Чернігівщина incognita

Чернігівщина incognita First Previous Next Last

Слід в історії

"ЧУЖИНЕЦЬ З ДОБРИМ СЕРЦЕМ"

Українська земля заворожувала багатьох іноземців. Турецький мандрівник 60-х рр. XVII ст. Евлій Челебі у своїй "Книзі подорожей" так писав про українців:"... вони стародавній народ, а мова їхня ще більше всеохоплююча і багата, ніж фарсі, китайська, монгольська і різні інші." А сирійського архідиякона Павла Алепського, котрий також подорожував Україною, вразив рівень освіти її народу. Жінки та дівчата вміли читати, знали порядок богослужіння та церковний спів. У 1654-1656 рр. існували будинки для бідних та сиріт, були лазні, дзвіниці та вежі, фонтани на вулицях. Про побачене П. Алепський написав у своєму "Щоденнику".
       
       Французький військовий лікар Домінік П'єр Де ля Фліз прибув в Україну значно пізніше. Його шлях сюди розпочався у місті Мец на північному сході Франції, де розташувався військовий шпиталь. Тут Домінік продовжував справу батька і дядечка, котрі обрали собі професію лікаря. Вони були добре відомими фахівцями в місті Нансі округу Мьорт провінції Лотарінгія. Саме тут 18 грудня 1787 р. і народився майбутній український вчений-медик та етнограф Домінік П'ер Де ля Фліз. Навчався у королівському медичному коледжі, де викладав його батько. Зачарований генієм Наполеона, став під його знамена, взяв участь у походах наполеонівської армії на Балкани, служив у Голландії, Бельгії, Прусії.
       
       У 1812 р. мав чин капітана медичної служби другого гренадерського полку гвардії Наполеона. Цього ж року відбувся похід на Росію, котрий назавжди відрізав повернення додому: Домінік П'єр Де ля Фліз потрапив у полон під Смоленськом.
       
       У 1815 р. він мав змогу повернутися до рідної Франції, але, як вірний прихильник Наполеона і запеклий ворог Бурбонів, залишився в Україні.
       Не гадав, що назавжди.
       У полоні Де ля Фліза ледь не зарубали козаки. Його врятував І.В.Гудович - генерал-лейтенант, головнокомандувач військами в Москві. Щось було таке в особі Де ля Фліза, що відомий генерал не лише приязно поставився до нього, але й познайомив з племінницею Софією Володимирівною Маркевич, її небожем був Микола Андрійович Маркевич, народжений у с Дунайці Глухівського повіту Чернігівської губернії, і відомий як історик та етнограф. Незабаром Софія і Домінік одружилися. Подружжя оселилося у Мглинському повіті Чернігівської губернії в маєтку І.В.Гудовича. Уних народився єдиний син Микола.
       З'явилася можливість придбати власний маєток у Київській губернії. Розпочалось зовсім інше життя. У 1843 р. Домінік Де ля Фліз одержав посаду лікаря в Палаті державних маєтностей.
       Службові поїздки по Київській губернії викликали у нього справжній інтерес. Де ля Фліз надавав людям не лише медичну допомогу. Він зацікавлено розмовляв з ними. І ці розмови переконували його в щирості українців, в тому, що вони духовно багата нація, котра має свою вікову історію, умови життя, побут, вірування, звичаї, пам'ятки історії та культури. Його зачарували українські народні пісні.
       
       Почуте і побачене занотовує. Пояснює текст малюнками. Поступово ним створюються рукописні ілюстровані альбоми, в яких, зафіксовано різні аспекти культури та побуту українського народу, господарської діяльності, способу життя, природи і топографії краю.
       Козак Мамай
       Найбільший з них "Медико-топографічний опис Київської губернії..." (1854) французькою і російською мовами. Налічує 1245 сторінок і супроводжується кількома сотнями кольорових малюнків, виконаних автором. У цьому альбомі міститься унікальний пізнавальний матеріал про Київщину і прилеглі регіони середини XIX сторіччя: чисельність населення, рослинний і тваринний світ, описи найбільш поширених хвороб (причини, розповсюдження тощо), методи лікування місцевими засобами. Великий інтерес являє статистика кожного поселення з додатком малюнків з натури села, селянського вбрання тощо. Відомості про села розташовані у такій послідовності: кількість населення, земля, вода, ліси, овочі, фрукти, свійські та дикі тварини, риба, будівлі, одяг та взуття. Де ля Фліз замалював навіть крій одягу та візерунки тканини. Описи деяких сіл супроводжуються місцевими легендами, відомостями про старожитності.
       Два більш ранні альбоми (1848 і 1849) належали меценатові і колекціонерові В.В.Тарновському і зараз зберігаються у фондах Чернігівського обласного історичного музею його імені.
       Альбоми Де ля Фліза використовувалися академіками М. Грушевським, М.Біляшівським, відомим славістом М.Алексєєвим, професором Сорбонни, Санкт-Петербурзького і Київського університетів Ф.Вовком та ін.
       Ім'я Де ля Фліза вперше озвучив академік М. Біляшівський - відомий етнограф і мистецтвознавець. У журналі "Киевская старина" (1889) він подав оглядовий опис двох альбомів Де ля Фліза. Це - "Медико-топографическое описание государственных имуществ Киевского округа", що належав історикові О.М.Чазаревському, та "Этнографическое описание крестьян Киевской губернии...", який зберігався у церковно-археологічному музеї при Київській духовній академії. У 1891 р. на сторінках тієї ж "Киевской старины " М.Біляшівський описав ще два новознайдені альбоми з колекції В.В.Тарновського. Того ж 1891 р. у Санкт-Петербурзі побачив світ третій том "Истории русской этнографии" (уклад. О.М.Пипін), котрий присвячувався Україні. Там було вміщено короткі відомості про Де ля Фліза - доктора медицини, члена Імператорської Московської меди-ко-хірургічної академії та Імператорських медичного Віденського і Київського товариств. Основною метою його праць був збір матеріалів з так званої медичної географії. Але так сталося, що Де ля Фліз всебічно розглянув різні аспекти культури та побуту українського населення, його структуру, чисельність, територіальне розміщення, спосіб життя і діяльність.
       
