На похорон убитої дворічної Вероніки рідна мати не прийшла

24 березня у селі Мильники (колишня Григорівка) Ніжинського району поховали Вероніку Єсипенко. Дитинці було без кількох днів 2,5 року. Вона померла 20 березня від ударів по голові (черепно-мозкової травми та забою головного мозку тупим предметом).



Мати 23-річна Галина Єсипенко попрощатися з донькою не прийшла. Голосили над труною рідна сестра горе-матері Катя і тітка.

У СІЗО на два мiсяцi

Медикам і правоохоронцям Галина Єсипенко казала: «У дитини бували епілептичні приступи, падала, тому і вмерла». Та судмедекспертиза визначила, що травми не характерні для падіння. Так розкрилася брехня. Старшу дівчинку, п’ятирічну Діану, забрали до лікарні. Дитинка у синцях.

За підозрою у нанесенні тяжких тілесних ушкоджень, що спричинили смерть малолітньої, затримали 34-річного жителя Ніжина, раніше судимого Назара Красулю. 23 березня Новозаводський суд Чернігова визначив йому міру запобіжного заходу — тримання у СІЗО протягом двох місяців. Підозрюваний своєї вини не визнає. Та якщо слідство і суд доведуть його причетність, Назару загрожує до десяти років тюрми.

У хаті, де забили беззахисну Вероніку, мешкає ще та сімейка. Випивки, гульки, сварки. На час скоєння злочину там жила цивільна дружина Назара Марина Дайдашан з їхнім спільним сином 6-річним Захаром, її донька, 17-річна Ангеліна, та Галина Єсипенко з двома дітьми. Як з’ясувалося, переховувалася від Ніжинських соціальних служб.

Назар Красуля час від часу приїздив у цю хату. Більше до сина, ніж. до цивільної дружини. Він за малим аж трусився. Ще 2015 року судився про визначення місця проживання дітей.

На Марину у Мильниках нарікають найменше. А от про її доньку Ангеліну і Галину Єсипенко кажуть: «Агресивні, хай Бог милує». Люди не називаються, бояться. Особливо сусіди. Кричать: «Ідіть звідси, нічого говорить не будемо. Ви поїдете, а нам тут жити-'. А інші запитують: «Чого мати ще не за гратами?»

— Нормальна мати, якщо її дитину б’ють, собою б її прикрила, очі б повидирала тому, хто це робить. А ця стояла і дивилася, якщо вірити її словам, — обурюються сільські жінки.

«Мій брат сім років не п'є»

Можливо, і посадять Галину Єсипенко. Поліція відкрила проти неї кримінальне провадження за статтею 166 (злісне невиконання обов’язків по догляду за дитиною). їй загрожує умовний термін від двох до п’яти років або реальне позбавлення волі на той самий строк. Уся трійця, яка знає, що насправді відбулося у хаті Ангеліни (вона там хазяйка, будинок купила соцслужба), уникає спілкування з журналістами. У селі кажуть: «Галина не раз била обох дітей».

— Я чула, що таке було, і Ангеліна, і мати руку на малих піднімали, — каже 39-річна Лілія Красуля, сестра підозрюваного. — Мати Назара померла 13 років тому. Так, мій брат не подарунок, далеко не подарунок, не ангел. Та я впевнена: він цього не робив. Знайшли цапа-відбувайла, бо раніше судимий. У нас таких півкраїни. Так що, їх хапати і за грати кидати? Він і пив, і бився, і крав, за це не раз сидів. Та вже сім років спиртного до рота не бере. Було, у 2015-ому зірвався у запій, і з того часу ні-ні. Коли його затримали, був тверезий. То брехня, що він утік і його ловили по Ніжину. У нього є машина, він підробляє.

Того дня Марину і Галину брат возив до Ніжина. Галина начебто оформляла соціальну допомогу. З дітками вдома була Ангеліна. Назар привіз їх назад у Мильники і повернувся у Ніжин. Тільки приїхав, дзвонить Марина: «Вертайся назад - дитина померла».

Він приїхав у Мильники хвилин за п’ять до появи там поліції. Потім їх усіх забрали і повезли до Ніжина у відділок. Розбиралися. Не знаю, хто з них що там наговорив. Коли Назара виводили, Захар кричав: «Папочка! Не чіпайте мого любимого папочку». Так розхвилювався, аж кров носом пішла. Це мені Марина розказала. Якщо Назар винуватий, хай відповідає. Якщо ні, треба все по-чесному розслідувати, і всі, хто винен, мають теж сидіти на лаві підсудних.

Як це так? Мати каже: «У дитини епілепсія», — а дитя ж побите. Хто, епілепсія такого наробила? Це вже тепер мені люди доказують, що чоловік тієї горе-матері торік помер. Привезли всього побитого, теж, мовляв, епілепсія. Всі знають у селі, як вена його била.

