Подарунком на день народження Олени Отришко став… збитий російський літак!

Олена ОТРИШКО, завідувачка аптеки №25, аптеки-музею на Красній площі Чернігова, двічі закривала аптеку і двічі поверталася до роботи. Працює і зараз.



Олена Отришко

Серпень 2023: вибухова хвиля «Іскандера» зачепила на площі все



19 серпня 2023 року чернігівці запам’ятали як «Кривавий Спас». Того дня російська ракета вбила сімох людей, серед них — шестирічну дитину. Було 129 поранених. «Іскандером» росіяни вдарили по драмтеатру, де була виставка дронів. Аптека — через площу перейти.

— Була на роботі. Про­звучала тривога. Я двері аптеки не закривала. Але зайшла у свій кабінет. І пролунав вибух. Мене врятувало те, що я вийшла з зали в кабінет, — згадує Олена Олександрівна. — Вікна-двері вилетіли. Експонати, що були на підвіконнях, розбилися. Усе було засіяно склом. Ось ця чимала тумбочка, — показує, — злетіла, наче пушинка. Пил стояв. Аптека після цього вісім місяців не працювала. Змінилося в нас і керівництво.

Директор тепер — Сергій Кузьменко (він же власник ТОВ «Ліки України», за даними аналітичної системи Youcontrol. — Авт.). Сергій Михайлович вирішив відновити аптеку. Я на той час звільнилася. Він мені запропонував повернутися. Погодилася.

Приміщення відремонтоване. Музей ми відновили. Містяни принесли нові експонати.

Березень 2022: біля ресторану «Сенатор», поруч з аптекою, стояв БТР

— Добре пам’ятаю 24 лютого 2022 року, — продовжує Олена Отришко. — Дівчата з Семенівки, з нашої мережі, почали писати, що йде російська техніка, 150 одиниць. Це був четвер.

Ми здали гроші в банк, закрили аптеку. Але в суботу знову вийшли на роботу. У ті дні мер сказав: «Відкривайте аптеки, а то ми їх відкриємо самі». Він був правий — аптеки були повні ліків, а люди не могли їх купити. Є хвороби, які вимагають лікування кожен день. Ті, у кого проблеми зі щитовидкою, не можуть без тироксину. Психічно хворим треба ліки. Люди приходили й видно було, що вони на межі.

Ми вирішили: будемо працювати, доки буде чим торгувати. З усіх аптек у місті в березні 2022 року працювала 206-та, наша і час від часу одна з мережі «Бажаємо здоров’я». То відкривалася, то закривалася. І все. Ми були на роботі до 14.00. З 15.00 починалася комендантська година. І ми за цю годину додому швиденько бігли.

Світла не було. Тому гроші брали не в касу, а під запис. У мене вдома досі зберігаються три товсті зошити, куди все записували. Бухгалтерка приїжджала і під обстрілами передавали ці гроші. Потім вона кудись їх відвозила, здавала. Мій чоловік — лікар. У пологовий привезли гуманітарку: підгузки, прокладки. Головлікар сказав: «Відвезіть людям». Ми поставили в аптеці велику коробку.

Тоді по Чернігову стріляли чим завгодно, зокрема касетними боєприпасами. У дверях аптеки була дірка. Осколок пробив подвійне скло.

Коли прилетіло в дитячу стоматполіклініку, я була на роботі. Я бачила вибухову хвилю. І на все життя запам’ятала, як пролетіла ця хвиля. Шматок стиснутого повітря. Ішли двоє хлопців з тероборони. Їх підняло! І гепнуло об землю. Потім хлопець прийшов сюди і каже: «Нас так гепнуло!» А я: «Так це були ви?» Зраділа, що він живий. Стиснуте повітря — воно раз, пронеслося. Ми з чоловіком побігли додому, у підвал. І буквально через пів години вдарило в кінотеатр Щорса. В аптеці вікна, двері лягли. Заходь, хто хоче, бери ліки. Але ніхто нічого не взяв. Можливо, тому, що поряд тероборона була.

Я пишаюся чернігівцями. Під час облоги так допомагали всі один одному.

— По-різному було. З «АТБ» повиносили навіть холодильники. А їх витягти непросто.

