Райський куточок у північному селі

Серпень радує нас яблуками і грушами, сливами та виноградом... А як щодо лимонів, мандаринів, апельсинів, гранатів, медового інжиру? І не деінде, а у себе на городі. І не тільки наприкінці літа, а майже цілий рік. Екзотичний оазис Олени Палій із села Сокирин Козелецького району доводить, що у нас, на півночі України, можна вирощувати тропічні плодоносні фруктові дерева і збирати величезні врожаї. Більше того, натуральні українські плоди значно смачніші від своїх теплолюбних побратимів, каже господиня, а виростити їх у нашому кліматі зовсім не важко.



З інженера-авіатора і агрономи-винахідиики

Олена Іванівна з колишнім чоловіком Анатолієм перебралися з Вінниччини на Чернігівщину після того, як жінці зробили складну операцію - видалили пухлину. Річ у тім, що від села Сокирин недалеко добиратися до столиці, куди жінка часто їздила на обстеження. Тим паче, лікарі запевнили, що життя в селі для її здоров’я буде набагато кориснішим. Чоловік купив невеличку ділянку, звів будиночок і почали жити.

«Анатолій за фахом інженер-авіатор, - розповідає пані Олена. - Закінчив Інститут цивільної авіації (нині - Національний авіаційний університет). Агрономія - це насамперед було його захоплення. Ще давно, як він був хлопчиною, дядько привіз лимонів, і Толя вирішив посадити кісточку, з якої згодом виросло дерево. А вже коли почали тут жити, вирішив поекспериментувати. Садив, прищеплював, постійно був у роботі. Теплицю змайстрував також самостійно. Копав спочатку вручну, потім трактором допомагав. А далі вже каркас встановив, засклив...».



Замість моркви та цибулі - Фейхоа, інжир медовий

Теплиця справді вражає, тим паче якщо враховувати, що чоловік зробив її своїми руками: довжина - сто метрів, глибина - два з половиною. Пані Олена люб’язно запрошує. Тільки-но зайшли, зрозуміли, що потрапили в інший світ. З-під зелених листочків виглядають фрукти та квіти. їх смачний цитрусовий аромат приємно лоскоче нюх і навіває думки про далекі й екзотичні країни, де зазвичай і росте уся ця дивовижа. За роки незвичного хобі господиня знає усі «забаганки» заморських дерев.

- Справжня фруктова імперія! - не стримуюся від захоплення.

- Раніше тут було більше дерев. Тепер близько ста. Банани, фейхоа, папайя... Динне дерево вже не вирощуємо. Ці дерева більш теплолюбні, тому Анатолій забрав їх до себе в Рожни (Київська область), де нині мешкає і має бізнес. У нас тут газове опалення, але, самі знаєте, яка ціна газу нині. Вмикаю його, лише коли термометр взимку опускається нижче десяти-п’ятнадцяти градусів. А так із настанням холодів накриваю теплицю соломою та пінопластом. І фрукти, особливо цитрусові, почувають себе чудово. Вони зовсім не вибагливі. Хімії ми ніколи не використовували, а перегноєм, звісно, підживлюємо.

Полив має бути раз на тиждень і не лише в корінь, а й на листочки.

Люблять вони приймати душ (посміхається).

- Стільки плодів і квіти одночасно,  - дивуватися.

Та коли Олена Іванівна починає на моїх очах зривати тендітні чарівні пелюстки, не стримуюсь.

- Навіщо ви це робите?

- Для нас головне - не плоди, а саджанці. Вони підходять для квартир, приватних будинків, зимових садів. І теплицю тримаємо за рахунок саджанців. Фрукти ми ніколи не продавали. Роздаємо дітям, друзям, сусідам, самі їмо, варення варимо. Особливо смачне з інжиру медового.

Лимон-рекордсмен - півтора кілограма

Деревця апельсинів і мандаринів дещо нижчі за лимонні дерева. Але зовні мають такий самий вигляд. Олена Іванівна про кожне дерево розповідає з якоюсь особливою теплотою. З усього видно, що цей диво-сад в її житті займає особливе місце.

«Тропічні фрукти, які привозять в Україну, зривають ще зеленими. А свої дозрівають на гілках, тому такі смачні, - зауважила господиня. - Гранат, наприклад, на дереві має тріснути і висіти, поки зерна стануть буро-червоного кольору. Така технологія дозрівання забезпечує насичений аромат урожаю».

Завдяки щепленню та схрещенню за довгі майже тридцять років Анатолію та Олені вдалося вивести сотню різновидів тропічних плодів.

«У Толі в Рожнах на одному дереві висять лимони, апельсини, мандарини. Всі дивуються, мовляв, як це вам вдалося? Все можна зробити, якщо над цим працюєш роками і бажаєш досягти високого результату. Колись прочитала в газеті, що жінка з Севастополя виростила лимон у сімсот грамів і хоче, щоб його в Книгу рекордів занесли. Ми вдома посміялися, мовляв, а наші півто-ракілограмові тоді куди заносити треба?».



Справжній рай - роботи непочатий край

В Олени Іванівни у дворі справжній рай. Задля цього вона працює з раннього ранку до темряви. Та полюбивши екзотичні рослини, жінка не зрадила нашим традиційним. Українські овочі й фрукти ростуть у неї трохи подалі - на городі. Самих лише помідорів - зо три сотні кущів. На щастя, про велику ферму не забувають донечка й онучка, які приїздять зі столиці, аби допомогти невтомній трудівниці, яка, здається, без роботи не всидить і хвилини.

... Побувавши тут раз, хочеш повернутися сюди, у тропічний сад, наповнений екзотичними ароматами. Поспілкувавшись із господинею, на деякий час повірила, що лимони, апельсини, мандарини, гранати, інжир - такі собі українські фрукти, просто з дещо іншими уподобаннями. В принципі, які люди...

Сніжана Божок, Чернігівщина" №33 (590) від 18 серпня 2016

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.