Хліб по 250 гривень за буханку печуть у Чернігові на латвійсько-українському заводі тільки чоловіки

У осиковій діжі, перетягнутій металевими кільцями (таких навіть у селах одиниці лишились), великим дубовим веслом чернігівець Микола Корень вимішує закваску для майбутнього хліба. Поруч у такій же діжі, теж веслом, зробленим спеціально під руку хлопця, вимішує Єгор Стеценко. Далі закваска має виброджувати у середньому 72 години. І після замішування тіста, так само вручну, хлопці формують буханці. До процесу замішування тіста і випікання допускають лише чоловіків.

Так з вересня 2017 року в Чернігові випікають бездріжжовий житньо-пшеничний та пшенично-житній хліб на підприємстві ТОВ «Ризький хліб». Готують елітний хлібець вартістю від 25 гривень за 200-300 грамів. Найдорожчий «Житній» коштує 250 гривень за буханку 1800 грамів. Продається тільки цілим. Випікають на замовлення. Раз на два тижні.

Є хліб з медом, чорносливом, курагою, родзинками та лісовими горіхами. Називається «Святковий». Буханка (810 грамів) такого коштує 111 гривень. Є і менші шматочки — 200 грамів за 35 гривень. На смак віддалено схожий на паску.


Тістороб Микола Корень готує закваску в осиковій діжі дубовим веслом

«Потрібна сила. Жінка не потягне»

— Ось мій номер, — показує весло Микола Корень, тістороб. — Робота нелегка. Тож весло підігнано під мою руку.

На електронних вагах відмірюють борошно, цукор, сіль, солод, а ще трохи тіста з попереднього замісу, так зване стартове тісто. І все це — у діжу та ошпарюють гарячою водою, температурою до 90 градусів. Для кожного сорту хліба — своя. Вимішують. Так і виходить майбутня закваска.

— І ніяких дріжджів, — переконує Сергій Сіренко, один з керівників підприємства.

Житнє борошно закуповують у білорусів. Пшеничне спеціально для «Рига-хліб» мелють на чернігівському підприємстві «Наша булочка».

Тісто викладають на дерев’яні дошки, притрушені висівками, щоб хліб не прилипав. Бо, кажуть, не використовують ні олії, ні інших жирів. Потім сирі буханці мають «підійти».

У піч палянички саджають дубовими лопатами, також виготовленими на замовлення.

Сама пічка має чотири температурні відділення. У першому — температура 500 (!!!) градусів.

— Щоб шокувати тісто і припинити процес бродіння. Інакше хліб вийде глевким. Всередині буде ще бродити, а зовні вже запечеться. Це як шокова заморозка у холодильнику, — прояснює Сергій Сіренко.

Чернігівський завод наразі працює менше ніж на десять відсотків своїх можливостей. В ідеалі здатні випікати до 15 тонн хліба.

На підприємстві працює близько 60 робітників. Заробітною платнею, запевняють, як для Чернігова, задоволені. Але точних цифр не називають.

— Ну, хоч дві мінімалки є?

— Навіть трохи більше, — хизуються.

Господарі ж обіцяють, що коли завод вийде на повну потужність, пекарям платитимуть як у Європі: на аналогічному заводі на Заході, кажуть, пекарі отримують в районі 2000 євро (майже 70000 тисяч гривень!!!). А поки що кожен працівник щотижня може взяти додому дві буханки хліба.

Після випікання хліб відправляють в охолоджувальні камери, де паляниці проводять 8-15 годин.

— Хліб має настоятися та набратися смаку, як коньяк, — пояснює Геннадій Макаренко, директор, він же один із засновників.

— Я завжди намагаюся купити гаряченький, щоб від нього ще пара йшла, — не погоджуюсь.

— Усе це стосується білих хлібів. Житні — геть інше. Ось спробуйте. Цьому хлібу сім днів, — Геннадій Миколайович пропонує окрайчик. Хліб м’який, кисло-солодкий, смачний. — Зберігати можна до місяця. Бажано у лляному рушнику.

