Бібліотека, будинок культури, рукоділля – це життя Любові Тарасенко

Завідуюча Волинківською бібліотекою, а за сумісництвом завідуюча будинком культури Любов Тарасенко каже, що тут вона ніби жила з дитинства. У цьому приміщенні минали її дитячі роки, на сцені вона була співачкою, а в бібліотеці брала навіть платну літературу – такі колись були послуги. Тому невипадково після школи закінчила Ніжинське культпросвітнє училище. І хоч за спеціальністю – диригент хорового відділення – ніколи не працювала, зате завжди брала активну участь у художній самодіяльності.



Любов Тарасенко

Ми розмовляємо з Любов’ю Василівною у ошатному приміщенні бібліотеки, де крім книжкових полиць, тематичних викладок, знаходять своє місце творчі роботи господині, тим самим створюючи простір щирого натхнення і тепла.

Цієї зими Любов Василівна опанувала новий вид виготовлення букетів із синельного дроту. І хоч цей матеріал порівняно дороговартісний, зате букети виходять справжніми, ніби живі. Такі букети вона подавала для розігрування у лотереї, а також провела не один майстер-клас та навчила цьому мистецтву дітей дошкільного та шкільного віку, і для вчителів його проводила. А минулого року рукодільниця виготовила безліч букетів із різнокольорових стрічок.

Сучасна бібліотека – це не просто сховище і видача книжок. Тепер це соціокультурний простір, де проводяться різні заходи, спрямовані на збереження історії та культури українських звичаїв та обрядів.

До 8 Березня Любов Василівна разом із вихованцями дитсадка робила подарунки для мам та бабусь – це були сучасні шкатулочки чи цукерочниці. А до Дня Івана Купала вона організувала обрядове дійство, де дівчатка плели віночки та пускали їх на воду, одягали сорочки, танцювали. До Дня Незалежності минулого року виготовляли патріотичні значки.

Великий проект Любов Василівна разом з дирекцією школи реалізувала до Дня матері. Не можна оминути увагою у центрі села бігборд та квіткову алею.

— До Дня матері ми мали вшанувати матерів – Героїв, які віддали своє життя за захист нашої України, – пригадує Любов Василівна та розповідає про ідею створення даного проекту. – За допомогою я звернулась до директорки школи Тамари Гладиш. У неї визріла думка, якою ми поділились із старостою села. Він спитав дозволу матерів, які підтримали ідею виготовлення бігборду із фотографіями загиблих героїв всього старостату (тобто сіл Волинка, Полісся, Лав та Вільшаного). А поруч розробили квіткову алею. Допомагали старшокласники. Зняли перший шар грунту, потім скопали, закупили кущі троянд та посадили петунії.



Доглядає за клумбою Любов Тарасенко. А також біля бігборду постійно оновлюються букети квітів.

Бібліотеку в селі відвідують і старші жителі, які без прочитаної книги не уявляють свого життя. Наприклад сім’я Надточіїв, а це подружжя і дві доньки-школярки та бабуся, яка з ними проживає, постійно читають. Коли ми зустрілися з ними, то сказали, що взимку, коли не було світла, вмикали резервне електроживлення і читали кожен свою книжку. А найстарший постійний читач села Михайло Прокопенко вже по декілька разів перечитав всю бібліотеку.

Завідувачка підтверджує, що фонд бібліотеки дуже обмежений. Російську літературу, а це більше 4 тисяч екземплярів вона списала. Але нової літератури надійшло обмаль, в основному це трішки більше десяти дитячих книжок.

А ще Любов Василівна дуже вдячна своєму спонсорові за подаровані книжки. Той чоловік з Києва перевозить книжки із друкарні і запропонував їй, так би мовити браковані (пробні) книжки. Навіть поштою переслав. Це звичайні нові книжки, хіба що з деякими подряпинами. Всі близько ста книжок вона поставила на бібліотечний облік.

Місцеві автори нині не випускають своїх збірок, як раніше, адже це дуже затратно. Тому, в кого є можливість подарувати бібліотеці власні книжки, там будуть дуже раді та й читачі подякують.

Вдома Любов Тарасенко вправна господиня. Вона вже більше 20 років постачає молочну продукцію сосничанам, утримуючи дві корівки. Волинчани взагалі славляться на Сосниччині, та й не тільки, своїми молочними виробами, зокрема сирами, маслом, щоправда нині молочарська спілка припинила свою діяльність, а в селі налічується приблизно 60 голів ВРХ, які випасаються у двох чередах.

І будинок Любові Василівни потопає у квітах, хоч, каже, наступної весни буде менше садити, бо важко доглядати, а вона любить, щоб скрізь був лад. Вона, наприклад, садить стільки помідорів, скільки зможе їх обробити, це мають бути рівненькі рядки, всі кущі підв’язані, попасинковані та з однокової висоти кілочками і між ними ні зілини.

А коли приходить натхнення, то господиня залюбки спече смачнючого торта. Не менш захоплююче для неї тихе полювання. Щойно приїхавши від дітей із Польщі, наступного ранку вже поспішила до свого лісу і назбирала 20 білих та ще різних, було що посмажити. У ліс любить ходити одна і тільки збирати гриби, ягоди в неї ростуть дома.

Для Любові Василівни не складає труднощів вишити бісером собі сценічну сорочку, їх у неї декілька. А коли були малими діти, то одягались у вив’язані нею речі.

Ось така творча завідуюча бібліотекою і будинком культури. Сказано, людина на своєму місці!

Джерело: газета "Вісті Сосниччини", Олена Кузьменко

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.