Подумала, що собака собаку душить. Виявилось — лисиця

Галина Луговська з села Часнівці Козелецького району живе разом з сином у крайній хаті. Тримає десяток курей, собаку і кота. Як тільки стемніє, зачиняє двері на замок.

По обіді у дворі вона трощила молотком курячі кістки.

— Нещодавно зарубали півня, — каже Галина Луговська. — Тиждень варила з нього суп. Кістки вирішила подробити і віддати курочкам. І кішку з цуциком пригощу. Вони також хочуть смачненького.

Жити страшно у крайній хаті. Може хтось чужий зайти. Я на пенсії. Син Володя не працює. Перебивається заробітками по людях. Дочка живе у нашому селі. Працює у Козелецькому ветеринарному технікумі. Ще один син, у Сивухах жив, помер від інсульту.

Майже всю пенсію витрачаємо на світло і газ. Три роки тому провели. Заплатили близько двадцяти тисяч гривень.

Вдень читаємо газети. Ввечері включаємо телевізор. Я погано бачу. Очі заплющую і слухаю новини. О дев'ятій лягаємо спати. Цікаво, що в Києві робиться. Не можу зрозуміти, чи вони вже помирились, чи ще стоять?

Влітку за нашим городом була кукурудза якогось фермера. Там водилися вовки. Але до людей не підходили. Через город до нас у двір забігла лисиця чи щось схоже на неї. Напала на собаку Жульку і почала її душити. Я якраз виходила з хати. Сама не зрозуміла спочатку, що воно таке. Подумала, собака на собаку напав. Хотіла вхопити палку і відбитися. Та воно злякалося мене. Втекло через хвіртку на вулицю. Побігло по селу. Сусідка казала, що також бачила. Після цього загадала сину, аби побудував паркан. Він відгородив город від хати. Більше дикі звірі не забігали.

Юлія Семенець, тижневик «Вісник Ч» №11 (1453)

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.