Заручники порохової бочки

У лісі під Ічною за двоматровим бетонним муром військові ховають 360 тонн легкозаймистого пороху. Він лежить на складі військової частини А 1479, у паперових мішках, а навколо, навіть просто неба (!), зберігаються стратегічні запаси боєприпасів Міністерства оборони. Арсенал біля селища Ічня — це 400 гектарів технічної території, начиненої бомбами, ракетами та снарядами. Вибух можливий будь-якої хвилини. Якими будуть його наслідки, ніхто передбачити не може.



НІЧИЙНИЙ ПОРОХ

Найпарадоксальніше, що ці 360 тонн пороху—навіть не майно військових. Спільне украіно-американське підприємство «Єлайнт-Київ» сім років поспіль знешкоджувало тут застарілі боєприпаси. З дозволу Міноборони підприємці зрізали зі снарядів латунну оболонку і здавали Ті у металобрухт. Доля пороху в контракті не визначалася, тож його просто кидали на складі. Цікаво, що фірма, отримавши, напевне, чималі кошти за кольоровий метал. навіть не заплатила Міноборони за зберігання, а тим більше за утилізацію цього пороху. І як зізнався на засіданні комісії Чернігівської обласної ради командир вч А 1479 Олександр Богдан, сьогодні цей порох зберігається без будь-якої оплати. При цьому документи, що стосуються угоди між Міністерством оборони та «Єлайнт-Київ» зникли (заверсією Олександра Богдана, вони перебувають в Генпрокура-турі на перевірці). Сама ж фірма збанкрутувала, і від неї залишилася хіба що назва. Тим часом термін зберігання пороху закінчився, і він поступово стає хімічно нестійким і від цього ще більш небезпечним.



— Цей порох дуже небезпечний, — говорить Павло Курило, військовий прокурор Чернігівського гарнізону. — Він може вибухнути навіть від перепаду температур або інших зовнішнішніх факторів. А якщо врахувати те, що поряд велика кількість інших боєприпасів, наслідки мо -жуть бути просто непередбачу-ваними.

А ось командир військової частини Олександр Богдан сидіти на «пороховій бочці» не боїться Він вважає, щр просто так порох не вибухне: Загрози вибуху я не бачу, говорю це відповідально, як командир цієї частини. Цей порох перебуває на зберіганні, його щодня оглядає відповід альна за це особа. Він не становить небезпеки. Зараз за своїми термінами зберігання він підлягає знищенню.

І він буде знищений за два тримісно). після того як ми отримаємо дозвіл на його спалювання. Впевнений, що особовий склад військової частини спроможний розв'язати покладані на нього завдання. Щодо роботи з населенням, то з нашого боку вона проведене. Складено план евакуації на випадок надзвичайної ситуації.

ЛЮДСЬКИЙ ФАКТОР

Коли чуєш про такі факти, стає не по собі і мимоволі хочеться постукати по дереву чи поплювати через ліве плече. У разі вибуху арсеналу під Ічнею бомби та снаряди розлетяться майже на 20 кілометрів. І це лише приблизні розрахунки. До зони ураження потраплять 19 населених пунктів, включаючи райцентр, доведеться евакуювати 20 тисяч людей. Це в десятки разів більше, ніж у Новобогданівці.

— Якщо проаналізувати надзвичайні ситуації на арсеналах, на складах зберігання, то скрізь спрацьовував людський фактор, — ділиться думкою начальник Управління МНС в області Павло Моцар. — То хтось палив у недозволеному місці, то проводив зварювальні роботи — інших причин там немає. Тут також працюють люди.

І як "працюють"! За останні два роки проти підлеглих полковника Богдана військовою прокуратурою Чернігівського гарнізону було порушено 8 кримінальних справ.

— Тільки минулого року у військовій частині А 1479 порушено 5 кримінальних справ, — розповідає Павло Курило, військовий прокурор Чернігівського гарнізону. — В тому числі за фактами позастатутних стосунків, порушення правил безпеки при проведенні господарських робіт, порушення правил безпеки при поводженні зі зброєю. У жовтні2005року через порушення правил поводження зі зброєю там стався вибух ракети, внаслідок чого постраждали троє військовослужбовців. Кримінальна справа за цим фактом розслідувана і вже передана до суду.

