Спецназ проти диверсантів

Спецпідрозділ Північного територіального управління військової служби правопорядку (ВСП) в Чернігові по праву вважається елітним. Служать у ньому лише офіцери, прапорщики і контрактники. Більш ніж половина з них набула бойового досвіду в Косово та Іраку, і де перебувала у складі і наших миротворчих підрозділів.



Запобігання диверсійним проявам і терористичним актам на території військових об’єктів — головне завдання цього спецназу.

— Слава Богу, в зоні нашої відповідальності (а це шість областей України) жодних диверсійних актів поки що не було, але ми перебуваємо у постійній готовності. І в разі чого готові миттєво відреагувати на ситуацію. Тому спец-підрозділ постійно тренується, залучається до спільних навчань з "Альфою" СБУ, — говорить начальник відділу спец-призначення Північного територіального управління ВСП підполковник Святослав Литвиненко.

Критерії підготовки бійців спецназу військової служби правопорядку підвищені. Наприклад, вимоги до їхньої фізичної форми на кілька порядків вищі, ніж до армійського піхотинця Кожен спецназівець повинен мінімум 20 разів підтягнутися на перекладині, подолати на час 5 км із поєною викладкою, після чого вибігти на вогневий рубіж і виконати вправи стрільб зі штатної стрілецької зброї.



Вогнева підготовка спецназівців також відрізняється від курсу стрільб у Сухопутних військах Збройних сил України, оскільки необхідно не лише стріляти по рухомих мішенях, але й миттєво вирізняти з-поміж них, де "заручники", а де "терористи”. І звісно, влучно уражати останніх.

Бійці спецназу обов'язково мають вміти керувати всіма видами транспортних засобів. У рукопашному бою бути асом — для них обов’язок.

— Кожен із членів нашого підрозділу досконало володіє одним чи кількома видами единоборств, — каже командир відділення сержант контрактної служби Олександр Л. (повні прізвища спецназівців ми не називаємо, оскільки це табу, пов’язане з їхньою службовою діяльністю).

Олександр служив строкову у батальйоні охорони Північного ОК. З моменту створення Північного територіального управління ВСП у Чернігові розпочав тут службу вже контрактником на посаді командира відділення патрульно-постової служби. Потім був в Іраку у складі нашої 5 окремої механізованої бригади. Не раз потрапляв під обстріл, брав участь у знешкодженні бандфор-мувань.

— Служба у тій далекій країні психічно і фізично мене загартувала, — каже спецназівець.

Солдат-контрактник Михайло К. у чернігівському спецназі лише 4 місяці. Строкову проходив у військовій розвідці. В Іраку перебував у складі 81 -ї тактичної групи.

— Це була остання наша ротація, — зазначає водій спецпідрозділу. — Можу керувати УАЗом, “Газеллю", Газ-66, ЗІЛом, Уралом, будь-яким легковиком та автобусом, БМП, БТР. Моя мрія — навчитися керувати ще й гелікоптером.

В Іраку йому доводилося охороняти місце дислокації американських вертолітників.

— Сидів я за штурвалом їхніх "апачів", "блек хоук", — говорить Михайло. — Американські військові охоче розповідали, як ними керувати. Щоправда, у небо за штурвалом цих гвинтокрилих машин піднятися мені не вдалося.

А взагалі американці такі ж самі люди, як і ми. Хіба що мають інший менталітет. У них по-іншому все влаштовано. Наприклад, американський військовий водій, якщо раптом вийшов з ладу його транспорт, пересідає на інший. Ремонтом поламаної техніки у них займаються відповідні фахівці. А в нашій армії водій має бути ще й механіком. Тож своєю кмітливістю ми від них і відрізняємося.

Валентин Буряченко, «Гарт» №20 (2304) від 18 травня 2007

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.