Хтось їздив цього літа до лісу за ягодами? В розпалі сезон вітамінів, і однією із найцінніших лісових ягід в цьому плані є чорниця. В ній і купа вітамінів, і мікроелементи, і антиоксиданти. Ще і зір лікує, прямо як в тій рекламі: турбується про нас і наше здоров’я. Я, якщо чесно, їхати на весь день до лісу не ризикнув у таку жахливу спеку. Навіть в місті, в холодку, валишся з ніг, а в думках апатія і пляж. Та і справи вимагали присутності в Чернігові. Але якщо вийти увечері до Горностаївського поїзда, що прибуває до Чернігова о 16:37, можна побачити купу людей із відрами і кошиками. В кожному з них – завітні ягоди. Збирають їх у лісах під Грибовою Руднею і Олешнею. Виїжджають зранку, о пів на дев’яту. Для людей, не обтяжених зайвими заробітками, особливо пенсіонерів, хоч якийсь спосіб підзаробити копієчку. Спосіб, варто визнати – досить важкий. У пекельну спеку, зігнувшись в три погибелі, на колінах біля ягоди. Кусають комахи, а ще, кажуть, зараз там повно гадюк, і буцімто комусь одна навіть залізла у кошика.
Часу на збір є близько чотирьох годин. Далі – назад на платформу на поїзд. Начебто і недовго. Але, з розповідей збирачів, втомлюєшся вкрай.
Поки чекав прибуття поїзда – розговорився із молодим чоловіком, який стояв із відром біля вокзалу. Судячи із кількох пустих відер недалеко від нього – торгівлю він уже закінчував. Чорницю продавав по 25 грн. за кілограм, але легко скидував ціну до 23 грн. При мені за п’ять хвилин продав повне відро, трошки більше 6 кг., і почав збиратися. Представився Женею,сам із Горностаївки, збирають ягоду щодня всією сім’єю, а сам голова сім’ї через день возить до Чернігова на вокзал.
За пару хвилин до прибуття поїзда на майданчику перед пероном немов нізвідки з’являються близько десятка людей, в основному жінок середнього віку, із великими відрами. Це перекупники. В розмову вступають неохоче, але дехто признається, що ягоду беруть на перепродаж, продаватимуть на базарі по склянкам. Враховуючи ціну склянки чорниці 4-5 грн., бізнес на перший погляд виглядає не дуже вигідним. Чи, може, я щось не знаю.
Прибуває поїзд, з нього починають виходити люди з відрами. В основному – пенсіонери. Оптовики і збирачі починають торгуватися. Здавати люди хочуть по 24-27, приймають же по 23, і не уступають ні копійки. До оптовиків вишиковуються невеликі черги, тут же все зважується, пересипається, відбувається розрахунок. Підходжу до людей, питаю, скільки назбирали. Кажуть, за день можна зібрати, в залежності від удачі і сил, від 3 до 5 кг. Люди жаліються, що робота важка, а приймають оптом дешево. "Так а чого ж самі не сідаєте десь в холодочку, і не продаєте", - питаю. "Е ні, то не для нас. Довго. А так назбирав, здав усе зразу". Логіка дивна, як на мене. Чого ж тоді жалітися на ціну, якщо можна продати самому дорожче? :) Декілька жіночок мають у відрах чорниці прямо з гілочками. Їх не здають, кажуть - на чай для себе набрали. Дуже корисний.
Чорниця вже відходить. Ягоди виглядають прим’ятими, переповненими соком. Ще максимум тиждень, і все. Так що, хто хотів корисних вітамінів – поспішайте в ліс, або - на вокзал. За ягодами. Варенички з чорницею – просто смакота!



Богдан Гуляй
Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш
Telegram.
Теги: чорниці, Богдан Гуляй