Вікно у веранді Івана П'ятковського пробив метеорит?

58-річний Іван П'ятковський з Красилівки Козелецького району допускає, що до нього залетів метеорит. Або осколок космічного - льоду.
Скло у вікні пробите. Крім його уламків, нічого не знайшли. Хто і що швиргонув?
Може, сусіди? Може, марсіяни? Може, над Красилівкою ген-ген у холодному космосі летіла брила льоду, і добрячий шматок відколовся?..


Іван П'ятковський показує розбиту шибку

Хлопок!.. І скло розбилося

— У неділю, 4 серпня, приблизно опівдні, варив картошку свиням, — розказує Іван Леонтійович. — У дворі, на багатті. Тільки присів, — показує на місце навпроти багаття. — Аж чую такий звук сильний. Хлоп!.. І скло розбилось. Але зазвичай скло падає, розбивається, дзвенить. А то звук був удвічі-втричі сильніший, ніж від розбитого скла. Я дивлюся — не зрозумів... У вікні веранди дірка. Заходжу. Повна веранда скла.
У невеличкій веранді Івана П'ятковського стоять розкладний стіл, старий комп'ютер, швейна машинка. Біля найдальшої стіни скриня. На ній подушки, матраци.
— На матраці залишилося дрібне скло, — показує господар. — Полетіло аж на цей бік, з такою швидкістю!

Коли трапилася пригода, дружина Галина Всеволодівна була у спальні з онуком. Теж здивувалася. Каже:
— Ваню, що таке?
Вийшла, не розуміє, чому розбите скло, що летіло І звідки.
Предмет, котрий пробив шибку, летів під прямим кутом. У самому дворі, крім Івана Леонтійовича, нікого не було. Відстань від веранди (по двору) до паркана — метрів 25. За парканом — город П'ятковських. Він теж у довжину метрів 25.
У склі залишилася дірка діаметром із денце середньої чашки. Краї дірки нерівні, але «прочитується» коло. Частина шибки, тріснувши від удару, випала.

Звідки летіло?

— Воно не зверху падало, — розмірковує господар, вкотре оглядаючи розбиту шибку. — Якби зверху, зачепило б дах. І не з боку вулиці, а з нашого городу. Що летіло?
— Якби хто вистрелив — дріб знайшов би або кулю, — продовжує. — Чув би звук пострілу. Правильно?
— А може, стріляли з беззвучного? Або просто з городу кинули цеглину? — допускаю.
— Усе одно, куля або цеглина лежала б, — не погоджується Іван Леонтійович.
— Може, пташка?
— Пташка з такою швидкістю? Якби пташка, вона лежала б тут, у веранді, і пір'я було б.
Ні кулі, ні каменя, ні пташки. Тільки скло лежить. Нема сліду предмета, який пошкодив. Може, розсипалось від удару? Може, пролетіло, відрикошетило і вже не знайдеш?

Метеорит!

— Може, він був розміром з піщинку, — розмірковує Іван Леонтійович. — Може, ударна хвиля розбила шибку. Швидкість космічна, вона (ударна хвиля) й стінку проб'є. Бо якби потужне щось, воно б зробило дірку і навпроти. У Челябинську метеорит упав у озеро. Там лід був товщиною з метр. І пробило дірку вісім метрів у діаметрі. Водолази лазили, все перерили і знайшли — той метеорит діаметром всього сантиметр. Може, не метеорит. Може, льодяне щось. Долетіло і розтануло.

Астрономи: «Може, метеорит. А може, хто з рогатки?..»

Декан фізико-математичного факультету, кандидат фізико-математичних наук, доцент Чернігівського національного педагогічного університету ім. Т. Шевченка Анатолій Шморгун:
— Може бути що хоч. Може, й метеорит. Може, уламок відпрацьованого супутника, космічного апарата. Вони в шарах атмосфери згорають, розсипаються. Там може все що завгодно бути. З неба багато сміття падає. Найчастіше долітає кераміка. Металеві уламки долітають. Шматочок льоду щоб долетів і не випарувався? Це тільки з хмари міг упасти шматочок льоду. Якщо над Красилівкою хмари були.
Може, хто з рогатки поцілив?

Астроном, старший лаборант кафедри фізики та астрономії ЧНПУ ім. Т. Шевченка Юрій Навроцький:
— Якщо камінь з рогатки летить на великій швидкості, він проб'є маленьку дірку. Якщо на малій швидкості, може вибити шибку. Його потрібно знайти. Треба залучити криміналістів (сміється).
Якщо це справді метеорит, йому присвоять порядковий номер.
12 грудня 1995 року у селі Галків Ріпкинського району знайшли метеорит вагою 5,9 кілограма.

Метеорит — це космічне тіло. Бувають кам'яні, металеві, металево-кам'яні метеорити. Розрізняють метеорити й метеори. Метеори — це те, що називаємо падаючими зірками. Вони згорають, не долітаючи до Землі. Метеорити долітають. Досить часто. Але не завжди ми це помічаємо.
Підраховано, що за добу (!!!) на Землю падає приблизно 100 тонн космічних тіл.



Тамара Кравченко, тижневик «Вісник Ч» №32 (1422)

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.