Хочете відчути себе козаками – приїздіть у «Соколиний»

Микола Череп – піонер у започаткуванні та розвитку сільського зеленого туризму. До того ж один із перших не тільки на рідній Ічнянщині, а й в усій Україні. За 10 років йому вдалося перетворити занедбаний хутір на куточок туристичного раю, справжній оазис цікавого ексклюзивного відпочинку і неперевершених вражень.

У господаря туристичного комплексу «Соколиний хутір» є дві цікаві особливості. По-перше, Микола Череп належить до тієї категорії підприємців, які, досягнувши неабияких успіхів та певного матеріального рівня, не перетворилися на ситого байдужого володаря розкішного маєтку. Він не їздить у дорогі кругосвітні подорожі, не відпочиває на Карибах, не збудував для себе в рідному селі двоповерхового котеджу, не придбав крутого «Лексуса» – все зароблене вкладає в подальший розвиток свого підприємства.



Друга ж особливість Миколи Черепа ось у чому: все, що він робить у своєму житті, тісно пов’язано з його світосприйманням, душею. Рідна земля, дім, країна – ось його духовний простір.


Микола Череп (праворуч)

Мала батьківщина не відпустила від себе

Петрушівка, в якій він народився і виріс, – сакральне місце дитинства: земля його пращурів, маленька частина великої країни та її славної історії. Він пам’ятає про своє козацьке коріння, і кожен прожитий ним день – повернення до витоків.

Микола досконало вивчив історії родів славетних земляків – Вишневецьких, Скоропадських, Галаганів, Тарновських (нащадків останніх він мав честь приймати у своєму туристичному комплексі).
У шкільні роки Микола спав… із шаблею під подушкою. У своїх дитячих снах він мужньо змагався з ворогами і запроданцями Вітчизни. Минув час, і в цьому батька повторив син Дмитро, якому нині 19 років. Батько та син Черепи досконало володіють мистецтвом верхової їзди, вдосконалюють рукопашний бій, добре знаються на козацькій зброї.

Після закінчення середньої школи Микола Череп пішов навчатися в Ічнянське СПТУ. Паралельно займався парашутним спортом у Чемерській парашутній школі. Шукаючи себе, він вивчав бойове мистецтво, східні єдиноборства, різноманітні духовні практики.

Після армії працював у Києві охоронцем відомої впливової особи.

Жити довго серед багатоповерхівок і дихати чадом мегаполіса не зміг. Хотілося трави, дерев, повітря, вранішнього туману… Хотілося додому.
До того ж Микола одружився – на маленькій тендітній Ларисі, з якою товаришував із 10 класу. Шлюб видався щасливим: у невеликому будинку в Петрушівці, в якому нині живе родина, панує атмосфера взаєморозуміння і злагоди.

…Повернувшись додому, почав працювати охоронцем у Качанівському заповіднику, потім – начальником охорони. Але думка започаткувати свою справу не полишала його. Розумів, що буде непросто, важко, але ж це типово для козацького характеру – утверджуватися, долаючи труднощі, наполегливо йдучи до мети.
І все вдалося – буквально за кілька років невеликий клаптик занедбаної землі перетворився на квітучий оазис, модерновий осередок відпочинку, справжню туристично-історичну перлину не тільки Чернігівщини, а й усієї України.

Яке ж диво цей «Соколиний хутір»!

Туристів чекає на «Соколиному хуторі» багато приємних несподіванок і захоплюючих вражень. Це чудовий туристичний комплекс, де тебе не тільки смачно нагодують, зручно покладуть спати, а й запропонують цікаву програму відпочинку. Крім цього, «Соколиний» – справжній етнографічний музей просто неба, старовинне українське село козацької доби.

Потрапляючи на хутір, ніби поринаєш у минуле сторіччя. Тут усе автентичне, справжнє – криниці з журавлями, старовинні вози і плетені тини, на яких сушаться горщики. Чорнобривці на подвір’ї. По селу розгулюють козаки з колоритними вусами і в шароварах…

З дев’яти колись занедбаних сільських хат уже відреставровано сім. І в них можна жити. У шинку вас смачно нагодують козацькою бульбою, салом, юшкою з баранини, свіжим медом із власної пасіки, смаженими карасями… Пані Лариса пильно контролює домашню хутірську кухню. Кулінарний талант у неї спадковий – її прабабуся була куховаркою у князя Урусова і Олени Харитоненко в Качанівці. Взагалі, прадіди Миколи та Лариси жили через хату, товаришували. Микола вважає, що все це не випадково і їхній щасливий шлюб освячено сторіччями і минулими поколіннями.





В одній із садиб розташовано історико-етнографічний музей із раритетними архетипами трипільської культури, іконами, виробами народних промислів.
Чоловіки і підлітки, які бажають відчути себе справжніми козаками, мають тут таку нагоду. Вони можуть взяти участь у козацьких забавах, постріляти з лука, в тирі, спробувати себе у двобої на мечах та шаблях, прогулятися верхи на коні. А хутірські козаки влаштовують для гостей театральні дійства на конях. Микола та Дмитро демонструють неабиякі вміння роботи з батогом, бойовою косою, холодною зброєю. Син Дмитро володіє військовим герцем. Кінно-тренувальна база налічує шість коней, з якими хлопець щоденно працює.


Із сином Дмитром

Тут можна замовити козацьку лазню, половити рибу, покататися в поміщицькій колясці околицями, Качанівським парком. Особливо полюбляють робити такі прогулянки молодята.

Ще одне диво Миколи Черепа – козацька чайка, справжній красень – човен «Характерник». Човен будували власноруч два роки. Елегантний, красивий, мобільний, він має паспорт і зареєстрований у Чернігівському річковому порту.


Cправжній красень – човен «Характерник»

Потік відвідувачів комплексу з року в рік зростає. Сюди приїздять любителі народної старовини, письменники і художники, козаки та юні козачата з усієї України, численні іноземні делегації.

На хуторі святкують традиційні народні свята, корпоративні вечірки, тут проводять відпустки, медові місяці, ділові зустрічі, сюди привозять своїх іноземних друзів – щоб побачили справжню Україну…

За роки свого існування туристичний комплекс уже встиг отримати багато престижних нагород – від Чернігівської облдержадміністрації, Верховної Ради, Кабінету Міністрів України, фонду «Євразія», всеукраїнських виставок, фестивалів.

У 2010 році пан Микола започаткував на святій Ічнянській землі великий шкільний проект: «Ічнянщина – славна козацька земля».

Козацька педагогіка, або Національна ідея первісна у вихованні

Справи в Соколиній садибі йдуть добре, здавалося б, можна заспокоїтися і спочивати собі на лаврах. Але ж це не для Миколи Черепа.

У цьому житті багато дивовижних речей, і йому хочеться відчути їх на дотик, смак і пропустити через серце. Він підтримує тісні зв’язки з Ічнянським та Прилуцьким центрами творчості дітей та юнацтва. Микола – отаман ічнянської Січі вільних козаків, часто виступає перед школярами.

Діти охоче приїздять на «Соколиний», затамувавши подих, слухають розповіді отамана Черепа про сиву давнину, розглядають безцінні експонати музею, захоплено споглядають театралізовані козацькі дійства під час свят, вчаться їзди верхи, із задоволенням доглядають за кіньми.

Виношує Микола й ідею створення міжнародного молодіжного центру, який гармонійно впишеться в архітектуру і культурологічну канву «Соколиного хутора» і також буде сприяти вихованню молодого покоління.

Лілія Черненко, тижневик «Деснянка» №14 (490), 3 квітня 2014 рік

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.