SHOPTOYS

Жінки Чернігівської "Громади"

Жінки Чернігівської First Previous Next Last

Розділ 3

Участь визначних жінок у чернігівській "Громаді". Громадська діяльність Віри Устимівни Коцюбинської-Дейші


    "Волю ніхто нікому на тарелі не підносить: її треба виболіти і вибороти".
    Віра Коцюбинська
    
    У житті кожного великого письменника, художика простежується благотворний вплив дружини, коханої. Велику, стимулюючу роль у творчих пошуках Михайла Коцюбинського відіграла Віра Устимівна. Яскрава особистість, освічена жінка.
    
    Народилася у вересні 1863 року в родині збіднілих дворян. Батько її із запорожців. Його пращур, на прізвище Діжа, був "знатный войсковой товарищ Запорожской Сечи". Після її зруйнування дістав дворянство й змінив прізвище на Дейша.
    
    По смерті чоловіка мати - Юлія Степанівна - з дітьми Марією, Василем, Вірою переїздить до Чернігова, де жив її брат Олександр Олександрович Гортинський - архітектор міста.
    
    Юлія Степанівна була освіченою жінкою, закінчила Смольний інститут благородних дівиць у Петербурзі, знала іноземні мови, грала на фортепіано. Спочатку влаштувалася класною дамою в гімназії, а потім була призначена начальницею Чернігівського жіночого єпархіального училища. Відтак, своїм дітям намагалася дати добру освіту.
    
    Віра, закінчивши Чернігівську гімназію, працювала класною дамою. Потім, у 1885 році, вступила до Вищих жіночих Бестужівських курсів на фізико-математичний факультет, відділення природознавчих наук. На той час, уряд чинив перепони щодо вступу дівчат до вищих навчальних закладів, продовжити навчання було не так уже і просто. Вже боротьба за можливість навчатися і отримувати знання призводила до того, що на курси вступали неординарні особистості. У той час прийом до Вищих бестужевських курсів було припинено до переробки Статуту, і тільки старші курси ще продовжували відвідувати лекції. Потрапити в той час на жіночі курси коштувало великих зусиль, напруженої боротьби з батьками і громадською думкою. Про курсисток поширювали мерзенні плітки, до вступу на курси чинили всілякі перешкоди: від дорослих дівчат, наприклад, вимагалася згода батьків і їх зобов`язання утримувати дочку на протязі всього проходження курсу. Звичайно ж це призводило до того, що на курси потрапляли дівчата, які дійсно прагнули знань, не хотіли стояти осторонь суспільного життя і проблем тодішнього суспільства. Саме такою і була Віра Дейша. У Петербурзі дівчина поринає в революційну і громадську роботу. На той час у Чернігові існувала нелегальна революційна організація, за діяльністю якої пильно стежили місцева та Варшавська ексжандармерія. Одним з найбільш діяльних членів була Віра Дейша. Завідуючи громадською бібліотекою і читальнею, вона налагоджує зв`язки з молоддю, поширює прокламацію, листівки.
    
    У 1896 році на вимогу Варшавського жандармського управління на Віру Устимівну накладають суворий домашній арешт, який був удвічі тяжчим, оскільки її матір була у передсмертному стані і їй потрібен був спокій.
    
    Тієї ж години, коли з єпархіального училища виносили труну з тілом померлої, Віру везли до в`язниці. Причиною арешту було звинувачення у зв`язку із заарештованим у Варшаві колишнім чернігівським семінаристом Ф. Свидерським, автором популярної брошури "Труд і капітал".
    
    Невдовзі дівчину переводять до Варшавської тюрми в одиночну камеру: "Кам'яний темний мішок з слизькою від вогкості й бруду долівкою, по якій вдень повзали стоноги, а вночі зчиняли метушню пацюки, з парашею в кутку, від якої тяжко було дихати; з віконцем десь там, під стелею, яке пропускало крізь ґрати сумне непевне сіре світло зимового дня. Два кроки вперед, два - назад", - таким згадувала місце свого заточення Віра Устимівна.
    
     Через сім місяців ув`язнення її випускають на поруки. Після звільнення Віра деякий час живе у свого брата у Москві, потім повертається до Чернігова, знову влаштовується на роботу до громадської бібліотеки, продовжує революційну та громадську роботу.
    
