Просили за неї 10 тисяч гривень. Рік частинами виплачували.

Із хазяйства поки нема нічого. І на тому дворищі були тільки кури. 22 умовні одиниці. За ніч злодії 19 штук забрали. Одну придавили, довелося зарізати. Залишилися півень і курка. І тих дорізали.

Скраю жити не страшно. Вовків не бачив. Мо', й приходять, а взяти у нас нічого. Лисиці по городах ходять. У сусідів курей душать. Машини, що проїздять, не мішають. А коли потяг їде, вікна торохкотять. Інколи заходять сектанти, пропонують, свою віру. Та я їх послухаю, погомоню, не більше.

В армії служив у морському флоті. Тепер вечорами полюбляю подивитися фільми «Морський патруль», «Морські дияволи». У нас ловить 14 каналів, вибір є. Погано, що не всі зразу можна дивитися. От якби чотирнадцять телевізорів поставити, добре було б (сміється). Знав би, на якому каналі що показують.
Із сусідами поряд не дружимо, бо у них на заборі коє-що написано, — жартує чоловік. — «Продається». Там уже давно ніхто не живе. А от сусіди, які найближче до нас, — через дорогу. Інколи заходять, телевізор дивимось. Верейки разом плетемо. Продаємо по 25 гривень. Уже є постійні покупці, які роблять нам замовлення.

Дружина моя вже на пенсії. Сидить удома. У неї жіночої роботи вистачає. Доки прокинеться, доки картоплі начистить, їсти наварить, посуд помиє. Так і день проходить. Оце розчистив біля сараю двір. Планую трохи курей завести, мрію про порося. Та паркану ж нема. Порозбігаються по Веселому, ловити треба.

Юлія Семенець, Вікторія Товстоног, тижневик «Вісник Ч» №20 (1514)

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.