У тварин немає «комунального раю»

До календарної зими залишився мі сяць, втім, морози часто-густо приходять вже наприкінці осені. Не завжди чекає грудня і сніг. Коли холоднішає у наших оселях, ми звикли скаржитися на комунальників та владу. А куди скаржитися тваринам, які за примхою долі змушені зимувати не у тепленьких квартирах чи натоплених хатинках, а в природних умовах - у лісі або полі?!

У дитинстві всі ми бачили мультфільми про лісових звірят, які взимку граються у сніжки, ліплять сніговиків, катаються на санчатах та лижах, одним словом - розважаються. Втім, в реальності тваринам взимку зовсім не до розваг: їхнє життя опиняється під загрозою, адже разом з теплом взимку зникає і основний фактор існування будь-якого організму - їжа.

- Щоб вижити взимку у тварин виробився цілий комплекс пристосувань, - пояснює чернігівський зоолог Олександр Федун. - Найбільш відома форма зимової адаптації тварин - це міграції. В першу чергу відлітають комахоїдні птахи: ластівки, лелека білий (до речі, лелеки долають тисячі кілометрів - перелітають пустелю Сахару і зимують в Африці). Мігрують не лише птахи. З тварин нашої області у більш південні регіони мігрують також кажани. Інший спосіб зимових пристосувань -сплячка. Для цього тварині треба накопичити необхідну кількість енергетичних ресурсів, перш за все, жирів. Серед тварин Чернігівщини в сплячку впадають їжаки, борсуки, ховрахи, хом’яки, вовчки, змії та земноводні.

Та найважче взимку великим тваринам, наприклад, оленям, адже, щоб вижити, їм треба багато кормового ресурсу.

- Хоча температуру ці звірі витримують, наприклад, лось та косуля, завдяки щільності хутра можуть навіть спати на снігу, - запевняє Олександр Федун. - Але нестача кормів може призвести до їх загибелі. В цьому випадку допомога людей необхідна: годівнички, годувальні столики, своєрідні «лісові їдальні з сіном та овочами». Про це, насамперед, мають дбати працівники лісового господарства. Але кожен з нас може допомогти тваринам. Добрі справи ще ніхто не відміняв.

Хоча багатьом братам нашим меншим треба добряче «попотіти», аби вдосталь запасатися кормом на зиму, і тим самим врятуватися від голодної смерті.

Павло Солодовник, "Чернігівщина" №44 (444) від 31 жовтня 2013

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.