У Чернігові та Ніжині – 4.50, у Бобровиці й Носівці – 5 гривень

Така цінова політика внутрішньоміських автобусних перевізників. Доки в Ніжині, не втрачаючи надії, містяни воюють за те, аби тариф не підвищували, у Бобровиці, яка вчетверо менша, люди вже два місяці поспіль долають невеликі відстані за 5 гривень.



– Щоб кілометр-два проїхати, 5 гривень треба платити, – скаржиться середнього віку жіночка, всідаючись у подерте крісло міського пасажирського транспорту Бобровиці.

– Не подобається, то йдіть пішки, – безцеремонно випалив водій.

Подобається чи не подобається, та за кілька хвилин маршрутка перетворюється у казкову рукавичку, де один до одного туляться пасажири різного віку, які з останніх сил намагаються втриматися за поручні, коли водій набирає швидкості на поворотах. Ну а сам водій крізь зуби із неймовірною щедрістю дозволяє за посвідченням проїхати кілька зупинок безкоштовно пільговикам.

– Ціну за проїзд підвищили, а сервіс і нині там, – обурюється чоловік передпенсійного віку, намагаючись закрити дверцята з несправною ручкою.

– Сильніше! Кашу треба їсти, – віджартовується шофер.

Каша кашею, та нам, пасажирам, не зрозуміти, чому ж «рибка дорога, а юшка така погана». У Бобровицької міської ради – свої аргументи з цього приводу. Підвищення тарифів насамперед пояснюють підвищенням мінімальної заробітної плати, зростанням цін на паливно-мастильні матеріали та загальні виробничі витрати.



«2 лютого 2018 року виконком виніс рішення про встановлення тарифу на проїзд на внутрішньоміських автобусних маршрутах загального користування за одну поїздку пасажира – 4 гривні 50 копійок, а з 1 травня – 5 гривень, – говорить заступник Бобровицького міського голови Лариса Петько. – Це рішення було опубліковане на сайті міської ради та у районній газеті. Якщо розібратися у цьому питанні, то стане очевидним, що перевізникам нерентабельно возити людей за 4 гривні 50 копійок. У нашому місті чотири перевізники, і всі в один голос пояснюють, що не може бути такого, що на все ціни ростуть, а вартість проїзду лишається незмінною. І їх можна зрозуміти. Наші перевізники возять пільговиків безкоштовно, пенсіонерів – по талонах, школярів – за півціни. Якихось серйозних нарікань з боку мешканців Бобровиці я не чула. У сусідній Носівці, наприклад, теж 5 гривень. Якщо і нарікають, то скоріше на якість перевезень».

Щодо рентабельності, то тут, звісно, можна й посперечатися, бо навряд чи вам чи нам водій маршрутки хоч раз видавав квиток, який є платіжним документом і дає хоча б якийсь контроль за обігом коштів у транспортній сфері... Ну хіба на прохання – мовляв, до посвідчення про відрядження треба прикріпити. Ось так і у більшості пасажирів маршруток. Звичайно, не тільки Бобровиці, Носівки чи Ніжина... Тобто кошти не обліковуються. Ніхто не знає точних сум, які заробляють перевізники. Відповідно жодна особа, крім самих перевізників, не може оцінити того, наскільки обґрунтованим є підвищення тарифу... Зрозуміло одне: поки не буде прозорої системи контролю за обігом коштів у маршрутках, не буде і економічно обґрунтованих підвищень чи знижень тарифів. Але, до слова, водій чернігівської маршрутки везе вас десять кілометрів за 4.50 гривні, а в Бобровиці та Носівці за два-три кілометри, а іноді й того менше, слід віддати 5 гривень...

Сніжана Божок, "Чернігівщина" №28 (689) від 12 липня 2018

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.