Магія Щедрого вечора

Наступне велике зимове свято – Старий Новий рік, вечір напередодні якого називають Щедрим. Сьогодні це одне з улюблених свят українців завдяки обряду щедрування, витоки якого сягають сивої давнини. Тільки-но вечоріє й на небі з’являється перша зірочка, від хати до хати починають ходити галасливі дитячі гурти, аби заспівати господарям веселих щедрівок, бажаючи здоров’я, добробуту і гарного врожаю.



Про те, як щедрували у сиву давнину у нас на Чернігівщині, добре знає Ольга Коцур – головний хормейстер Обласного методичного центру навчальних закладів культури і мистецтв, художній керівник тріо «Калита» (м. Чернігів) та ансамблю «Горлиця» (с. Шестовиця). Вона їздить у фольклорні експедиції різними селами нашої області, де від стареньких бабусь слухає народні пісні, які з діда-прадіда співали в цій місцині. Розшифровує їх, записує тексти й ноти, укладає збірки, аби ми могли ознайомитися з духовною спадщиною нашого краю. Серед таких пісень – колядки та щедрівки.

Щедрівки Чернігівщини особливі завдяки мові. «Чим відрізняється Чернігівська область — це нашим діалектом. Саме архаїчністю. В ньому чується прадавня Київська Русь. У нас українською чистою мовою взагалі не співаються пісні. Якщо взяти Бобровицький район, Варвинський, Талалаївський — співають там уже так, як у Полтавській області. А от у Чернігівському районі, Новгород-Сіверському, Городнянському, Ріпкинському присутній діалект, я його дуже люблю, бо саме так розмовляла моя мама», – розповідає пані Ольга.



Ольга Коцур розшифрувала особисто близько 180 пісень. І має ще багато аудіозаписів, які чекають свого часу. Це робота копітка й довготривала, каже вона. «На жаль, нині носії цієї народної пам’яті відходять у вічність. І потрібно більше експедицій, аби встигнути записати. Але ж фінансування не дуже велике, і шукати пісні для тріо «Калита» чи для Шестовицького будинку культури їду, буває, за свій рахунок, — каже жінка. — Люди не завжди відрізняють фольклорні пісні від уже новіших, авторських, або тих, що зазнали літературної обробки. І наше завдання – віднайти оті старовинні автентичні композиції. Чомусь люди думають, що «Лісапетний батальйон» співає фольклорні пісні. Такі уявлення спрямовують у неправильне русло. З того, що ми записуємо в селі, лише 5-6 пісень – це той матеріал, який справді потрібно зберігати. Коли вдається віднайти унікальну автентичну пісню, відчуваєш таке неймовірне піднесення – навіть важко передати, це може зрозуміти лише фольклорист».

Чернігівський обласний методичний центр навчальних закладів культури і мистецтв уже видав збірку «Ой, пайду я проти сонця», де зібрано гарний пісенний матеріал села Дніпровською Чернігівського району. На черзі – нова.

Ольга Коцур розповіла «Деснянській правді» про те, як на Чернігівщині щедрували.
— По-перше, готували костюми. Це робили заздалегідь, починаючи від свята Введення (4 грудня). Які персонажі були в гурті щедрувальників? Цигани, Ведмідь, Коза, Маланка.



Господині готували святкові страви. На столі мала бути багата кутя, що готувалася зранку і ставилася на покуті біля ікони. А також обов’язково – часник, аби відганяти нечисту силу, різні каші. Перед Різдвом на покуті ставили дідуха. А вже в ніч із 13 на 14 січня цього дідуха спалювали, стрибали через вогонь, аби очиститися від нечистого духа. У щедрівках зичили господарям, аби худоба добре плодилася, щоби родили жито-пшениця. Кожному члену сім’ї обов’язково співали окрему щедрівку: господарю, господині, дітям – хлопчикові, дівчинці. Нині щедрування часто перетворюється на випрошування грошей. Якщо у старовину приходили щедрувальники – це було ціле обрядове дійство з костюмами, жартами, сценками. А нині, на жаль, щедрувальники часто обирають примітивні щедрівки, які легко вивчити, швидко їх проговорюють, аби швидше грошей дали. Це неправильно.

— Чи приймаєте ви щедрувальників?
— Коли вдома, то обов’язково. Хоча професія своє бере: буває, починаю повчати, як треба виконувати. Або прошу заспівати якусь конкретну пісню. І виявляється, наші діти знають складні й самобутні щедрівки, але обирають ті, які легше та швидше заспівати. Дивують завжди маленькі дітки, особливо якщо з інтонацією все гаразд і голоси гарні.



У репертуарі тріо «Калита», в якому співає Ольга Коцур, – 11 автентичних щедрівок та колядок, а ще багато купальських, весільних пісень. Учасники тріо хочуть від глядачів більшого визнання саме фольклорної спадщини, аби люди знали, які пісні співали у нас на Чернігівщині.

Для читачів нашої газети Ольга Коцур відібрала прадавню щедрівку «Що й у полі три дороги», яку записали у Чернігівському районі.

Що й у полі три дороги.

Щедрий вечір, добрий вечір.
(повторюється після кожного рядка)

Там Василько сіно косить
Та й конику сіно носить.
Ой їдь, коню мій вороний,
Буде тобі три дороги.
Що первая – до матусі,
А другая – до Марусі.
А третяя – долиною,
Щоб зустрітись з родиною.
Біжи, коню, дорогою
Степовою, широкою.
Щоб татари не спіймали,
Сіделечка не знімали.
Сіделечка золотого
З тебе, коня вороного.

Вікторія Гаврик, газета «Деснянська Правда»

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.