Діти одружилися, а свахи не бачилися ще п'ять років. Тепер живуть в одній хаті

У селі Волосківці Менського району 65-річна Галина Набока живе у самій крайній хаті.

— Нічого мені тут боятися, — сміється. — 3 однієї сторони ліс, грибочків можна назбирати, з городу — болото, нікому там бродить. Я все своє життя у крайніх хатах. Раніше з чоловіком жили у Масалаївці Сосницького району. Та хата теж була скраю. Тепер сюди переїхали.

Син у Києві працює охоронцем, а дочка Оксана у Кемеровській області, в Сибіру, заміж вийшла. А це вже 10 травня цього року і сваха Надія Тихоненко до мене знайомитися приїхала. Діти як одружилися, то ми тільки по телефону спілкувалися, а тепер живемо в одній хаті. Сваха приїхала і залишиться тут назавжди, — каже Галина Набока. — Ми тепер хорошими подругами стали. Діда тут їй найдемо. Разом до свят готуватимемося. Діти в гості приїжджають, ми вже їм і пирогів, і салатів, і всякої смакоти виготовляємо вдвох.

— Взагалі, я сама з Казахстану. Але син Діма одружився і поїхав у Сибір, а я вже до нього переїхала. Життя у нього з першою дружиною не склалося. Оксана — моя друга невістка. Ось на старості років я до свахи приїхала знайомитися і вирішила залишитися, — каже 58-річна Надія Тихоненко. — Люди тут хороші. Я, як приїхала, йшла по селу, а зі мною всі вітаються. Думала, що попутали з кимось. Діти і баньку нам побудували. Що може бути краще? Свіже повітря. Наче все життя тут прожила. У нас кури є, а от корови поки що нема. Молоко сусідка щодня приносить.

До кінця року зі свахою поживу, а тоді вже буду і будиночок придивлятися собі, ближче до подруги. Діда мені на старість вже не треба. А от щоб сваха така була, все життя мріяла.

Юлія Семенець, тижневик «Вісник Ч» №45 (1383)

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.