Соціальний працівник – професія не з легких. Постійні контакти з різними за характером людьми, стреси і невелика зарплата приводять до того, що працювати до територіальних центрів соціальної допомоги приходять лише ентузіасти. Такі, наприклад, як Наталія Заворотинська, яка доглядає за 11 підопічними в районі вулиці Рокоссовського, Космонавтів та Савчука.
Наталія Заворотинська, соціальний робітник: «Мій робочий день починається о 8-й годині. За день я буваю у 4-5 людей. До кожної людини потрібен індивідуальний підхід: комусь треба сходити в магазин, комусь потрібна моральна підтримка. Багато дуже роботи, але на одну людину у нас всього 1,5-2 години».
Незважаючи на всі обтяжливі аспекти своєї роботи, Наталія вважає, що їй пощастило. Адже серед її підопічних є Анатолій Олексійович Шевченко, людина з дивовижною біографією. Він спочатку служив військовим льотчиком у найвіддаленіших куточках Радянського Союзу – Сахалін, Курильські острови, Хабаровськ, а потім перейшов у цивільну авіацію. Побував у Казахстані, Узбекистані, Росії та інших країнах. А у 2008 році повернувся до рідного Чернігова.
Анатолій Шевченко, підопічний Деснянського територіального центру соціального обслуговування: «Так склалася доля, що там у мене нікого не залишилося, тому я вирішив приїхати сюди, тут у мене рідні. Сестра була, племінники і батьки тут мої поховані, так що я в Чернігові остаточно. Доживати буду тут».
Для свого віку Анатолій Олексійович напрочуд активна і педантична людина. Ретельно планує свій день, тримає помешкання у бездоганній чистоті. А також часто прогулюється Черніговом. Особливо полюбляє бувати на Валу та Алеї Героїв.
Анатолій Шевченко: «Самі чернігівці, які тут живуть, зазвичай не помічають як змінюється місто. А я помітив. Я жив у Росії, а сюди приїжджав тільки на відпустки. І коли приїжджав, то кожен раз бачив, щось нове».
Наталія Заворотинська та Анатолій Олексійович Шевченко знайомі майже 9 років. Двічі на тиждень вона відвідує свого підопічного, допомагає йому з побутовими справами. За довгий час Наталя стала йому майже донькою, зізнається Анатолій Олексійович.
Анатолій Шевченко: «У неї хороший характер. Коли вона приходить, у мене радіє душа. Я навіть співаю пісні, коли вона приходить».
Ні з ким з усіх соціальних працівників, які приходять до нього, йому так не подобається бути разом, як з Наталією, каже Анатолій Олексійович. І поки вона хутко порається на кухні, він грає їй стару музику з платівок.
Сюжет телеканалу «Новий Чернігів»
Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш
Telegram.