На Чернігівщину прилетіли лебеді

Чергова по залізничній станції Количівка Катерина Юрченко, яка живе у казармі поруч, бачила зграю з тринадцяти лебедів. Пролетіли білі птахи над станцією близько десятої ранку, понад лугом, з боку Ніжина на Чернігів.
— Спочатку почула шум, сильний гул, — розповідає Катерина Павлівна. — Подивилася навкруги: ніде ні машини нема, ні трактора. Підіймаю голову — летять білі красені! Гуси? Не гуси! Бачу — лебеді! Ну красиво! Аж тринадцять штук нарахували. Я ще 26-річну дочку встигла позвать. Шум крил було чутно. Низько летіли, клином. Здорові. Набагато більші за гуся.

Через кілька годин жінка спостерігала двох лебедів на іншому боці траси, на озері.
— Заблукати вони ніяк не можуть. Може, зупинились, щоб попоїсти у нас, відпочити.
Між дванадцятою і першою дня я рвала щавель на лузі. По дорозі з Чернігова, після мосту, направо, є доріжка. На неї можна з'їхати на машині. Там річка. Притока Десни, називаємо її Коріньовка. Зразу тернівник іде, а далі — очерет. Лебеді коло очерету були. Плавала парочка. Красиво так. Довго плавали, скільки я була. Не бояться нічого. І мене теж. Пішла, а вони ще залишались.

Цього року за лебедями спостерігали і жителі села Количівки Чернігівського району.
— Ще на лузі було все затоплено, — розповідає 82-літня Надія Назаренко з Количівки, вона живе на краю села. — Пішла прогулятися до старих русел річок, під Количівкою. Як їхати з Чернігова, справа від траси. Бачу — плаває. Потім перелетів до Десни у Пухов. Пухов — це я так водойму коло Десни називаю. Чого лебідь тут пасеться, подумала. Аж бачу, другий через деякий час прилетів. Це ж, виявляється, він подругу свою чекав під Количівкою! О які! Потім пара розвела крила і відлетіла.
Кажуть, лебедів також бачили на озері Рвачці, біля села Анисів Чернігівського району.
— Років п'ять тому лебедів повбивали анисивці, — каже Катерина Юрченко. — Тоді розлив великий був. Тут, біля станції, утворилася канава така хороша. Довго пара лебедів жилаунас. Це був перший раз, що я бачила їх на природі. Хоча працюю тут з 1988 року.

Та анисівці їх вбили. З рушниці. На Великдень. І забрали. Я особисто бачила. Мені тут з вікна видно. Не молодь. Двоє дорослих мужиків. Наперно, через азарт. А може, і їсти. Та хіба їх їдять? От мисливці! Ох, я і поплакала тоді... Жалко, аби знать, куди подзвонить.
— Комусь пух знадобився, — припускає сусідка Надія Гордуялова.
За словами Катерини Юрченко, були в цих краях лебеді і минулого року. Біля траси, біля кладовища в Количівці. Теж пара. Багато машин зупинялось, фотографували.

Аліна Сіренко, тижневик «Вісник Ч» №21 (1359)

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.