Травматолог Ріпкинської районної лікарні пришив відрізаний циркуляркою палець

42-річний Володимир Заяць через необережність засунув руку в циркулярку, коли пиляв удома дрова. Пошкодив кисть правої руки, перший (великий) палець майже відрізав. Добрянська «швидка» доставила чоловіка в Ріпкинську районну лікарню. Найпростіший шлях був — відрізати палець. Проте у районній лікарні виконали мікрохірургічну операцію. Палець не відрізали, а пришили. Оперував травматолог Сергій Піддубний, асистував хірург Едуард Бабкін, завідувач хірургічного відділення.

— Палець висів, — розповідає Сергій Піддубний. — Півтора сантиметри товщина мостика. Думаю, дай спробую пришити. Попитка не питка. Відразу взяв пацієнта в операційну. Двома спицями засинтезували, тобто скріпили кості, адже вони були роздроблені. Потім шкіру, сухожилля позшивали.
Пошкоджені були не тільки сухожилля пальця, але й сухожилля кисті, вона не згиналася. Рана широка, сантиметрів 14.

— Після операції пацієнт два тижні пролежав у лікарні, я зняв шви і виписав його на амбулаторне лікування, — продовжує Піддубний. — Поки що не знімаю гіпсову лонгету (пов’язку). Після операції минуло півтора місяці. Але багатооскольчаті переломи довго зростаються. Палець потрошку рухається, кисть рухається. У руці ще дві металеві скоби.

— Ось вони, — дружина Володимира Зайця Галина показує рентгенівські знімки.
На плівці чітко видно металеві зігнуті дротики.

— Я траву рвала, а чоловік дрова пиляв на станку, — розказує Галина. — Почула крик, обернулась, у нього кров хлище. Він поранену руку другою рукою затис. У мене шок — я кров побачила, всьо. Кричу на всю вулицю!
— Кричить : «Руку відрізав!», — спокійно додає Володимир.
— Поприбігали сусіди,
— продовжує жінка. — Я дзвоню у «швидку»: «Чоловік відрізав руку на верстаті!». Вони питають: «Адреса, прізвище». А я забула і свою вулицю, і прізвище. Тільки кричу: «Швидше! Швидше!» Там крові було — фонтан. Чоловік до мене: «Вірьовку давай». А я не знаю, яку. Знайшла на порозі джгут, яким помідори підв’язувала.
— Перемотав джгутом руку, ноги помив, все, як положено, в лікарню треба ж їхати з чистими ногами, — усміхається герой історії.

За 5-10 хвилин після виклику приїхала «швидка». Першу допомогу надала фельдшер Наталя Андрющенко.
— Вколола знеболювальне, — згадує подружжя. — Наложила шину, щоб рука не рухалася. Доїхали до Ріпок дуже швидко. Нас уже чекав лікар.
— Його оперують, я під операційною бігаю, плачу, кричу, — хвилюється дружина. — У мене була істерика страшна.
Володимир Григорович у душі розстроєний, але зовні спокійний, як танк. Лежить на дивані. Літо, роботи повно, а робити поки що він не може. Кажуть, що в нього золоті руки. Згадуючи пригоду, сам собі дивується:
— Якби ж то я був тоді п’яним. Я був тверезим, як скло.
Піднімає руку, ворушить пальцем. Розчулено каже:
— Піддубний — хороший доктор.

Сергій Піддубний в Ріпкинській ЦРЛ працює з 1990 року. Всього пришив з десяток пальців. Точно не рахував.
— Людині дається шанс, — розмірковує. — Його треба використати. Були такі випадки, що пришив, проходить день-два, шкіра омертвіла. І відрізаєш, нічого не зробиш.
Добре пам’ятає, як пришив чотири пальці на кисті лівої руки Олександру Острожинському із Нових Яриловичів Ріпкинського району. Було це років два тому. Рука, як і в недавньому випадку, потрапила в циркулярний верстат. Пальці висіли на шкірі, кості потрощило.
— Бачу, показана травматична ампутація, — говорить Сергій Миколайович. —Треба було шкіру підрізати, сформувати куксу. Пожалів молодого хлопця. Відрізати ж завжди встигнеш. Бачу, що відсотків один-два є. Значить, їх треба використати. Я взяв, спицями кості зібрав, засинтезував, позашивав. Сухожилля були роздроблені, теж зшив. Слава Богу, прижилися. Розумієте, яка це радість для хірурга? Рука збережена, працює. Щоб іще більше відновити рухи, треба займатися в спеціальному реабілітаційному центрі, за індивідуальною програмою.
— Уже півроку, як Саша одружився, — розказує про Олександра Острожинського Надія Лисенкова, його односельчанка із Нових Яриловичів. — Живе у Ріпках, працює.

Зайцю пришили палець, Вовку лікують перелом стегна у Ріпкинській центральній районній лікарні. Лісовий край, то й прізвища лісові

У 68-річного Василя Вовка із Гусинки Голубицької сільради Ріпкинського району — дві напасті на одну ногу. Кукса після ампутації стопи внаслідок цукрового діабету і на цій же кінцівці — перелом стегна.
Лікує перелом у травматології Ріпкинської районної лікарні.
Стегно зламав, випавши зі свого трактора.
— Ковильнуло, то я й вилетів, — пояснює. — Колесо у ямку вскочило, так мене махонуло. Чи під трактором опинився, чи під причепом, не знаю. Чи переїхало мене, чи ні, теж не знаю. Мо’, й ні, — розмірковує. — Якби трактором переїхало — тонна двісті — затоптав би мене. Думаю, що тільки причепом заділо, колесом.

— На тракторі, мабуть, у полі працювали? — запитую.
— Поїхав у магазин. Загуляв. Кажуть, що не можна пити, а я не послухав.
У Василя Михайловича дружини нема, дітей нема. Про свій тракторець розказує з непідробною любов’ю:
— Самодільний тракторець. Йому років 26. Незграбненький був, пускачем заводився. Я десять років думав, як модернізувати. Купив акумулятор, стартер.
Василь Михайлович з минулої осені на модернізованому тракторці в магазин за хлібом їздив.
Випав зі своєї машини, коли повертався додому.
— Друззя спасали, поки «скора» приїхала. Гроші забрали, щоб не пив більше, — жартує.

Тамара Кравченко, тижневик «Вісник Ч» №33 (1423)

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.