Щоб не пошкодити слух, дзвонарі користуються заглушками з тиру
П'ятниця, 24 грудня 2010 11:03 | Переглядів: 3015
Щоб не пошкодити слух, дзвонарі користуються заглушками з тиру
Святий Миколай розпочав цикл зимових календарних свят. Усі християнські свята нерозривні з церковним дзвоном. Він лунає на кілометри. Веселить. Радує. Ніжить слух.
А як впливає дзвін безпосередньо на вуха дзвонарів? Запитую про це у
Сергія Малишка, дзвонаря Чернігівського Спасо-Преображенського собору.
Сергій Малишко — дзвонар з тринадцятирічним досвідом. Завгосп (на громадських засадах) собору. Старший лаборант, технічний секретар вченої ради Інституту історії, етнології та правознавства ім. О.М. Лазаревського Чернігівського національного педагогічного університету ім. Т.Г. Шевченка.
— З абсолютно незахищеними вухами дзвонити не бажано, — розповідає.— Бо можна пошкодити слух. І повністю закрити вуха не можна. Не почуєш партію сусіда.
Щоб не вразити власний слух, дзвонарі найчастіше «вдягають» заглушки. Ті, які використовують при стрільбі у тирі. Інколи користуються звичайною ватою.
Сергій Вадимович показує «тирівські» заглушки. Червоного кольору, повністю ховають вуха.
Звук у децибелах на дзвіниці не вимірювали. Щоб тебе почули, треба добре прокричати. Почують, якщо відстань не більше метра.
Усього у Спасо-Преобра-женському соборі десять дзвонарів. Для дзвону потрібно мінімум двоє людей, максимум четверо. Дзвонять вони не протягом усієї служби.
— Бо дзвіниця Спасо-Преображенського собору невисока, — пояснює
Сергій Малишко. — І дзвони дуже сильно чутно у храмі.
Тамара Кравченко, тижневик «Вісник Ч» №51 (1285)
Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш
Telegram.