Продуктова війна: хто збиратиме вершкаи?

20 січня 2006 року стало черговим чорним днем для українсько-російських відносин. Після злощасної Тузли, після інцидентів за маяки, що мало не призвели до зіткнень між російськими військовими та українськими студентами, після цонині не вичерпаного газового конфлікту виникла чергова проблема — заборона на ввезення на територію Росії української тваринницької продукції. По кому продуктове ембарго вдарить найбільше? Які політичні сили збиратимуть з цього вершки?



ТВОЯ МОЯ HE ПОНИМАЙ...

"Молочна війна", що почалася, стосується мало не всієї продуктової групи у двосторонній торгівлі. У документах "Россільгоспнагляду", опублікованих в Інтернеті, повідомляється, що через численні порушення російського ветеринарного законодавства при ввезенні тваринницьких вантажів з України, відсутність дієвого контролю за надходженням, переміщенням і переробкою небезпечної з точки зору ветеринарної безпеки сировини з боку України, виникла реальна загроза ввезення на територію Росії гострозаразных хвороб тварин та неякісної продукції, небезпечної для здоров'я людей. Під заборону на ввезення потрапили, окрім м'яса і м'ясопродуктів, молоко, молокопродукти, сир, яйця, ковбасні вироби, консерви, риба, продукти бджільництва, сировина тваринного походження (шкура, вовна, хутро, пух, перо, кров, кістки), корми для тварин, ветеринарні препарати, біоматеріали.

Міністр аграрної політики України Олександр Баранівській минулого тижня заявив, що не сумнівається у швидкому розв’язанні цієї проблемної ситуації.

“Сподіваюся, що ми зможемо провести всі переговорні процеси і прийти до підписання документів, які покладуть край виникненню таких ситуацій" — сказав він під час прес-конференції в Полтавській області. Українська сторона робить все можливе для врегулювання питання щодо зняття обмежень на ввезення продукції до Роси. А договірні документи між країнами повинні бути підписані на рівні міністрів профільних відомств. Також Баранівській заявив про необгрунтованість вимог з боку Росії: JMn отримали факсом протокольне рішення. Всі його пункти — надумані“. Наприклад, Росія висувала вимогу, щоб великі партії продукції не дрібнили”, а відправляли в один день єдиною фасовкою; щоб сертифікати якості були на захищеному папері.

Олександр Баранівській особливо підкреслив, що українські сертифікати і раніше мали 7 ступенів захисту, а питання відправки легко вирішувалося в робочому порядку, таким чином Україна виконує перелічені вимоги. Зокрема у протоколі була вимога, щоб Росія серти-фікувала український сир. “Мидали їм список підприємств та копії сертифікатів, виданих саме Росією ”, — сказав міністр і підкреслив, що українській стороні вдалося вирішити і виконати всі пункти вимог, окрім комерційного. Росія зажадала звіт про те, скільки і в якому асортименті виробляється м'ясної та молочної продукції, звідки сировина надходить, хто її експортує і хто купує. “Це називається вже розвідкою та економічним шпиіундгвом. Ми відповіли, що ми — суверенна держава".

В ВОРОНЕЖ БОГ ПОСЛАВ ШМАТОЧОК СИРУ?..



Що робити в цій ситуації, де шукати вихід? Спробуємо відповісти і на ці запитання.

Хай читач вибачить автору за довільну інтерпретацію невмирущої байки дідуся Крилова. Та ситуація вимагає. Подивіться на факти й оцініть їх самі. Вже щосили звучать заяви преси, в першу чергу — російської, яка оперує інформацією від імпортерів української продукції, про більш ніж п’ятнадцятипроцен-тне підвищення цін на тверді сири в Росії, що стало, як не крути, наслідком заборони.

*Цінена тверді сири в Росії різко зросла, оскільки продукція, яку брали з України, закінчується. Нову ж завезти не дають, хоча для потрібних людей продукція частково проходить», — це інформація від Олександра Баранівського. При цьому міністр додав, що продукція, яку Росія замість української імпортуватиме з інших країн, набагато дорожча. До речі, голова Чернігівської райдержадміністрації Віктор Лазар, який дими днями повернувся з Голландії, розповів, що гам закупівельна ціна на твердий сир складає 23 євро за кілограм, плюс виграти на транспортування, Г1ДВ на митниці тощо.

Крім цього удару, Росія може відчути Й інші — відмову України, наприклад, від закупівель у північного сусіда м’ясного фаршу; заборону на транзит територією України російського зерна на експорт або підвищення тарифів за нього.

У ході сирно-молочної війни переможців, як не круги, бути не може. Наприклад, вже істотно постраждали від цього російські споживачі, адже до 30% усього реалізованого на території Росії твердого сиру має українське походження. Хакож недоотримають прибутків і власники, які зробили інвестиції в молочні активи на території України і які при цьому орієнтували збут своєї продукції на Росію.

ПОЛІТИЧНИЙ ШАНТАЖ?

Радник Президента України Павло Гайдуцький говорить, що молочний конфлікт — це ще одне продовження газових суперечок, натякаючи на їх політичне підгрунтя.

"Чому такі вимоги не виставлялися рік-два тому, — риторично запитує він. — Адже в 2004 р. Україна експортувала до Росії не менше моло-копродуктів, ніж у 2005 р. Ніяких істотних змін у правилах торгівлі або у ветеринарному нагляді за цей час . не відбулося ”. Вторить Гайдуцько- -му і співголова Української аграрної конфедерації Леонід Козаченко, стверджуючи, що проблема замшиться нерозв’язаною аж до парламентських виборів 26 березня.