Після цього буханці відправляють на фасування. Тут уже працюють і жінки також.

Є ще й цех сухарних виробів. Тут готують сухарики та хлібні чипси зі смаками.

Для працівників обладнані роздягальні, душові, туалетні кімнати. Кажуть, що плитку для санвузлів особисто у чернігівських супермаркетах обирав латвієць Нормундс Боміс, один із засновників.

Офіційно засновників двоє — латвієць Нормундс та українець Макаренко. Фактично підприємством опікуються ще двоє: Євген Соронович (син відомого у Чернігові забудовника Лева Сороновича) та Сергій Сіренко. Родом Сергій, як і його батьки, із села Липів Ріг Ніжинського району. Навчався у Латвії. Там і залишився після закінчення вишу. У Ризі живе і зараз, громадянин Латвії.

— Чому саме Чернігів?

— Відпочатку планувалося, що у Чернігові буде складська перевалочна база, — пояснює Геннадій Макаренко. — Завод же мав розташовуватись у Білій Церкві. І приміщення під це знайшли. Але тамтешня місцева влада поставилась без особливого захоплення. Чого не скажеш про чернігівського мера Владислава Атрошенка. Зустрів, поспілкувався. До того ж він теж був у хлібному бізнесі. Тож говорили однією мовою.

Інша причина — вода. В Чернігові вона м’яка, відповідає усім необхідним біохімічним показникам. Ну, хіба заліза вище норми. То фільтруємо з допомогою фільтрувальної станції.

Продається «Рига-хліб» у Чернігові (15 точок), Києві (майже 80), Одесі та Дніпрі. Всього трохи більше 130 місць продажу в Україні. Доставляють до місць продажу власними автомобілями.


Тетяна Швачко, оператор лінії сухарних виробів, розкладає сухарики по коробках

«Ми сільські виробники, і ціни такі ж»

На Коропському хлібозаводі вже рік як випікають «Латвійський» хліб. Житньо-пшеничний, без дріжджів, на заквасці. Відпускна ціна кілограмової паляниці з заводу — 10 гривень. Є і «Житній». Також без дріжджів. Пшеничного борошна тут зовсім трохи. Вартість з заводу — 8,5 гривні за буханець 800 грамів.

— Беруть ті, хто худне, — говорить телефоном Тетяна Рощин, директор Коропського хлібозаводу. — «Латвійського» печемо щодня сто буханок. Продаємо в основному в Коропі і на кількох торгових точках у Чернігові, зокрема у «Міні-кооп» (колишній «ЧеКос» на П’ятикутах — район міста). «Житній» продається тільки у Коропі.

— Той, що пече «Рига-хліб», майже у десять разів дорожчий. Думаєте, насправді того вартий?

— Усе залежить від сировини та обладнання, — пояснює Тетяна Григорівна. — Ми беремо місцеве борошно, мед заміняємо цукром. Велику роль відіграє солод. Взяли рецептуру і готуємо. Але може бути багато нюансів. Житній хліб взагалі дуже важкий у приготуванні. Попопекли, поки вийшло. Щось зробили не так — вже він глевкий виходить.

Та порівнювати нашу продукцію не можна. Ми сільські виробники і розраховуємо на купівельну спроможність сільських людей. Якщо у них сучасне обладнання, це теж плюс до вартості. У нас же устаткування бозна-яких часів.

* * *

Спробували і собі. «Рига-хліб» із кисло-солодким присмаком. Найбільше сподобався святковий.

Придбали і «Латвійський» за 13 гривень. На смак солодший, ніж від «Рига-хліб», та більш збитий, наче трохи глевкуватий.

Там же придбали і бездріжджовий хліб, тільки пшенично-житній, під назвою «Добродій соняшниковий» від Чернігівського хлібокомбінату №2. Вартість за буханець — 10 гривень 28 копійок за 450 грамів.

Марина Забіян, тижневик «Вісник Ч» №51 (1650), 21 грудня 2017 року

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.