Михайло Гапон працює вебрайтером

Для 29-річного Михайла Гапона із села Волинка Сосницького району життя без Інтернету нема. Михайло вебрайтер, пише статті для мережі (web з англійської — це мережа, або Інтернет, a writing — написання). Працюючи по чотири години, заробляє приблизно півтори тисячі гривень.

— Пишу в залежності від того, що потрібно замовнику, — пояснює Михайло. — Інколи вказується конкретна тема, інколи загальна тематика.

— Як дізнатися, що саме користується попитом?
— Можна проаналізувати пошукові запити. Подивитися їх статистику. Тобто треба брати рубрики, які користуються найбільшим попитом, і писати на певну тему. Наприклад, тематика «Туризм» або «Свята». Можна писати статті у вільний продаж на ту тематику, яка тобі ближча.

— Яка вам особисто ближча?
— Більшість моїх робіт зараз пов'язана із мобільними технологіями. Огляди мобільних гаджетів (цікаві технічні новинки, пристрої), аксесуарів. Майже на будь-яку тему можу написати. За медичну не берусь принципово і за юридичну.

— Бо це потребує спеціальної освіти?
— Ні. Тут залежить від самого вебрайтера. Це теми, де дуже велика власна відповідальність. Потрібно робити на основі наявної інформації висновки, приймати певні рішення. Одна річ, коли людина прочитає про новий смартфон (мобільний телефон із розширеною функціональністю), його технічні характеристики, особливості і зробить висновок — купити-не купити. І зовсім інша, якщо читатиме про певну хворобу, лікарські засоби.

— Скільки вам вдається заробити в місяць?
— У середньому тисячі півтори гривень. У день працюю годин чотири-п'ять. Це з кавою, в навушниках, з музикою.

— Не було, щоб вас обманювали із оплатою за вже виконану роботу?
— Не було. Оплата відбувається через спеціальні сайти.

— А якщо захочете заробити десять тисяч гривень?
— Потрібно реально оцінювати свої сили, знання. Можна заробити і десять тисяч. Але треба писати дещо інші тексти. Рекламні. Російською це «продающие тексты». Які розраховані на те, щоб приваблювати покупців. Є певне ранжирування за оплатою. Чим складніший текст, тим він краще оплачується. Але на нього і часу більше витрачаєш. Хтось пише десять тисяч символів (без пробілів), а хтось тридцять-сорок тисяч, але втричі дешевше, йому це простіше. І заробляють однаково.

— У вас нема враження, що віртуальне життя замінило реальне?
— Ні. Дивлячись що розуміти під віртуальністю і реальністю. Для мене реальність — це Інтернет.

— Не нудно вам у Волинці?
— Я не планую тут залишатися. Я майже три роки жив у Криму, працював фрилансером (фрилансер — людина, яка сама собі шукає роботу, переважно це праця в Інтернеті. Часто фрилансерами є журналісти, фотографи). Житло винаймав. Повернувся у Волинку у 2013 році влітку. Приїхав на кілька місяців. А потім почався листопад, грудень... Революція. Більше у Крим не поїхав. До Криму працював кілька років у Волинківській школі (яку й закінчив), викладав інформатику. Закінчив Глухівський державний педуніверситет, це Сумська область, за фахом учитель біології та практичний психолог.

— Не сподобалося працювати у школі?
— Два роки побув учителем, потім — скорочення, кількість годин зменшилася, рік побув у Сосниці на біржі, потім від біржі відправили на навчання у Крим. Воно було пов'язане з комп'ютерами, версткою, набором. Провчився, самостійно освоїв вебрайтинг.

— Які основні принципи вебрайтингу?
— Можна зайти в Інтернет і прочитати досить непогані курси, наприклад, Юлії Волкодав. Починати потрібно з того, щоб розібратися у термінології, у тому, що від тебе вимагатимуть. Аби вимоги роботодавців не заганяли у глухий кут. Потрібно вміти працювати на комп'ютері, бо текстів доведеться набирати дуже багато. І, звичайно ж, необхідне знання мови — української, російської.

Тамара Кравченко, тижневик «Вісник Ч» №52 (1494), фото з Інтернету

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.