Як тут не згад ати передчасні поздоровлення російського президент та Вікторові Януковичу з обранням останнього на пост Президента. Але помилочказ цим вийшла. Поквапився Путін побачити на цій посаді бажану для себе фігуру. Ось і сів в калюжу. А щоб вибратися з неї, вдався і до економічно-політичного лиску напередодні чергових парламентських виборів в Україні.

А проросійськи налаштовані політики всі як один використовують це і пропонують свою допомогу у вирішенні наболілого питання. "Ви тільки дайте нам можливість — і конфлікт, будь він газовий чи молочний, вирішиться як за помахом чарівної палички. Все буде як і раніше, як до приходу до влади помаранчевих" — сурмлять вони з усіх трибун.

ЩО ЧЕКАЄ НА УКРАЇНУ ВЗАГАЛІ І ЧЕРНІГІВЩИНУ ЗОКРЕМА?

Потрібно бути готовими до серйозного удару, але не критично збиткового. Адже експорт продукції у нас здійснюють, як правило, високомар-кетингові компанії, які, можна сподіватися, швидко знайдуть вихід із ситуації, що склалася. Хоча тимчасова затримка з реалізацією обсягів продукції неминуча.

Експерти ж прогнозують можливі щомісячні збитки для молочної галузі України у розмірі 50-60 млн. доларів. Леонід Козаченко вважає, що удар цей буде досить відчутним: “Останніми роками у нас динамічно розвивалася переробка молока. Цього ром очікувалися Інвестиції в розмірі слизько 75 млн. доларів в його переробку, у поліпшення первинної тваринницької бази. Це давало б нам можливість максимум за 1, 5 року так модернізувати галузь, що вона вийшла б на стандарти ЄС і могла б бути присутньою на тих ринках, де ми при сучасному стані технологій не конкурентоспроможні. За звичайних обставин на це повинно було б піти 3-5 років, а ми могли б за 1,5 року. Якщо припиниться збут до Росії, то наша молочна промисловість буде завантажена лише на третину".

Прем’єр-міністр України Юрій Єхануров заявив, що Кабінет Міністрів має намір розглянути можливість підтримки вітчизняних м’ясо-молочних виробників: “Ми повинні подумати, як допомогти їм, але в бюджеті коштів немає".

На цей час відомо, що українські сироварні заводи почали скорочувати виробництво через проблеми зі збутом, спричинені забороною. А з 1 лютого чимало підприємств зменшили закупівельні ціни на молоко.

А що у нас, на Чернігівщині? Розповідає заступник голови облдержадміністрації з агропромислового комплексу Анатолій Іванько:

“1 лютого в Чернігові пройшло засідання обласної комісії з питань координації міжгалузевих відносин на ринку продукції тваринницького походження. Там порушувалося й питання російського ембарго. Ось декілька характерних показників.

У 2003 році молокопереробні підприємства Чернігівщини (а у нас працює 27 молокозаводів, 8 з яких випускають тверді сири) отримали від експорту продукції до Росії 2,1 млн. доларів, у2004 — 1,3мли., за 1 11 місяців 2005—2,3млн. доларів. У зв’язку з російськими заборонами ці показники можуть різко знизитися. Природно, якщо заборона не буде знята найближчим часом, знизиться й обсяги виробництва молокопродуктів—адже виробництво заради виробництва нікому не потрібне. Можуть істотно впасти закупівельні ціни на молоко. Тому на засіданні ми дійшли висновку, що зараз, щоб не було катастрофи, необхідно встановити такі ціни: 1,1 грн. за кг молока вищого сорту, 0,95 грн. — за молоко першого сорту і 0,85 грн. за молоко другого сорту. Хоча деякі підприємства закуповують і по 60 копійок. Собівартість виробництва молока в області в січні в середньому була в межах однієї гривні за кілограм. З цього повинна виходити й мінімальна закупівельна ціна. До речі, Міністерство агрополітики запропонувало Кабінету Міністрів зупинитися на затвердженні таких мінімальних цін: від 1,25 грн. за літр молока вищого сорту до 1 грн. за молоко другого.

Це одна проблема. Друга полягає у формуванні сировинної бази через інвестування, технологію, створення доїльних зал, за якими, на мою думку, майбутнє. Адже тільки великотоварне виробництво може успішно конкурувати на ринку. А що у нас? Із 634 тисяч тонн молока, виробленого минулого року, 71 % припадає на приватний сектор, де його якість нижча. Хоча слід відзначити і той факт, що для більшості сільських жителів продаж молока переробникам є чи не єдиною підмогою в їх нелегкому житті. А істотне зниження закупівельних цін може призвести до масового вирізування худоби. Тому і виробникам молока, і переробникам необхідно шукати вихід разом, разом іти на обопільні поступки, але так, щоб вони були мінімальними.

І насамкінець наведемо деякі дані щодо закупівельних цін на молоко у районах області. Голови Миколаївської (Борзнянський район) та Осталівської (Варвинський район) сільських рад Микола Турок та Антоніна Гончар розповіли, що місцеві молокозаводи з 1 лютого закуповують молоко у населення по 60 коп. за кг, знизивши ціну на 40 %. Городнянський та Чернігівський молокозаводи закуповують молоко по 0,9 та 1 грн. за кг відповідно. Це дані від сільських голів з Великого Листвена та Слабина Тетяни Науменко та Михайла Шкурка.



Сільське населення вкрай негативно поставилося до ситуації, що виникла. Селяни обурюються таким ціновим пресом закупівельників, а також діями владних політиків з Росії та України, які поки що не можуть домовитися між собою.

Сергій Оліферовський, «Гарт» №6 (2338) від 9 лютого 2006

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.