       На сьогодні відома більше етнографічна спадщина Де ля Фліза. Вона відображена у альбомах дослідника, виданих у Києві 1996 і 1999 рр.
       Один з укладачів видання Всеволод Наулко, котрий досліджував архіви Франції, розповідав: "...невідомо було, коли і де народився Де ля Фліз, яке його справжнє ім'я. Адже після полону в Росії він перейняв слов'янське "Дем'ян Петрович", а прізвище його трактувалося по-різному: Фліз, Деляфліз, Ляфліз та ін. Все це ускладнювало пошуки про нього... була опрацьована 35-томна документація переписки Наполеона, біографічні словники, роботи, присвячені окремим етапам війни, особливо "московського походу " і передусім публікації з військової медицини. Йдеться, зокрема, про праці "батька військової хірургії", барона Домініка Ларрея, під безпосереднім керівництвом якого служив Де ля Фліз. У фонді професора Діоніса Сежура з бібліотеки Св.Женев'єви знайшли копії з першими згадками про Де ля Фліза. Нарешті у паризькій фортеці Вінсенс, де знаходиться один з військових архівів, знайшли особисту справу з написом "Домінік П'єр ля Фліз", де йшлося про його народження, життєвий шлях і перебування у різних європейських країнах. ...Пізніше в Інституті рукопису НАН України мені пощастило віднайти копію ймовірного портрета Де ля Фліза, який попав з Ніжинського музею до фонду відомого мистецтвознавця С. Таранушенка [дослідник Лизогубівської кам'яниці у Седневі і автор книги про неї.- Л.С.]. Але у зв'язку з нечіткою ідентифікацією напису існує вірогідність, що на фото зображений можливо не він, а його дядько Шарль Франсуа Де ля Фліз, теж військовий лікар, кавалер ордена Почесного легіона".
       Збирання меду з бортей
       Але повернемось до його етнографічної діяльності, котра ще за життя Де ля Фліза здобула визнання. Йому одному з перших запропонували "Програму для етнографічного опису губерній Київського учбового округу " 1845 року, до складу якого входила й Чернігівщина. Де ля Фліз керувався нею при створенні своїх альбомів.
       
       Варто згадати його санкт-петербурзький "Етнографічний альбом...", в якому є деякі відмінності, порівняно з київським варіантом. Зокрема, в цьому альбомі подано більш деталізовані плани садиб, є відмінності у малюнках одягу селян. У санкт-петербурзькому альбомі зазначено, що багато пам'яток старовини Де ля Фліз передав представникам влади.
       Сучасний письменник, фольклорист та етнограф Василь Скуратівський так охарактеризував етнографічні дослідження Де ля Фліза: "Незважаючи на окрему фрагментарність і помилковість у деяких судженнях, переважна більшість фактичного матеріалу і сьогодні являє величезну цінність не лише для етнографа, але й спеціалістів суміжних дисциплін". Укладачі альбомів Дем'яна Петровича Де ля Фліза з'ясували, що він є автором мемуарів за назвою "Поход великой армий в Россию ", видрукованих журналом "Русская старина" (1891-1892). Дослідники творчості автора споминів єдині в тому, що зі сторінок книги постає образ хороброї людини, висококваліфікованого військового лікаря, помічника Домініка Ларрея, якому допомагав у підготовці багатотомної праці "Похідна хірургія". У своїх спогадах Де ля Фліз постає як рішучий противник війни. Побачивши піраміду з трупів, він написав: "Оттакий-то п'єдестал, на якому височать військові трофеї. Як же винні государі, які холоднокровно жертвують стількома людьми через брехливу політику, зобов'язують їх вмирати у муках, не сказавши навіть за що їм доводиться вмирати. " Де ля Фліз робить висновок, що війни проводяться не за бажанням націй. "Як пояснити війну між християнами? -запитує він. - Вони вже тоді не християни, а антихристи, тому що Христос заповідав нам мир і прокляв меч".
       На війні він бачив відрубані голови французів. Його самого ледь не зарубали козаки. Крики і стогін поранених ще довго не давали йому душевного спокою. І французи, і росіяни буквально топилися у крові. Москва перетворилася на пустелю, коли наполеонівські війська захопили це старовинне місто. Однак Де ля Фліз помітив її архітектуру, котра, на його думку, була сумішшю різних стилів - татарського, китайського, індійського, візантійського, грецького, італійського і готичного. В Інституті рукопису НБУВ НАН України зберігається рукописний словник персоналій, з якими Де ля Фліз спакувався. Серед них родини Скоропадських, Гудовичів, Кочубеїв, Ґалаґанів, Маркевичів, які життям і діяльністю пов'язані з Чернігівщиною. "Поза сумнівом, - наголошує Всеволод Наулко, - спілкування Де ля Фліза з цими родинами певною мірою вплинуло на формування його світоглядних поглядів і творчу діяльність. Адже шляхетні українські родини дали чимало визначних громадських і культурних діячів".
       Можна припустити, що відомий історик та етнограф Микола Андрійович Маркевич, з яким Де ля Фліз перебував у родинних стосунках, вплинув на етнографічні уподобання Дем'яна Петровича. Адже Микола Маркевич одержав у спадок історичні документи гетьманів І.Скоропадського, К.Розумовського, графів Гудовичів, Кочубеїв. Невістка Дем'яна Петровича Юлія Де ля Фліз у листі до редакції "Киевской старины" 1890 р. зазначала, що в Ніжинській гімназії зберігалося багато листів до тестя від Гудовичів, Маркевичів, Ґалаґанів та інших осіб.
       
