Що у вас є китайського, чи потрібен нам Китай?

Чи є життя без Китаю? Запитання не таке просте, як здається. Теоретично ми можемо і без Китаю, і без будь-чого вижити. Українці виявилися не по зубах ні Сталіну, ні Гітлеру, ні Павлу Лазаренку. Під час війни наші люди жили в землянках, мило робили з попелу, картоплю садили лушпайками, ходили босі чи в постолах, впрягались у плуга. У 90-х жили без світла, з купонами, зарплату і пенсію не отримували місяцями. У 2004-ому місяць просиділи на Майдані в палатках, а холоди були мінус 20. і нічого. А знов припече, знову підемо — чи то орати, чи воювати. Народ наш є, народ наш завжди буде, ніщо не перекреслить наш народ. Але скажіть, хто хоче жити босим, голим, на Майдані і митися попелом?
Як доходить до комфорту, розваг чи навіть їжі, тут і виявляється, що навіть гречка паршива на полицях — імпортна, і той імпорт з Китаю. А може, так воно й треба?
В очікуванні китайської гречки кореспондент поцікавився у чернігівців: що у вас є китайського, чи потрібен нам Китай.

Юрій Нагорнюк, безробітний:
— У мене все китайське: мобілка, телевізор, комп'ютер, годинник, фірмовий одяг та взуття. Великі фірми переносять виробництво в Китай. Тоді речі стають доступнішими. Якби кросівки «Адідас» шили тільки у Німеччині, уявляєте, скільки б вони коштували? Я не готовий стільки платити.

Марія Конопацька, пенсіонерка:
— У мене з китайського — тільки рушники. Гарні! Залишилися ще з радянських часів. А так намагаюсь користуватися вітчизняними товарами. Телевізор, правда, може бути, що китайський.

Тетяна Ашиток, пенсіонерка:
— У мене зять моряк, з Китаю возить прекрасні взуття й одяг, побутову техніку. Чоловік починав виробляти тренажери на підприємстві «інтератлетика». Окрім своїх виробів, фірма підторговувала й китайськими. Тож у нас удома стоять два китайських тренажери. Раніше я жила у Владивостоці, під китайським кордоном. Мама і зараз там. У них весь товар — китайський. І морепродукти, і тушонка, і більшість їжі — з Китаю.
Я за китайський товар, але тільки якісний. У Китаї виробляють речі на будь-який гаманець. Але, на жаль, наші торговці закуповують тільки найдешевше, накручують на ньому кілька разів, а потім ми жаліємось, що Китай — неякісний.

Геннадій Шатовкін, заробітчанин:
— Працював сантехніком на будівництві в Росії. Там крупне обладнання — мотори, заслінки тощо — ставлять російські, а вся розводка — труби, крани, перехідники — китайські.
У мене мопед — китайський, чимало побутової техніки, безліч запчастин до машини — теж звідти.
Думаю, що треба менше залежати від іноземців, виробляти щось своє.

Тетяна Наконечна, у декретній відпустці:
— Усі дитячі іграшки у нас — китайські. Вдома — китайський посуд, китайська зубна паста, засоби гігієни. В магазині — китайський часник і китайський минтай. Я б і рада купити вітчизняне, але немає.

Ірина Фокіна, дизайнер одягу:
— Моя донька Олена Фокіна вже третій рік мешкає у Китаї. У місті Шеньжень на півдні Китаю. З її вікон видно багатоповерхівки Гонконгу. Олена виступає на сцені величезного парку «Вікно у світ».
Моя донька танцює у програмі «Феєрія». Всього у колективі 150 чоловік. Половина — китайці. Одержують щомісяця від $700. Медичне обслуговування, житло, проїзд — безкоштовні.
Для участі у кастингу Олену запросили з Міністерства культури та міжнародної організації «ЮНЕСКО». Донька навчалася у Чернігівському педагогічному університеті, вона кандидат у майстри спорту з художньої гімнастики. Із Чернігова вона одна пройшла відбір.
У Шеньжені донька живе у невеличкій квартирі типу наших малосімейок. Розташований цей гуртожиток-малосімейка безпосередньо у парку.
Працюють танцівники «Феєрії» три-чотири години на добу. Але репетиції бувають у незручний час, навіть вночі — коли звільняється сцена.
Олена купила собі ноутбук. Спілкуємося з нею по скайпу (комп'ютерна програма, що дозволяє, за наявності відеокамери у комп'ютері, бачити одне одного). Загальне враження про китайців — працелюбні, не дуже освічені, життєрадісні і хитруваті.
У гості Олена ще не приїздила. Запрошує мене з братом Андрієм. Я дуже хочу побувати у Китаї. Але не влітку. У Шеньжені зараз спека — 50 градусів і вологість висока. Яку бані.

Тамара Кравченко, тижневик «Вісник Ч» №20 (1306)

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.