Чи можливо відродити українське житлово-комунальне господарство?

Максим Забаштанський

Водопостачання та водовідведення, вивезення сміття, теплова та електрична енергія – це ті речі, без яких сьогодні мешканцям міст важко уявити своє існування. В Україні якість цих послуг є далекою від ідеалу, що підтверджують як численні соціологічні опитування, так і власні оцінки органів державної влади. А українське житлово-комунальне господарство є однією з найбільших проблем, яка дісталась у спадок від Радянського Союзу.

Сьогодні доводиться лише констатувати, що його руйнація набуває невідворотного характеру. Кожен наступний рік і кожна наступна зима привчає українців потроху обходитись без благ цивілізації. В сумному переліку техногенних катастроф аварії на водогонах, діряві каналізаційні колектори, переповнені сміттєзвалища, зруйновані тепломережі, а в цьому році ще й повернення відключень за несплату комунальних послуг.

 Житлово-комунальне господарство ніколи не відносилось до престижних галузей, ніколи воно не було „улюбленою дитиною” у влади і фінансування його розвитку завжди здійснювалось за залишковим принципом.
Вже вчора житлово-комунальне господарство вимагало вкладення величезних обсягів фінансових ресурсів, які, навіть, підрахувати важко. Державна політика за 17 років незалежності у цій царині чітко дає зрозуміти, що проблема спасіння потопаючого – справа рук самого потопаючого. Тобто, національну проблему реформування житлово-комунального господарства доведеться вирішувати на місцевому рівні, в кожному окремо взятому населеному пункті.

При цьому вибір джерел фінансування житлово-комунального господарства у місцевих влад не такий вже і великий: власні кошти комунальних підприємств, кошти місцевих та державного бюджетів, кредити та інвестиції. В умовах банкрутства комунальних підприємств, порожніх бюджетів, захмарних відсоткових ставок по кредитам найбільш реалістично виглядає залучення інвестицій від приватного сектора.

Залучення приватних інвестицій швидше за все обернеться зростанням вартості комунальних послуг. Але питання в тому, чи хочемо ми взагалі їх отримувати. Нам може здаватись, що місто Чернігів є відносно благополучним щодо стану житлово-комунального господарства, але це залежить від того з чим порівнювати і на що сподіватись.

Кожен наступний день відстрочки реформ обертатиметься лише збільшенням проблем і зростанням необхідних обсягів фінансів для їх вирішення. Тож, чим скоріше, місцеві влади зважаться на рішучі кроки по врятуванню житлово-комунальній сфері, тим краще. Поки це ще можливо…

Максим Забаштанський, Поліський фонд міжнародних та регіональних досліджень

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.