Достукатися до влади

До села Кошмалів, що у Бахмацькому районі, веде поросла травою, з вибоїнами ґрунтовка. Нею їздять дуже рідко. Та й кому їздити? Єдиний прописаний там мешканець, Володимир Дмитрович Рубан, живе у Кошмалові тільки у теплу пору року. Весь інший час село порожнє. У такому стані воно існує вже тривалий час, бо інших хат,) окрім житла пана Рубана, й сліду не залишилося. Та й вишняк так густо заріс, що потрапити всередину не можна...



Ще за переписом 10-річної давнини у Кошмалові значилися всього 2 людини, що не заважає одному з довідкових Інтернет-ресурсів повідомляти: «національний склад села Кошмалів представлений ПЕРЕВАЖНО українцями, конфесійний склад - християни».

Поселення як хутір виникло 1892 року, коли на місці нинішнього Кошмалова оселилися брати Федір та Никифор Кошмали. На двох вони мали сімох синів, і кожному батьки побудували садиби. Згодом до братів Кошмалів приєднався Опанас Копа, батько трьох синів, кожному з яких звів двора.

- У селі були лише три прізвища: Кошмал, Копа та Рубан, - говорить дідусь Володимир. - Кошмалів було найбільше: понад половину з усіх мешканців, тому поселення й назвали хутір Кошмалів.

Останній мешканець села людного відношенні до «селоутворюного» прізвища не має. Мати, як і обидві його бабусі та дід, мали прізвище Копа, а інший дід та батько - Рубан.

Зараз Володимиру Дмитровичу 78 років і все його життя пов’язане з садибою у Кошмалові: влітку він тут живе, а взимку перечікуючи холоди у Бахмачі, мріє про якнайскоріше повернення. У молоді його роки, період розквіту Кошмалова, коли там було близько 30 дворів, Володька Рубан деякий час був цивільним моряком, але більша частина його трудової діяльності повя’зана зі збройними силами: строкова, а потім, упродовж 10 років, понаонадстрокова служби.

Життя Володимира Рубана яскравими кольорами наповнене не було, і сам він знаменитою людиною не був. І після передислокації у вишняк ніхто, окрім родичів, про нього, як і про більшість людей, і не згадав би.

* * *

Однак років 5 тому в Кошмалові приземлився... вертоліт. З нього вийшов міністр енергетики України Юрій Бойко. Річ у тім, що у Кошмалові народився батько міністра і до здобуття середньої освіти там жив. Сам же Юрій Бойко у ранньому дитинстві кілька разів приїздив у Кошмалів до діда на канікули.

Після від’їзду з села батько майбутнього міністра туди вже не повертався, а після смерті діда з бабою і поготів.

Не був з тих часів у селі і Юрій Бойко, але кілька десятків років потому вирішив відвідати родове гніздо, подивитися на могили пращурів та дізнатися, чим нині живе село.

Прилетів міністр разом з охороною і нікого, окрім Володимира Рубана, у Кошмалові, звісно, не застав. Посиділи, поговорили, шашликів посмажили. Перед відльотом міністр залишив пенсіонеру номер свого особистого мобільного телефону. Сказав у разі чого телефонувати, не соромлячись.

За деякий час потому, повернувшись після зими у Кошмалів, пан Рубан помітив: усі високовольтні дроти зняті. Немає й трансформатора: місцевий РЕМ вирішив, що завелика розкіш тримати дроти та трансформатор заради одного діда, який і живе-то у селі тільки влітку. Наприклад, у селі Ближнє Городнянського району й заради шістьох мешканців, котрі приїздять жити у село на літо, ніхто дроти та трансформатор не зберігав, а тут - лише один.

Володимир Рубан не змирився і пішов у РЕМ шукати правди. Там його уважно вислухали, але сказали щось на кшталт: «Йшов би ти звідси, діду. Скаржитися будеш? Хоч Папі Римському».

- Може я й неправильно вчиню, - сказав електрикам району пан Рубан, - але побачите, що все ви повернете на місце.

І пішов додому, а там дістав папірець з номером міністра і хоч невпевнено, але набрав. Кілька днів Володимира Дмитровича у селі не було, а коли повернувся, то навіть одразу подумав: чи туди заїхав? Стільки люду в Кошмалові не було, мабуть, і в кращі часи села. На машинах приїхало усе начальство РЕМу, трансформатор стояв на звичному місці, а електрики закінчували вішати електродроти.

- Доброго дня, Володимире Дмитровичу, - перекрикуючи один одного, бігли до пенсіонера начальники. - Як Ваші справи? А ми ось дроти вішаємо і на Вас чекаємо.

Так з дідом Володею не обходилися, напевне, ніколи у житті. Відтоді електрика у його хаті є завжди. На зиму, коли пенсіонер від’їздить із Кошмалова, РЕМ, попередньо з’ясувавши дату від’їзду, наступного дня знімає трансформатор. Це щоб за зиму його не вкрали. Навесні ж, за день до повернення пенсіонера, трансформатор встановлюють на місце.

* * *

З тих пір Володимир Рубан з Юрієм Бойком, нині всього лише народним депутатом, не спілкувався: навіщо дрібницями турбувати поважну людину. Однак якщо станеться щось суттєве, може й набрати номер. Ось тоді бахмацьким чиновникам знову доведеться демонструвати усю свою люб’язність та вдовольняти потреби пенсіонера, тобто виконувати роль обслуговуючого персоналу, яким, за визначенням, усі чиновники й повинні бути. І яким вони, будучи розпещеними населенням, бувають тільки у часи, коли дзвенить урядовий телефон...





Ігор Стах, "Чернігівщина" №28(532) від 9 липня

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.