У монастирі м'яса не можна, а в гостях — дозволяється

Ієромонах Мойсей живе в Свято-Преображенському монастирі в місті Новгород-Сіверський. В миру — Дмитро Філоненко, родом з райцентру Золочів Харківської області. 39 років. У 1992-ому, в 14 років, поступив до Почаївської лаври (Тернопільська область). Там отримав чернечий постриг, а в 2005 році отримав указ переселитися в Новгород-Сіверський.

— Монаше життя складається так, щоб було якомога менше різноманіття, — каже отець Мойсей.


П'ятниця, отець Мойсей вимішує тісто на проскури

П'ятниця, 19 серпня

Преображення Господнє

— Для монастиря це престольне свято, на честь якого засновано монастир. Як і до дня народження людини, готувалися до свята заздалегідь.

Братія монастиря, 12 ченців, уранці прокидаються самі. Колись монахів будили по-різному: дзвониками, стуком у двері спеціальною дерев’яною лопатою або молоточком. Зараз у кожного є мобільний телефон, а в ньому будильник. Буває й таке, що не розбудить. Самому ченцю тоді буде незручно перед братією. Ти прийшов Богу служити, так, щоб навіть у помислах не согрішити, і тут ти просипаєш службу? Хоча бувають і поразки.

Я особисто прокидаюся о 5.20 — до служби треба привести себе в порядок: вмитися, причесатися і так далі. І в будні, і в святкові дні.

У свята богослужіння починається о дев’ятій. До того кожен монах здійснює своє келійне правило. Це такий «духовний фітнес» у келії. Тобто вправи, які допомагають монаху тренувати розум.

Служба влітку завжди проходить в центральному соборі (на зиму переходимо в маленьку церкву, щоб легше її зігрівати). Людей було багато. Як завжди в свята, коли щось можна посвятити і принести з церкви додому. Це Яблучний Спас, приносили святити яблука, виноград, мед. Як і в інші святкові дні, я дзвоню у дзвони. У свята звук має бути особливим, урочистим. Звучить багатодзвіння. Цієї майстерності вчився в Почаївській лаврі. Не всі можуть бути дзвонарями, треба мати слух. Крім мене, дзвонять три брати і двоє парафіян, підлітки по 12-13 років. Дивились, як це робиться, і навчилися. Закінчується богослужіння літургією о 12 годині.

Після святкової служби — хороший ситний обід. З 14 по 28 серпня триває Успенський піст. Але в цей день дозволена риба. Був хек смажений, риба заливна, картопля, засмажена на олії, салати, красний борщ з риб’ячими головами, пироги з яблуками. Яблука, виноград, груші, нектарини, мед. Пили настоянку. В Новгороді добре вміють робити самогон, наші прихожанки його настоюють на травах, на горіхах. Обід недовгий, хвилин 20. Один з братії під час трапези читав Житіє святих. Потім — відпочинок до 17-ої. Вечірня служба триває до півдев’ятої вечора. Потім вечеря. Зазвичай нові страви не готуємо, доїдаємо, що залишилось після обіду. І знову келія, де тільки ти і Бог.

Субота, 20 серпня

Шив штани

— Підйом о 5.20. Служба в церкві з 6 до 9-ої. Потім до 12-ої у кожного свої справи. Настоятель у нас архімандрит Нікодим. Але ченців зазвичай ніхто не контролює, крім совісті. Я був у пошивній, шив монаші штани. За чотири години, до обіду, пошив двоє. Вони простого покрою, як шаровари. О 12 обід: овочевий суп, каша, салат, компот. Усе пісне. Це строгий піст, риба дозволена тільки в свято Преображення Господня. Після обіду — відпочинок перед вечірньою службою. Можна пройтися територією або вийти в місто за покупками, поспілкуватися з прихожанами. Але зазвичай сидимо по келіях, молимося або читаємо. В цьому і полягає суть монашества. Читав у келії. З п’ятої до півдев’ятої — вечірня служба. Потім вечеря, знов келія. Спимо також у келії, у кожного окрема.

Неділя, 21 серпня

Розмови про Бога з прихожанами

— Підйом так само, келійна молитва. Якщо хтось п’є зранку каву, робимо це кожен в своїй келії. Недільна служба з 9 до 12-ої, як у святкові дні. Літургія, причастя, як завжди. Святковий обід о 12. Картопля, борщ, пироги, компот. І відпочинок. Дозволено все, що не вкраде у мене Бога. Ми в своєму житті намагаємось уникнути різноманіття. Пройшовся до річки. Говорив з людьми. У неділю завжди хтось підходить поспілкуватися.

Вечірня служба о 17.

Понеділок, 22 серпня

Свято Преподобного Лаврентія

— Було свято Преподобного Лаврентія Чернігівського. Мощі Лаврентія є в Троїцькій церкві в Чернігові. З шостої до дев’ятої молитва в келії, з дев’ятої до дванадцятої — святкова служба. Людей прийшло небагато, робочий день. Опівдні — святковий обід: борщ, гречка, овочеве рагу, компот. Потім трохи поспав у келії. Вечірня служба, розмова з прихожанами, вечеря, келія.

Вівторок, 23 серпня

Готувався до проповіді

— Звичайний день. Після служби і до обіду — послушаніє. Привезли в монастир дошки. Розвантажили, повидирали старі цвяхи. Робили настил вівцям. Братії недавно подарували пару овець, ми для них зробили загін. Поки не знаємо, що з ними робити. Може, колись доглядати навчимося. Традиційно м’ясо в монастирі не їдять, худобу на м’ясо не тримають. Бо різати і патрати худобу — то не чернеча робота. Але коли хтось пригощає, їсти м’ясо не забороняється. 6 кури, десятки два, і приблизно стільки ж курчат.

Після обіду готував проповідь на завтра. Традиційно всі світські заходи, що включають в себе молитву, у нас проходять під стінами монастиря. За часів війни на території монастиря був концтабір, переказують, що тут страчено близько 20 тисяч людей. Під монастирськими стінами проходить і День Незалежності, і День міста. Я завжди користуюсь нагодою, щоб сказати людям якесь слово. Цього разу вирішив порівняти Україну з деревом, яке. дає сили кожній бруньці.

Середа, 24 серпня

День Незалежності

— О 5.20 підйом, служба, братська робота. Об 11-ій почався сильний дощ. Незважаючи на непогоду, люди прийшли на мітинг. Він почався в центрі, там відкривали пам’ятник хлопцям, які загинули в АТО. Потім колона прийшла під монастир. Я здійснив молитву і проповідь. Люди слухали під парасольками.

Після обіду ходив до прихожанки, Зінаїди, на день народження. їй 70 років, хворіє, ходити важко. Будь-яка увага їй в радість. Взяв у подарунок книжку з духовної тематики, банку монастирського меду (тут є пасіка, 12 вуликів, отець Нікодим займається). Купив букет троянд. Жінка була рада. Повернувся в монастир до 17-ої.

Четвер, 25 серпня

Робив опару

— Ранок минув як зазвичай у будень. Привезли тисячу штук цегли, ми її розвантажили і склали на подвір’ї. Купили, з розібраної будівлі. Стане у пригоді в монастирі. Послушники косили траву бензокосаркою. Їх двоє, живуть тут, у кожного своя келія. Привчаються не боятися самотності, готуються до постригу. В монастирі важливо, щоб самотність тебе не гнітила.

Звечора, після вечері, робив опару на тісто. Раз на тиждень по п’ятницях у нас просфорня. Печемо просфори і хліб для монастиря.

Олена Гобанова, тижневик «Вісник Ч» №35 (1582)

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.