Найбільше клопоту Вересочі завдають самогонщики і п’яниці
Наш кореспондент переконалася в цьому під час операції «Візит», у якій брала участь разом з міліціонерами.
Не лякайтеся, люди добрі, коли в двері вашого помешкання постукають люди в міліцейській формі. Документи, звісно, у них перевірити треба, але хвилюватись не варто. Просто в області зараз проводяться комплексні відпрацювання населених пунктів та операція "Візит". До кого і навіщо ходять в гості міліціонери? Як і що «відпрацьовують»? Щоб отримати відповіді на ці запитання, я поїхала відрядження на Куликівщину.
Правоохоронців не вистачає!
Під час інтерв’ю із заступником начальника УМВС області, начальником міліції громадської безпеки Іваном Гамором я вперше почула про «Візит» та «відпрацювання». Знехтувати нагодою побачити, як працюють правоохоронці, не могла і «напросилася» з ними. Пан полковник заперечувати не став і ознайомив мене з графіком роботи. Із запропонованих варіантів я обрала район, а населений пункт визначився автоматично. Отже, їду в село Вересоч.
Добиратися до Куликівки муніципальним транспортом мені не довелося. Підвезти погодився заступник начальника куликівського райвідділу міліції Станіслав Мітус. Виявляється, він, як і його «шеф», мешкає в обласному центрі, а працює в Куликівці. Загалом же в куликівському райвідділі міліції працює 45 правоохоронців. «Людей не вистачає, - розповідає мені при зустрічі начальник райвідділу Анатолій Гаврильцев. – Некомплект становить п’ять осіб».
У Вересоч їдуть озброєні міліціонери
До відпрацювання правоохоронці готуються заздалегідь. Дільничний складає перелік тих осіб, яких обов’язково треба «провідати». В цьому списку місцеві п’яниці, сімейні дебошири, неблагополучні родини, самогонщики, раніше судимі особи. Перед виїздом до населеного пункту правоохоронці отримали зброю та, так звані, спецзасоби (наручники, гумові палиці, газові балончики). «Це на випадок виникнення надзвичайної ситуації, - пояснює мені Анатолій Гаврильцев. – Треба бути завжди наготові. Якщо трапиться так, що людина накинеться на міліціонера, не тікати ж йому!». Потім була нарада, під час якої пан начальник нагадав про мету і завдання роботи, заходи безпеки та правила ввічливої поведінки. Списки облікових осіб були роздані правоохоронцям, – тепер вони точно знають до кого варто йти в гості.
Після останніх настанов їдемо у Вересоч. По дорозі розпитую Анатолія Гаврильцева про його життя і роботу. Виявляється, 14 років він працював в Чернігові дільничним інспектором міліції. В червні 2008 року був направлений на Куликівщину, де очолив райвідділ міліції. І хоча в районі він ще й року не працює, але місцеві мешканці його добре знають. Вітаються з ним навіть здалеку, - він проїжджає на автівці по трасі, а випадкові перехожі йому головами кивають. Особисто мене це здивувало, адже в деяких селах люди жодного разу свого дільничного в очі не бачили, а їхнього начальника - й поготів.
Нас не чекали, а ми приїхали
Цього дня у Вересочі чекали лише на начальника райвідділу міліції, а приїхало ще п’ять правоохоронців. Про візит Анатолія Гаврильцева навіть людей заздалегідь попередили – розвісили по селу оголошення. Люди на особистий прийом до начальника прийшли, та мені почути про те, що вони розказували Анатолію Юрійовичу, не вдалося. В моїй присутності ніхто говорити не захотів. Отже, довелося виходити з кабінету.
Міліціонери в цей час розділились на групи і вирушили на «відпрацювання». Я пішла разом із колишнім вересочинським дільничним Богданом Смалем і нинішнім – В’ячеславом Кабашком. На вулиці був дощ. Йти довелося не лише по калюжам, а й по багнюці, бо ґрунтові стежки маленьких вуличок перетворились на суцільне болото.
«Вони тверезі, бо не встигли понапиватись»
На мої запитання відповідав переважно Богдан, - він в цьому селі працював два роки, а В’ячеслав - лише перший місяць. Заходити в кожну хату і знайомитись з мешканцями села, як передбачає операція «Візит», не було потреби. І Богдана, і В’ячеслава тут всі добре знають, та й вони знайомі і з вересочинцями, і з їхніми проблемами. Отже, ходили «мої» міліціонери до тих, кого справді варто зайвий раз перевірити. Всі «визначні постаті» Вересочі зранку були абсолютно тверезі і адекватні. «Про наш візит люди не знали. А тверезі тому, що ще не встигли напитись, - пояснює Богдан Смаль. – До обіду вони «відходять» від вчорашнього, а після - знову «заряджаються». Тому «відпрацювання» села ми проводимо переважно увечері або вночі».
До нежданих гостей вересочинці ставились доброзичливо: запрошували в хату, пропонували присісти, не лише відповідали на запитання, а й цікавились, як справи у дільничних, чи не трапилось чогось лихого в селі. Більшість з тих, кого ми провідали, - сімейні дебошири. «Вересоч – хороше спокійне село. Тяжких і резонансних злочинів тут не траплялось. Бувають дрібні крадіжки та хуліганські дії», - говорить Богдан Смаль. За його словами, найбільше клопоту в селі завдають місцеві самогонщики та продавці розведеного спирту. Поза очі селяни на них скаржаться, а допомагати міліціонерам навідріз відмовляються. «За зберігання підакцизних видів товару накладається штраф у розмірі 51 гривня, за збут – понад 850 гривень. Але для того, щоб зафіксувати правопорушення, нам потрібна допомога місцевих мешканців, - говорить Богдан. - Вони ж навідріз відмовляються давати офіційні свідчення, пояснюючи це тим, що їм в одному селі з продавцем оковитої ще жити й жити, тому зайві вороги їм ні до чого».
За дрова під двором – протокол
Того дня «мої» правоохоронці один протокол таки склали. «За порушення правил благоустрою», - пояснив В’ячеслав. Порушували правила… дрова. Вони лежали біля однієї з сільських садиб, недалеко від проїжджої частини. З аргументами дільничних господар погодився, але був здивований. «Це таке порушення, що я його через два дні приберу, - казав він. – Просто через багнюку машина не змогла заїхати до двору, а я так швидко не встиг прибрати дрова».
Найбільше неприємностей створюють заїжджі
Не скаржиться на криміногенну ситуацію в селі і сільський голова Катерина Тимошенко. «В нашому селі живуть найкращі люди! - говорить вона. - Ну, випивають, але в якому селі зараз не п’ють? Алкоголіки – це проблема всіх без винятку сіл. Добре, що хоч в громадських місцях не буянять! Справжні неприємності нам створюють приїжджі люди. Через Вересоч проходить одна з головних автомобільних трас району, а недалеко від села є ще й залізнична колія. Тому нерадиві люди легко потрапляють в наше село. Обкрадали вони у нас і магазини, і пошту. Навіть до сільради залазили! Щодо профілактичної роботи міліції, то вона не буває зайвою і для місцевого населення».
Вересочинський сільський голова - Катерина Тимошенко
В похід на Вересочі
Валентина Федусь, фото автора
Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш
Telegram.