    У Чернігові з 1892 року існувала нелегальна революційна організація, до якої входили семінаристи, студенти, дрібні службовці, а одним з найбільш серйозних і діяльних членів цього гуртка була, за висновками жандармівДейша. Вона вела постійне листування з Ф. Свідерським (що проживав у Варшаві), від якого одержувала нелегальну літературу для поповнення бібліотеки гуртка. Для отримання літератури використовувалися довірені особи. Вдала конспірація не давала можливості жандармам встановити тих осіб, які сприяли поповненню бібліотеки нелегальними виданнями. За В. Дейшою було встановлено нагляд . Свою переписку В. Дейша і Ф. Свідерський маскували інтимним листуванням, їхні заручини були фіктивними, для прикриття їхньої діяльностіі.
    
    В. Дейша в той час завідувала громадською бібліотекою і читальнею. Праця в бібліотеці давала їй змогу налагоджувати дружні зв'язки з молоддю, поширювати прокламації, листівки, нелегальні твори К. Маркса і Ф. Енгельса. Про це дізнаємося з листа, датованого травнем 1892 року і адресованого В. Дейшею Ф. Свідерському у Варшаву: "Якби ви знали, як ми провели цей рік, як дружно працювали на ґрунті освіти і об'єднання і скільки вже нас тепер! Зараз у нас слово "свій" в таких широких масштабах, що без страху здійснюємо те, що потрібно... Більш того, дуже просимо: надсилайте з земляками, у нас жодного екземпляра, тільки уривки. Якщо є ще щось, то не забувайте, що ми далеко від центру і дуже потребуємо освіти. Як бачите, пишу коротко, адже питання, чи дійде цей лист" .
    
    Департаментом поліції було отримано лист Ф. Свідерськогоадресований у Чернігів на ім`я Віри Устимівни Дейші: "Посылаю вам свою брошюрку "Труд и капитал". Цель составления и перевода этой брошюры была сделать доступной для большинства нашей публики - среднего интеллигента - теорию К. Маркса. Обращаюсь к вам с просьбой о распространении ее. Желательно было бы, чтобы она получила широкое распространение среди учителей, учительниц, среди гимназистов и вообще молодежи средних учебных заведений" . Як бачимо, в Чернігові В. Дейша активно розповсюджувала заборонену літературу, провадила таємну переписку із революційно налаштованими людьми.
    
    Щирою подругою Віри Устимівни ще "зі шкільної лави" була Т. Шкуркіна-Левицька, разом з нею В. Дейша починає брати участь в українських гуртках, які засновує в 1895-1896 рр. В. Т. Андріївський. Вони стають їхніми активними учасницями і постійними відвідувачами лекцій. Організовані андріївським читання збирали за Десною чоловік 400. Часто приїздив О. Кониський і читав реферати. Загалом, на ці зібрання Андрієвський намагався якомога частіше запрошувати відомих на той час діячів культури, зокрема М. М. Коцюбинського, який і приїхав на його запрошення влітку 1895 року .
    
    Варто трохи зупинитися на постаті Теодосії Степанівни Шкуркіної-Левицької як однієї з учасниць "Громади". Вона працювала в Чернігівському земському сирітському будинку. Її знали і шанували в домі Коцюбинських. Через постійне спілкування з їхньою родиною її ім`я знаходилося у списках "неблагонадійних". Для збереження таємниці щодо перебування в лавах "Громади", її члени мали підпільні імена: "Богданка - це моє підпільне назвисько, і так мене називали в родині Коцюбинських навіть діти" . Під цим же ім`ям її згадує і М. Коцюбинський у листах до дружини . Така конспірація і обережність забезпечили те, що власті тільки здогадувалися про існування таємної організації ("Громади"), але прямих доказів не мали. Теж стосувалося і її учасників, тому що постійно використовували прізвиська, а не справжні імена.
    
    Близьке знайомство Коцюбинського і Дейші відбулося на першому з`їзді "Громади" у Києві в грудні 1894 року. Побралися вони у січні 1896, у Вінниці, а на початку березня подружжя виїхали в Крим на роботу у філоксерний комітет. Вони багато працюють. Михайло Коцюбинський надсилає до редакції "Зорі" оповідання "Пе-коптьор" і коротеньку замітку наукового змісту "Мікрофільні рослини та мурахи", написану його дружиною.
    
    Будучи натуралісткою за освітою, Віра Устимівна хотіла надати до "Зорі" цілу серію популярних статей, які б були корисними для ширших верств населення. З такою ж пропозицією до неї звернулася і редакція.

 

 

Армения



ЦентрКомплект