«Видохлись, посіли та й дивимось, як горить», - згадує пережите Валентина Гурбик

За Руднею і до Ляшківців Сосницького району тягнуться випалені луки. Хвоя на соснах бурого кольору. Масштабна пожежа сталася тут місяць тому, 28 березня. Згоріла майже половина села Ляшківці. Всі згорілі хати — нежилі. Слава Богу, всі сім жилих дворів уціліли.


Валентина Гурбик біля сусіднього вигорілого двору

«Як война — і стріляє, і тріщить»

— Ми од пожежі і досі не одійшли, — каже 75-річна Ганна Бушай. — І зараз очі закрию — як наяву бачу. Зимую у сина, в Сосниці. Аж дзвонять туди, що Ляшківці горять. Найняли таксі, їдемо — поле чорне, дим кругом. А від нашого двору через дорогу верба горить. Я кричу: «Боже, поможи!» Якби впало, якраз на наш гараж, де син мотоцикл ставить. Лопати похватали, син тут тушить, я там. Кругом свого подвір'я землею вогонь прикидали. А воно, як война, —'і стріляє, і тріщить. Бухкає, шифер від хати до хати перелітає.

Потім Чорнишов. лісничий, під'їхав, а в нього апарат такий, що жуків труїти. Вербу загасив, а хата ж за нею горить. Тут голова з Кудрівки Ольга Гордієнко на машині і бухгалтер сільради Олександр Біжовець власним трактором з плугом приїхали. І бочку води привезли велику. А тоді поприїжджали пожежні машини з Кудрівки, з Сосниці, з Чорнотичів.

Раніше в селі 60 чи 62 двори було. Зараз тільки сім жилих. Таких, де зимують, — п'ять. Більш-менш постійно в Ляшківцях 11 жителів. Найстаріша з них — 86-річна Олександра Боголюб. Наймолодший — 34-річний Сергій Гурбик.

Хліб привозить машина із Сосниці раз на три дні. Продукти — кому діти, кому соціальний працівник. Рейсовий автобус — по п'ятницях, за викликом (якщо комусь треба поїхати, телефонують водієві).

Тричі загоралося, розказують очевидці

У самому центрі, біля колишнього медпункту та магазину з порожніми віконницями, живе 64-річна Валентина Гурбик. Двір оточений попелищами згорілих будинків.
— Хто запалив, не знаю, але це вже не перший раз. Ми тут траву палити боїмося, — стверджує Валентина Михайлівна.—До нас рибалки їздять, хтось окурок кине, і пішло. Хто каже, з боку Кудрівки горіло. А я бачила, од річки йшло.

— Загасили пожежу біля Омеляненка, пішов спать, — приєднується до розмови сусід Сергій Гурбик. — Проснувся покурить у час ночі. Дивлюсь, а вже з трьох боків горить. І кладовище, і у бригаді, і од Омеляненка знов. Побіг людей будить. Тоді ще з лугу надуло сюди.

— Десь о другій ночі повискакували з хат. Вогонь обступав стіною, — розповідає Валентина Михайлівна. — Спочатку гасили вп'ятьох: Коля Омеляненко, Серьожа Гурбик, Катя Гурбик, я і Валя Гурбик (і обидві ми — Михайлівни). Ламали гілки з сосен, забивали ними вогонь. Пожежникам зразу подзвонили, а еони тільки через три години приїхали. Вночі дві пожежні тут були, з Кудрівки і Сосниці. Кладовище одбили. Загасили і поїхали, десь о шостій ранку. Зі словами «Слава Богу!» люди пішли спать.

— О сьомій ходимо з тіткою Валею удвох по селу, дивимось, чи ніде більш не горить. Наче нічого нема, — додає Сергій. — У половині десятого соціальний робітник приїхала. А тоді вітер знявся, і знов загорілось.

— Вранці знов Серьожа прибігає: «Село горить!», — продовжує Валентина Гурбик. — Полякались ми сильно. І молилися, і ікону Катя Іванівна Гурбик носила, та мало допомогло. Вогонь бистро йшов з усіх боків. На углу сарай нежилої хати загбрівся, дах упав. З городу вогонь до наших березових дров дійшов, зупинився, бо сирі. Мабуть, так треба було тим дровам відсиріти.

