11 років живе з колишніми наркоманами і алкоголіками

40-річний Микола Мітус уже одинадцять років живе на хуторі Уборки Куликівського району (Горбівська сільрада, до Горбового — чотири кілометри). Він пастор реабілітаційного центру «Спасіння», дітища Християнської церкви з аналогічною назвою. Центр — це дві сільські хати, де живуть колишні наркомани, алкоголіки, ув'язнені. Третю ще тільки будують. Пастор мешкає окремо.

Микола Мітус має 35-річну дружину Наталію, 9-річну донечку Софійку та 3-річного синочка Марка. Дружина з дітьми в Уборках буває тільки під час канікул Софійки та у вихідні. Весь інший час — у Чернігові.

— Раніше я також жила на хуторі, — розповідає Наталія. — Коли Софійці треба було йти до першого класу, вирішила повернутися в Чернігів. Школи в Уборках немає, якщо зимою дороги перемете, до Горбового на навчання дитина не доїде.

З побутом і мешканцями центру Микола справляється сам. У дворі чисто, зелено. На травичці—дитячі гойдалка та надувний басейн. Біля вхідних дверей, під накриттям, розташувалися столи й ослони. До ніг лащиться кошеня. У хаті прибрано і затишно. Нічого зайвого.

— За одинадцять років у центр звернулося осіб 500, — розповідає Микола Мітус. — Після реабілітаційного центру більшість поверталася до свого попереднього способу життя. Та є й такі, що змінилися. Багато приїздили до нас повторно.

Зараз тут живуть тільки колишні наркомани та алкоголіки, раніше були й ті, хто вийшов із в'язниці. Жінки й чоловіки мешкали вперемішку. Тепер тільки чоловіки. їх дев'ять.

Перебування в центрі безкоштовне, і тільки за власною волею наркомана, алкоголіка чи колишнього в'язня. Допомогти грошима чи продуктами за змоги можуть родичі підопічного. Проте, найчастіше, ці люди нікому не потрібні.

Самі жителі реабілітаційного центру вирощують розсаду, овочі, фрукти. На цьому заробляють гроші. За потреби допомагають місцевим жителям.

— Що в роботі з такими людьми найважче?
— Медичне обслуговування, — однозначно говорить Микола Мітус. — Воно занадто дороге. Полікувати зуб, печінку, шлунок — на все це треба кошти. Сам ходжу по заможних людях і прошу. Те ж саме з їжею: хтось дасть лоток яєць, хтось пельмені. Тільки нікому наші підопічні особливо не потрібні. Був випадок. Людина померла, перед тим вісім днів лежала в лікарні, лікували серце. Витратили великі гроші. Коли помер, у морзі сказали, що в нього дірка у шлунку — виразка. Тоді було важко відповісти на питання інших: «А де ж Бог? Людина тільки починала жити і померла».

Вікторія Товстоног, тижневик «Вісник Ч» №33 (1475)

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.