Є така професія - плекати ліс

Наш район потопає в зеленій розкоші лісів. Є чим пишатися перед заїжджими гостями: свіже повітря у сосновому лісі просякнуте лікувальними ефірними маслами, височенні дуби підпирають хмари, а між охайними рядами листяних дерев - розкидані запашні ягідні та грибні галявини. Живності також вистачає: дикі свині, лосі, олені. Краса та й годі! Лише працівники лісових господарств, а на території нашого району таких державних підприємств три: «Чернігівський військовий лісгосп», «Чернігівський лісгосп» та «Черні-гіврайагролісгосп», знають, скільки треба докласти сил, аби виплекати таку красу. Завтра вони відзначатимуть професійне свято.


Безпосередні опікуни «зелених легень планети», котрі знають про дерева, мабуть, більше за столичних професорів, адже власноруч вирощують кожен пагінець, це - майстри лісу. Серед них - лісник «Чернігівського військового лісгоспу» із двадцятирічним стажем Юрій Пустовойт.

Юрій Васильович родом із Ковпити, нині живе із сім'єю у Шульгівці.

- Це моя стихія! За грибами бігав до лісу, тільки-но на ноги сп'явся, - згадує Юрій Васильович. - Скільки себе пам'ятаю - завжди ліс мене кликав. Пішов працювати одразу після армії. Кажуть, що можна вважати щасливою ту людину, котра знайшла себе у професії. Так от - я щасливий! У своєму обході знаю кожне дерево, помічу, навіть, якщо хтось гілку зламав.

Зараз Юрій Васильович обслуговує не лише свій обход, а й територію колеги й товариша Олексія Панасюка, котрий перебуває у зоні АТО. Тож загалом під його опікою понад тисяча гектарів зелених насаджень.

Щоранку чоловік сідає на свого «залізного коня» - мотоцикла -й гайда у ліс, де роботи вдосталь. Слідкує, щоб злодюги не вдерлися на підконтрольну територію. Адже, на жаль, ласі до чужого є завжди: можуть спиляти дерева або вкрасти вже заготовлену продукцію.

- Ліс - це, по суті, склад просто неба, пильнувати треба і вдень, і вночі, тому графік роботи у мене ненормований, - розповідає майстер. - Цілодобово потрібно контролювати ліс і на наявність пожеж. Адже вогонь - це найстрашніший ворог лісів, особливо хвойних. Добре, що в нашому лісгоспі все відпрацьовано до дрібниць. Якщо загорання відбулося, черговий на вишці одразу це фіксує, а далі працюємо майже як лікарі, бо час іде на хвилини.

Лісгосп має свою пожежну команду, спеціалізовані автомобілі, трактор, що оборює ділянку з пожежею, локалізуючи її, щоб вогонь не перекинувся далі. За потреби на допомогу приходять інші працівники лісгоспу, допомагає танкова бригада й районні рятівники.

Юрій Васильович підкований не лише щодо місцевої флори, знається й на фауні. Бо ліс має ще одного ворога - комах-шкідників. Щоб контролювати їх наявність та чисельність, має перевіряти ґрунт під деревами на наявність личинок. Шкідники псують не лише листяні породи, є гусінь, яка об'їдає глицю, тоді дерево може загинути.

- Років п'ять тому ці комахи чимало лиха наробили, - згадує чоловік. - Але куди гірші за гусінь не-виховані люди, які «забувають» після себе сміття, деякі спеціально вивозять у ліс різний непотріб, котрий нам доводиться прибирати. Всі ж хочуть, щоб вдома було чисто. А ліс - це й є наш, загальний, великий дім. Якщо ловимо таких на гарячому, проводимо бесіди. Хоча це й малоефективно. Я б таких взагалі до лісу не пускав. Якщо людина порядна, вона й без нагадувань не насмітить. Ще слідкуємо, щоб альтанки, стовпи, шлагбауми були у гарному стані, де потрібно фарбуємо, ре-монтуємою.

Опікуються лісники розсадниками, де деревця лише починають своє життя. Прополюють посадки з молодняком, вирізують зайву поросль.

- Роботи вистачає у будь-яку пору року. До речі, кожен працівник зацікавлений виконувати її якісно. По-перше, це наша загальна справа, а по-друге - від ефективності роботи залежить її оцінка у грошовому еквіваленті. Адже окрім зарплатні, отримуємо ще й премії, - розповідає Юрій Васильович. - Колектив у нас дружній, всі товаришуємо, підтримуємо одне одного.

У вільний час майстер лісу відпочиває із рідними й друзями біля річки, рибалить, ну й, звичайно ж, він профі з тихого полювання. Але вільного часу у чоловіка обмаль зайвого, адже вдома велике господарство: три корови, свині, птиця. І тут головне міцний тил, а з цим ліснику пощастило: любляча дружина, помічниця - донька-семикласниця й продовжувач династії Пустовойтів - син, студент другого курсу технікуму лісового господарства, котрий згодом продовжить естафету майстра.

Алла Пирог, Наш край №76-77 (9320-9321) від 20 вересня 2014 року

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.