ЗАРУЧНИКИ ІЗ СЕЗЬКІВ



Схоже, став традицією, що військові створюють собі проблему, а страждають від неї мирні люди, яких ці ж військові мають захищати. Так і в цьому випадку. Місцем для спалювання нічийної вибухової речовини обрали околицю села Сезьки Ічнянського району, розташованого за кілька кілометрів від складів Звісно, що місцеві жителі такій перспективі не зраділи і почали звертатися у різні інстанції із проханням про допомогу. Лист мешканців села надійшов і до редакції "Гарту". Зокрема у ньому мешканці сіл Сезьки, Гайці та Коломійцеве (усього до складу сезьківськоі сільської ради входить 5 населених пунктів) пишуть: „На території нашої сільської ради передбачалося створити майданчик для спалювання пороху, але громада не дала дозволу для виділення відповідної ділянки. Ми не впевнені, що спалювання пороху не вплине, негативно на здоров’я жителів навколишніх сіл. Наданий нам висновок Державної санітарно-епідеміологічної інспекції про безпечність спалювання пороху на цій території, зроблений на основі матеріалів, наданих військовою частиною А 1479. Але ніхто з представників цієї інспекції не був на місцевості і не ознайомлений із дійсним станом справ. Із проханням про надання дозволу на виділення ділянки керівництво району звернулося до сусідньої Ольшанської сільської ради. Сесія Ольшанської сільської ради надала дозвіл на виділення ділянки для спалювання пороху, не питаючи думки власної громади. На сході села керівництво району пообіцяло жителям села Ольшани провести газ, поремонтувати дорогу та оздоровити дітей. Незважаючи на це, жителі Ольшан, як І жителі села Сезьки, категорично проти. Оскільки вважають, що шкоди буде набагато більше, ніж користі від обіцянок. Але ця ділянка межує з ділянкою на нашій землі, де ми заборонили спалювання пороху. Районне керівництво, знаючи, що наша громада категорично проти проведення цих робіт, свідомо вирішило спалювати пором безпосередньо за нашим селом.

Село Сезьки — одне з найбільш віддалених в Ічнянському районі. Справжня українська глибинка. Із вщент розваленим господарством та розбитими дорогами. Щоб доїхати до нього, нам довелося чимало покружляти (мало не заблукали) сільськими грунтовими дорогами. В сільраді на нас чекали десять місцевих „екологів”-активістів.

За іронією долі, виділена Ольшанською сільрадою ділянка під спалювання пороху, дійсно, ближча до села Сезьки, ніж до самих Ольшанів. Про це ми дізналися від самих сезьківців, коли приїхали до них розбиратися з проблемою на місці. Майбутнє місце спалювання пороху — лише за... кілометр від села. Непод алік від єдиного придатного для купання у селі ставка, улюбленого місця відпочинку селян і особливо дітей.

— Наші діти асе літо проводять на цьому ставку, — говорить Леся Хільчевська, техпрацівниця місцевої школи. — Місце, де спалюватимуть порох, знаходиться на підвищенні, тож під час сильних дощів та паводкш вода з нього стікає у ставок. Де гарантія, що туди не потечуть хімічні речовини? А цей же ставок каскадний, з нього вода потрапляє до річки Удай, а звідти Прилуки воду беруть. Управління екобвзпеки забороняє спалювати листя восени, а тут дозволять спалиш 380 тонн пороху біля села. Як же від цього не буде нашої шкоди навколишньому середовищу?

— Нас лякає те, що нам ніхто не пояснює, які наслідки можуть бути при спалюванні пороху, — додає місцевий бібліотекар Ольга Чернецька. — Мипросто хочемо відкритої інформації. І мало віриться, що це не завдасть нам шкоди. Навіть в підручнику географії для шостого класу, наприклад, говориться, що шкода від спалювання пороху є. І військові, які служать на цих складах, нам розповідають, що у цьому поросі вся таблиця Менделєєва. А в Інтернеті прямо говориться, що при спалюванні вибухових речовин на відкритому повітрі в атмосферу потрапляє велика кількість токсичних речовин, солей важких металів, забруднюються повітря та грунт.

Сезькам і так дісталося за останніми роками. А тут нова напасть. Село, що стоїть на краю соціальної прірви, підштовхують ще й до прірви екологічної. Остання надія на те, що хтось зглянеться у Києві і розв’яже порохову проблему. Щоб заспокоїти людей, Міноборони звернулось по дозвіл до Інституту гігієни академії наук. Але яким буде вердикт науковців?

Ми стояли на околиці Сезьків біля місця майбутніх майданчиків для спалення пороху. У полі вітер шерхотів серед чорних стебел нескошеного жита і гнав сірі хмари у бік села. Було тоскно і сумно від розуміння безсилля простих людей, які проти своєї волі стали заручниками порохової бочки.

Ганна Травінцева, Валерій Литовченко, «Гарт» №2 (2286) від 12 січня 2007

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.