Валерій Куліч на Олімпійських іграх був без родини. Винаймав номер у готелі, ночував, каже, сам

24 лютого з Зимової олімпіади, що була у Південній Кореї, повернулися чернігівські спортсмени. 25-річна Ірина Варвинець, 30-річний Артем Прима, 29-річний Сергій Семенов, 24-річний Артем Тищенко провели там два тижні.


Зліва направо: губернатор Валерій Куліч, керівник патронатної служби Міністерства молоді та спорту України Ігор Звіздовський, чемпіон Олімпійських ігор 2018 року Олександр Абраменко та чемпіон Олімпійських ігор 1988 року Сергій Бубка тримають прапор України на Олімпійських іграх в місті Пхенчхані

Зустрічали спортсменів в аеропорту Бориспіль. Представники обласної адміністрації на чолі з Ніною Лемеш, директором департаменту сім’ї, молоді та спорту ОДА. Підтримати наших на Олімпійських іграх полетів і губернатор Валерій Куліч. Був у Пхенчхані з 21 по 25 лютого. Залишився на закриття Олімпійських ігор. 27 о третій ранку повернувся до Чернігова. Брав відпустку. Обов’язки виконував зам Сергій Сергієнко.

— На одній з зустрічей з нашими спортсменами пообіцяв, що на Олімпійські ігри приїду і підтримаю особисто, — сказав Валерій Куліч. — Корейці хороші, чемні люди, добре підготувалися. Був на двох естафетах, жіночій і чоловічій. На трьох позиціях. Вони всі віддалені один від одного, на відстані 30-40 кілометрів. У місті Кенон проводили хокей, фігурне катання, керлінг. Інша локація була у сніговому парку «Фенікс», де проводили фрістайл, лижну акробатику. На третій позиції були біатлонні, лижні гонки.

На Олімпійські ігри літав за власні кошти. Навіть якщо їду у відрядження по роботі, роблю це за свій рахунок. В бухгалтерії ОДА у мене посвідок про відрядження немає, їжджу на автомобілі, який сам утримую. І скільки мені Президентом відміряно на цій посаді, роблю так і буду робити це принципово.

Був без родини, проживав у готелі, сам у номері. Передбачений був сніданок. Вдень їли у корейському національному ресторані, куштували традиційну кухню. Вечір закінчувався шматочком сала і хліба, — пожартував Куліч.

— Перед олімпіадою вирішили: якщо наші привезуть золоті медалі, виділимо нагороду 300 тисяч гривень. На жаль, до цього не дійшли. Але виплатимо нашим спортсменам кожному 50 тисяч гривень винагороди.

Різниця в часі — сім годин. Дві доби витратив на дорогу туди і назад. Три доби був на іграх. О третій ночі повернувся до Чернігова. Ще туман перед очима. Трохи ще гублюся в часі.

— Результатами, звісно, не дуже задоволені. Але так приємно, що нас всі підтримали, — каже Ірина Варвинець. — Від олімпійського селища очікувала трошки більшого. Жили у багатоповерхівках. У квартирах був закінчений ремонт. Трошки пилу. Все було обклеєне скотчем, плівкою, аби ми нічого не зламали. Бо після нас повинні були заселятися люди. Із їжі було багато всього, але вибрати ні з чого. Корейська їжа гостра. В основному я їла макарони.

— На змагання приїхали на декілька днів раніше, щоб спробувати траси, потренуватися, — ділиться враженнями Артем Прима. — Корея зустріла морозами і сильним вітром. З часом адаптувалися.

— Надворі мінус 15, але через вітер було ще холодніше. Перші три дні жесть була, — додає Сергій Семенов. — Особисто я в перші три дні під час тренувань змінив сім пар рукавичок, аби підібрати зручні і теплі.

— Я так вболівав, що голос зірвав, — сміється Валерій Куліч.

— Коли ти біжиш, то нікого, окрім тренера, не чуєш, — каже Сергій Семенов. — Нікому не в образу, але тренери найбільше рвуть горлянки. Але українці також там були і нас підтримували.

Юлія Семенець, тижневик «Вісник Ч» №9 (1660), 1 березня 2018 року. Фото зі сторінки Валерія Куліча

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.