Петро Главацький: «Я – барон Чернігова і області»

— По району не може бути «районного» циганського барона,— говорить Чернігівський циганський барон Петро Главацький.
— Барон — один на всю область. Якщо по Ніжину чи Прилуках ми вибираємо відповідальну людину, вона – лідер у своєму місті, районі. Але не барон. За нашим законом нема такого. Я – барон Чернігова і області. Всі запитання до мене.

Петро Володимирович стверджує, що в Альошинському, передмісті Городні, не може бути свого барона.
— Там може бути староста. Як дід, як батько. Адже в Альошинському більшість циган — родичі між собою. Тобто там може бути глава своєї сім'ї і не більше.
Циганський барон обирається. Я у своїй сім'ї — барон у четвертому поколінні.
Вісім років тому мій брат був бароном. До того батько був бароном... Але річ у тім, що якби я не справлявся зі своїми обов'язками, якби люди бачили, що я це не тягну, я б бароном не був. Титул циганського барона передається спадково тільки у тому випадку, якщо людина відповідає йому.
Коли вибирають барона, люди з'їжджаються з районів, навіть з Білорусі, щоб сказати «так» або «ні».

— Вас вибирали вісім років тому...
— Усе сталося несподівано. Помер мій старший брат Микола Володимирович. За життя ми йшли рука в руку, плече в плече. Люди це бачили. І влада, і правоохоронні органи бачили. Ми зібралися...
— Дома?
— Ні, в кафе «Айгун» у Чернігові. Приїхали люди із. Гомеля, Борзни, Новгорода-Сіверського, Ніжина... Всього — чоловік 60 чи й більше. Був один ведучий. Він розказав, що отак і так. Ми повинні визначитися, вибрати барона. Часто виникають ситуації, де наш народ, скажемо так, не завжди правий. Навіть між собою. Грошові питання, велика бійка.. Ситуації треба розглянути. Не буде ж постраждалий звертатися до суду. Це у нас вважається ганьбою.

— І ви виступаєте як суддя, як радник?
— Абсолютно ви праві. Збирається, наприклад, чоловік сто. Вони вибирають четверо-п'ятеро людей, головних у цьому зібранні. Якщо вони нас вибрали, мають нас слухати. Якщо хтось незадоволений, ми погоджуємося: «Запрошуй інших авторитетних людей». Наприклад, з Вінниці, Москви, Мінська. Якщо вони запрошують, то оплачують їм дорогу. В кожній області є барон. Але сьогодні, наприклад, у Києві барона нема.

— По області у вас є заступники?
— Молодший брат зовсім недавно помер... Є хороший товариш, Ян Горбунов. 45 років, ще молодий. Він сьогодні — моя права рука.
— Скільки циган на Чернігівщині?
— По області до 4 тисяч. Найбільше у Ніжині, Борзні, Носівці, Бобровицькому районі, Острі. По Чернігову понад 100 сімей. Це мікрорайони Масани, Новий Білоус, Бобровиця (колишній Циганський хутір).

— Ви живете на Масанах?
— Так. У приватному будинку. Я одружений. Четверо дітей. Це небагато. Так сталося, що перша дружина загинула під час аварії. Проте я вважаю, що у мене всього шестеро дітей. У другої дружини двоє своїх дітей, я їх виховував теж.
У першому шлюбі один син — Володимир. І три доньки. Анжела в Чернігові. Зоя в Києві. Оксана живе в Полтаві, перекладач з німецької мови, працювала з чоловіком у Німеччині.
Двоє дітей, яких я виховував у другому шлюбі, — це Олена та Артур. Олена закінчила юридичний, не працює по спеціальності. Вони з чоловіком — провідники на маршруті потяга «Берлін-Київ». Олена зараз у відпустці по догляду за дитиною. її сину, моєму онуку, три роки. Олена готується вийти на роботу.
Сину Артуру 23 роки, оженився на дівчині з Гомеля. В торговий бізнес ударились. Це раніше було «купи-продай», а зараз називається «підприємці».
Друга дружина — руська.
Я народився у Росії.
Закінчив 8 класів. У Гомелі здобув музичну освіту. Працював кілька років з ансамблями. Музикантом у чернігівських ресторанах «Старому Чернігові», «Дружбі». Був також водієм.

Тамара Кравченко, тижневик «Вісник Ч» №7 (1397)

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.