Час молодих, або Як керують новачки

Дмитро Лесенко - у політиці людина нова. Працює на посаді Кобижчанського сільського голови півтора року. Він один з наймолодших голів у Бобровицькому районі. За цей час наполегливому 35-річному очільнику, котрий рік свого життя віддав війні на Сході (пішов добровольцем), вдалося зробити немало. Хоч і бюджет одного з найбільших сіл України невтішний. Як - спитаєте. Головне - зацікавити людей працювати на комфортні умови для життя, - відповість молодий, проте амбітний голова. А ще додасть золоті слова: «Чим вища мета - тим кращий результат».



Нічого гріха таїти, за цей нетривалий час Дмитро Володимирович добре зрозумів, що головне, чого не вистачає для успішного розвитку сільської місцевості, - це грошей. Однак, якщо громада ініціативна, якщо шукає різні можливості, - то і дороги поремонтує, і порядок наведе.

Різні села, різні голови, схожі проблеми

Мабуть, нема в Україні села, в якому керманич сказав би: нам нема куди гроші подіти. Чимала частка невеликих населених пунктів взагалі дотаційні. Хтось ледь тримається на плаву. А є й такі, що хапаються за будь-які можливості, аби зробити своє село хоч трішки кращим.

«Наш бюджет - два мільйони дев'ятсот тисяч гривень. А населення - понад три з половиною тисячі людей. Село величезне. Цих грошей мало на що вистачає. І якщо в нас щось робиться, то це, насамперед, заслуга небайдужих та ініціативних. А ще велике значення має згуртованість, - зауважує Дмитро Лесенко. - Якщо говорити про проблеми, то вони схожі у всіх селах. Перш за все, це дороги. Цього року завдяки ТОВ «Земля і воля» нам вдалося зробити капітальний ремонт Кашталянівки - вулиці з найгіршим дорожнім покриттям, яка веде до найважливіших соціальних об’єктів - школи, садочка, церкви.



Цю подію в селі охрестили подією десятиліття. Та є в Кобижчі вулиці, де потрібен ямковий ремонт. Діри в асфальті завглибшки тридцять сантиметрів - це неабияке випробування як для людей, так і для автомобілів. Асфальтувати - задорого. Тому за 16 тисяч гривень бюджетних коштів ми самостійно залатали ями бетоном. Поки що результат радує. Висновки зробимо після зими, коли побачимо, як поведе себе цей матеріал».

Керманич тішиться, що є в громаді люди, з якими легко працювати задля спільного блага. Воювати зі сміттям почали ще з минулого літа. Тепер порядок на вулицях доводиться лише підтримувати.



«Нещодавно наш місцевий мешканець Микола Лахно власноруч виготовив сміттє-баки, які ми встановили біля автобусних зупинок та дитячих майданчиків. А які чудові зупинки змайстрував кобижчанець Ярослав Парубець! Тепер люди з комфортом чекають на потрібний їм транспорт. Минулоріч три встановили і цього року - чотири».

Зручні альтанки з дахом над головою неабияк радують місцевих мешканців. Люди задоволені, що Кобижча серйозно взяла курс на благоустрій. Згадати хоча 6 минуле літо, коли з десяток родин продемонстрували всім, як можна за копійки облаштувати гарне місце для активного дозвілля. Газета «Чернігівщина» теж писала про величезний дитячий майданчик з гойдалками, гірками, тарзанкою та спортивними полями, який кобижчанці зробили власноруч. Це місце й досі лишається улюбленим для батьків та дітей.



Не може не зупинити своєї уваги Дмитро Володимирович на духовній скарбниці, яка об’єднує два однаково важливі для села заклади: дитячий садок та школу. Ці стіни для кобиж-чанського очільника особливо рідні. Тут пройшли його дитячі роки і розпочалась юність. Тут вчителювали його наіідорожчі люди: мама й дідусь. Тепер тут виховується його донька Поліна.

«Система опалення - ось наше пріорітетне завдання. З вікнами потроху вирішуємо проблему. Половина цього великого приміщення вже має енергозберігаючі вікна. Ось нещодавно ще три встановили - теж за рахунок «Землі і волі». Доріжки асфальтовані поробили до школи, щоб діти не мочили ноги в калюжах у дощову погоду. Кобижчанська громада мені довірилася. Людям чи то в місті, чи то в селі потрібно одне - комфортні умови для життя».

Рости, рибко, велика й маленька

Зізнаюся, я ще не бачила такої практики, коли люди по черзі охороняють місцеву водойму. І це добровільно й безкоштовно. Біля центрального ставка Кобижчі нещодавно «виріс» вагончик, на якому висить список із прізвищами і номерами телефонів ініціативних кобижчанців. Тут вони чергують вночі: стежать за порядком, прибирають сміття та підгодовують рибу.

Не встигаю прочитати прізвища місцевих активістів, як за спиною чую чоловічий голос:

- Доброго дня. Що вам підказати? - під’їжджає велосипедом усміхнений чоловік.

- Хочу рибу половити, - жартую я.

- Ні-ні! Не можна. Ставок зариблений. Рибка росте. А ми дбаємо про її спокій, - розпливається в усмішці пенсіонер.

Знайомимося. Григорій Котляр - сам не рибалка. Та про порядок біля водойми дбає. Живе по сусідству. І щойно бачить чужих людей, їде перевіряти, хто це там зупинився і з якими намірами.

«У березні зарибили ставок. Близько 15 тисяч гривень пішло. Купили 200 кілограмів мальків коропа і сто - білого амура. А ще придбали і встановили вагончик, в якому по черзі стежимо за порядком. Тут ось у мішках їжа для риби, - показує Григорій Олексійович. - Підгодовуємо, щоб росла».

«На минулих вихідних ми за допомогою двох тракторів, троса та боронки очистили ставок від небажаних водоростей, - приєднується до розмови сільський голова. - Понад дві тонни непотребу витяти. Тридцять років його ніхто не чистив. Та я маю на меті повністю оновити водойму. Один з наших орендарів погодився навіть техніку свою надати для такої благої справи. Тепер справа за дозвільною документацією».

Звісно, в Кобижчі є ще чимало проблем, які потрібно вирішувати. Але тут не сидять на місці і не чекають з моря погоди, а стараються зробити щось гуртом власними силами. Взяти, наприклад, Григорія Олексійовича. Цього дня була не його черга охороняти ставок, але він перевіряє всіх, хто спускається до водойми. А ще дбає про благоустрій території. Адже вже зовсім скоро тут відзначатимуть найулюбленіше свято кобижчанців - Івана Купала.



Про роботу Дмитра Лесенка як сільського голови вдалося почути немало. Та найбільше запам'яталися такі слова: аби громада була активною, їй потрібні не лише життєвий досвід та мудрість старших поколінь, а й креативна молодь. Здається, це чудова оцінка для молодого очільника, який з оптимізмом дивиться у майбутнє.

Сніжана Божок, "Чернігівщина" №25 (634) від 22 червня 2017

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.