Якщо Назар такий звір, кат, то навіщо ви на нього дітей залишали? Тепер уже таке мелють, що в голові не вкладається. Він нібито зачинив дорослих у кімнаті і знущався над дитиною. Ніколи не повірю, що три здорові корови не вибили б двері, вікна, щоб захистити дитину. Я б порвала, загризла б. Якби хоч хтось пальцем зачепив мою дитя. Чому, якщо дитину били, ви не викликали поліцію, якщо знущався, не покликали на допомогу сусідів? Таких «чому» в мене десятки. Вони самі били дітей, а тепер хочуть на брата списати? По три доби та мати тягалася. На кого малих лишала? Куди служби дивилися, якщо вона з грудня від них ховалася, щоб дітей не відібрали? Бо діти — то гроші. Якби хотіли, знайшли б.

— Ліліє Миколаївно, кажуть, Назар мобілкою забив дитину?

— Маячня. У нього був найдешевший, маленький телефон. Якби їх усіх на детектор брехні посадили, правда точно б випливла.

Ангеліна, Марина, Галина, Назар — усі били дітей

Про це розповіла у лікарні Діана. Биття вона називала словом «виховували». Назар у списку тих, хто її бив, був останній. Першою Ангеліна. Як розповів Микола Кулеба, Уповноважений Президента України з прав дитини в ефірі телеканалу «Прямий»: «На тілі Діани є задавнені синці. Згвалтування не було. Що стосується Вероніки, у неї справді зламана рука, перелом не свіжий. Є сліди опіків дво-тримісячної давності». Де саме, не поточнив, проте обмовився, що не на геніталіях. Дитина мала травму хребта, бо Назар перевертав її, тримаючи за ноги, і трусив. Що стосується розірваного рота, то причина уточнюється. На Захарові, синові Назара Красулі, не було жодного синячка. Свою дитину він любить.

Сільського голову Галина Єсипнко ледь не вбила молотком

— Сім’я Галини не благополучна. Мати давно позбавили батьківських прав. Троє дітей виросли в інтернаті. Мати її досі у Ніжині живе. Я, як дізнався, що Галина мешкає у селі у сім’ї Дайдашан, вирішив перевірити умови проживання дітей. Тричі ходив сам, — розповідає 57-річний Анатолій РИБКА, сільський голова Колісників Ніжинського району (Мильники входять до цієї сільради). — Вона в хату мене не пускала. Тоді я пішов з двома депутатами. А вона на мене вискочила з молотком, за малим голову.не провалила. Добре, що рукою закрився, по ній і попало.

Я викликав поліцію, написав заяву, повідомив соціальну службу. Було це у грудні. Через чотири дні соцслужба приїхала. Вона їх теж не впустила. Ми сказали: «Раз так, дітей будемо забирати». Вона після цього чкурнула з села.

Потім до них ще поліція по дітях приїжджала, у лютому, і служби. Я їм чотири адреси дав, де вони можуть знайти Галину з дітьми. У хату в Мильниках їх знову не впустили, а за іншими адресами не знайшли. Тоді і стали готувати документи на позбавлення батьківських прав. Якось їду з Ніжина, на околиці Ангеліну і Галину побачив. «Де діти?» — питаю. «Я няню найняла», — відказує Галина.

«Хотіли позбавити материнства — не встигли»

— Стосовно цієї мами були зібрані документи і другого березня подані до суду щодо позбавлення її батьківських прав. Подача документів не передбачає обов’язкового вилучення дітей із сім'ї до рішення суду, — пояснює 45-річна Оксана Мелашенко, заступник голови Ніжинської райдержадміністрації з гуманітарних соціальних та політико-правових питань. — Старша дівчинка нині у лікарні.

— Кажуть, щомісячно горе-мати отримувала на дітей сім тисяч гривень.

— До літа, доки обліковувалась за районом, отримувала по 800 гривень на місяць. З літа рахувалося по місту. Які там були виплати, не знаю.

Ще не відсторонили і не звільнили

У Ніжині 26 березня під райдержадміністраціею та прокуратурою зібралося близько сотні людей. Вони вимагали перекваліфікувати справу на статтю «Умисне вбивство». Притягнути до кримінальної відповідальності матір дитини за співучасть. Провести ексгумацію тіла дитини. Звільнити Олену Подпоріну, директора Ніжинського районного центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді.

У Ніжинській РДА є ще начальник служби у справах дітей Олег Жадько. Станом на 27 березня, їх ніхто не відсторонив і не звільнив.



Наче і служби їздили, а результат — жах. Дітей сільський голова Анатолій Рибка побачив у холоди напівроздягненими, відправив до лікарні. А їх Галині повернули. Мабуть, у Ніжині треба переглянути методи роботи. Згадалася історія 6-річного Саші Гарвана з Володькової Дівиці Носівського району. Якому рідна мати їсти не давала, хлопча з собачого казана їло, вибила молотком зуби, знущалася як хотіла. Добре, що завдяки журналістам дитя знайшло люблячих батьків. Так от, коли ця сім’я жила у Шатурі Ніжинського району, Саша ночував у собачій будці. Служби його забрали у Ніжинський притулок, а через 9 місяців повернули матері, яка його ледь не вбила. Люди, якщо бачите, знаєте, чуєте, що хтось знущається над дітьми, які ке можуть себе захистити, анонімно сигналізуйте органам. Не реагують — журналістам. Якщо врятуєте хоч одну дитину, вам на тому світі зарахується.

Валентина Остерська, «Вісник Ч» №13 (1664) від 29 березня 2018

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.