— Якось уночі ми прийшли до аптеки. Бачимо — двері відкриті. Виламані. Заклеєні папірцем і написано: «Відчинено поліцією». А біля каси лежать гроші!

Біля ресторану «Сенатор», поруч з аптекою, стояв БТР. Говорили, що дрг прориваються біля технологічного університету. Біля облдержадміністрації теж стояв БТР. А потім пролунав вибух, то підірвали міст. У ніч на 23 березня.

2 квітня в мене був день народження — 55 років. І ми з волонтерами святкували. Увечері йдемо додому і раптом чуємо вибух. Аж тут тероборона: «Стій, хто йде. А, це ви?» Вони знали нас по аптеці. Я питаю: «Що то за вибух? Пішохідний міст підірвали?» «Ви знаєте, це наші збили літак!» «Це подарунок мені на день народження», — зраділа я.

Потім, коли не було вже нічого, я закрила аптеку. Залишки товару перевезли у 206-ту. І я перейшла працювати у 206-ту аптеку. Повернулася вже у травні-червні, коли закінчився ремонт.

Грудень 2018: музей в історичному місці

— Аптека на площі завжди була однією з центральних у місті. З 1949 року. Коли я приїхала в Чернігів, почала працювати в аптеці на Валу, а сюди приходила, — розповідає Олена Олександрівна. — Престижно було влаштуватися сюди. Раїса Савченко, завідувачка, керувала чималим колективом.

У 2018 році аптеку закрили. Власники розорилися. Приміщення збиралися продати. Адже це квадратні метри в центрі міста. І в цей же час закрилася аптека №1 на вулиці Шевченка. Що працювала там років сто. Фармацевтична спільнота Чернігова обурилася.

Наше комунальне підприємство «Ліки України» на той час було на стадії реформування в товариство. Директором працював Ігор Назаренко, заступником — Лариса Мартиненко. До них і почали звертатися чернігівські фармацевти: чому так, чому закривають і продають? А в інших містах аптеки на історичних місцях зберегли!

Так і вирішили, що має бути аптека-музей. Запропонували мені її очолити. Я погодилась. На той час я була завідувачкою аптеки №77 на вулиці Першої танкової бригади (Бєлова).

Ми знову відкрили аптеку 28 грудня 2018 року. Ремонт зробили власним коштом товариства. Лариса Мартиненко брала участь у розробці проєкту. Зараз вона очолює КП «Ліки Чернігівщини».

Маркельси — десь в Америці

— Є версія, що тут, у пасажі, на місці нинішньої аптеки-музею, був аптечний магазин Маркельса, — каже Олена Отришко. — Там продавали і ліки, і тогочасну косметику: пудру, парфуми. І дьоготь. І ліки для тварин. Окремих ветаптек тоді не було. У 1912 році Маркельси продали бізнес та виїхали до Америки.

— Вони вам не дзвонили, не писали?

— Ні, — сміється Олена Олександрівна. — Там уже стільки поколінь помінялося. Каплан Маркельс, батько Ісака, ремонтував у Чернігові всякий мотлох. Одного разу він купив лотерейний білет. Облігацію державного займу. І виграв 200 тисяч рублів. На той час річний бюджет Чернігова становив 25 тисяч рублів (бюджет міста на 2026 рік — 4,88 мільярда гривень. — Авт.). Маркельс мільйонером став! Його родина переживала, щоб у нього не поїхав дах від радощів. І вони всі разом пішли в банк отримувати виграш.

Маркельс розумно розпорядився грошима. Віддав Ісака вчитися в Київську військово-медичну академію. Він її закінчив. Маркельси перекупили аптечний бізнес у Вільгельма Зауервальда. Прізвища або єврейські, або німецькі. Така історія.

— Якщо раптом Маркельси приїдуть з Америки знайомитися з Черніговом, то побачать аптеку в центрі.

— Там, де вони жили, на вулиці Шевченка, уже не побачать. Там магазин дверей.

Олена Отришко показує експонати аптеки-музею. Дубову шафу зі Згурівки на Київщині. Їй понад 100 років. Дубова, німецька. У таких зберігалися отрути. Там є навіть вбудований сейф. Водний термометр. Шприці. Колби. Збірники рецептів. Нагадує, що в чернігівських аптеках уже не роблять ліків.

Джерело: сайт газети "Вість", Ольга Макуха, фото авторки

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.