       Словник персоналій Де ля Фліз склав у Ніжині 1861 р. Він налічує 3014 персоналій. Один їхній перелік засвідчує, що французький військовий лікар спілкувався також із досить відомими на той час особами: італійським фізиком Л.Гальвані, російським медиком М.Пироговим, першим ректором Київського університету М.Максимовичем (випускник Новгород-Сіверської гімназії. - Л.С.), видатними діячами української культури М.Міклашевським і М.Рігельманом, французьким дипломатом Де Рібасом, директором грецького Олександрівського училища в Ніжині Поповим, директором Ніжинського ліцею Могилянським, польським магнатом Ржевуцьким, професором математики у Ніжині Ф.Куликовським та багатьма іншими.
       
       Для особистого користування Де ля Фліз склав "Українсько-російський словник" (Ніжин, 1860), у якому налічується 1152 терміни різних явищ культури та побуту українців. Цей словник передусім засвідчує повагу автора до мови народу, серед якого він жив. Зберігається в Інституті рукопису НБУВ НАН України.
       
       У 1858 р. Дем'ян Петрович Де ля Фліз вийшов у відставку в чині надворного радника. На той час він був самотнім. Його дружина померла 1.843 р. Продав маєток у Київській губернії і переїхав до сина Миколи, штатного наглядача повітового училища, у Ніжин. Пізніше купив маєток у с.Синяки, тепер с.Григоро-Іванівка Ніжинського району. Але працювалося Дем'яну Петровичу краще в Ніжині, поруч із сином. До останнього подиху він підтримував зв'язки із науковцями України і Росії. Відомий вчений О.М.Пипін так оцінив його науковий доробок "Делафліз повідомляв у Російське географічне товариство свої кліматичні спостереження, які отримали схвальні відгуки своєю об'ємністю і чіткістю; в етнографії, археології Деляфліз був, очевидячки, любителем і хоч в його працях спостерігаються недоліки, але вже саме намагання якнайповніше охопити етнографічне вивчення є прекрасним, оскільки на сьогодні в нашій літературі немає книги, яка б виконала завдання, що його поставив Деляфліз."
       Танці й розваги селян
       
       Понад двадцять років тому Василь Скуратівський знайшов повідомлення відомого колекціонера, завідувача нумізматичним відділом Ермітажу (Петербург) І.Г.Спаського, уродженця Ніжина, про те, що в 1928 році в Ніжинському окружному музеї були речі, котрі засвідчували перебування родини Домініка П'єра Де ля Фліза у Ніжині. Серед численних листів, записок, документів були два його портрети і власні малюнки. На жаль, сьогодні таких реліквій у Ніжині немає. Помер Де ля Фліз у цьому місті 1861 року. Де похований - невідомо.
       Майже півсторіччя, що промайнуло, довело справедливість слів академіка М.Біляшівського, котрий сказав, що унікальність альбомів Де ля Фліза, за його словами, "чужинця з добрим серцем", полягає в тому, що він розглядав українців очима іноземця. А славіст, академік М. Алексеев вважав: "...в його працях міститься багато такого матеріалу, яким не може користуватися сучасний етнограф або історик, але у Де ля Фліза для нас цікавим є вже самий факт його глибокого інтересу до побуту й історії того краю, де йому довелося жити, нарешті праця ця свідчить не лише про його допитливість.., але й про його велику невтомність і працелюбність, які заслуговують на повагу".
       
       Людмила Студьонова

Армения

Стомат Гарант

ЦентрКомплект