— Чого в погріб не ховалися?
— Не вправились. Вогонь швидко йшов. Я дещо в погріб позаносила: документи, одяг, телевізор. Але ж так горіло — двері з погребів повиривало. Якби до погреба вогонь дійшов — не спаслися б.
Таке страховище й ув сні не присниться. Кричим, уже хоч із Чернігова поміч визивайте!
Ось покійного сина хата. З неї нічого не виносили, сил уже не було. Обомліли і посіли. Воно горить, а ми дивимось.

Кладовище згоріло таки. Стояло чорне: погоріли вінки, старі хрести, залишились тільки залізні. На Діди трохи повбирали. Гаром і димом воняло тиждень. Тліло довго, ще кілька днів з лопатами бігали, присипали. Добре, що сніг пішов, а потім дощ. На другий день Серьожа побачив, що в медпункті димить. Утрьох з батьками залили водою з колодязя.

Після пожару наші люди поболіли. Старі ж усі. Кого нудило, у кого голова. А як душа боліла! Вийти з хати страшно було, хуже Чорнобиля. Зараз трава зазеленіла, трохи чорноту прикрила. Електрики не було, а назавтра з Сосниці приїхали, зробили. Кажуть, 400 гектарів лісу згоріло.
Проходимо мимо згорілих дворів. Де були хати, позалишалися тільки розвалені печі. Наче вибухом, повиривало двері погребів. Досі тхне гаром. Обгорілі до вугілля стовпи сараїв, розтріскані горщики. Високо на пригорілому дереві — гніздо з лелеками.
— Ця пара в нас давно живе. Оце трохи оговталися. В тому році їх так обидили: шуліки маленьких покрали. А вони все одно прилетіли. Кожен до своєї хати летить.

Після пожежі з Ляшківців ніхто не виїхав.
— А кому тут хто треба, та й кому ж хочеться свої хати кидати? — каже Валентина Гурбик. — Чоловік мій інвалід, з хати майже не виходить. А після смерті сина ми зовсім осунулись.

«Був упевнений, що загашу»

63-річний Микола Омеляненко пожежу почав гасити першим.
— Полягали з бабою спать, дивимось — у вікнах світиться. Глядь, аж погріб горить. Повискакували з хати, я давай жакетом (висів на крючку) по погребу бить. Нежила хата загорілась, а від неї — наш погріб. Визвали пожежників, Ну, сосничани пирснули й поїхали, і через час знов горить. Згоріла ця хата і потім ще внизу тринадцять.

Пужатись ніколи було. Себе удвох з хазяйкою гасили. Були також Катя і Сергій Гурбики. Я з колодязя відро виймаю, а кругом трава вже горить. Поросят у двір повипускали, щоб повдирали, якщо двір загориться. Но я особо цього не боявся. У мене все навколо двору покошене, скопане. Це і спасло.

А тоді вітер змінився, і туди, до центру села, пішло. Я там, внизу, особо не старався, у мене своя хата горить. Кажу Валі: «Не йди, бо задихнешся». Там чоловік тридцять руднянців прибігали. Трактор з Рудні оборював, вони з лопатами, солярки не пожаліли. Воно ж на Рудню йшло.

Головне, хто нам тут допоміг, — не Сосниця, не Кудрівка, а пожарний ЗіЛ з Шаболтасівки. Отут, під двором, стояли до самого ранку, поки сніг почав іти.
Цілий тиждень горіло, поки все подогарювало. Надо обкопувати, якщо твоя хата тут стоїть. Два роки трава на лугу під селом некошена вже. То фермери з Кудрівки косили (тюки тюкували), тепер перестали.

У мене хата не застрахована. Нащо? Куди я з тою страховкою піду? Кажуть, невідомо, хто підпалив, їздять тут кожну ніч, електровудками рибу ловлять. Може, цигарку хто кинув або костер палив. А ще там кудрівці сіно косять і траву стару, що залишилась, кожен рік спалюють, щоб нова краще росла.

Якби ляшківці палили щось, з села б горіло. Я за продуктами до Рудні пішки ходжу, кілометрів п'ять. Влітку в Сосницю їжджу автобусом. Мотоцикл був, але продав. Після того, як напідпитку впав. Медпункту нема, магазину нема. Машину хоч би раз на тиждень до нас головиха направляла.
Виїхати нікуди б не хотів. А на чорта ми кому здались? Дома саме лучше.

* * *

— Компенсацію мають отримати тільки за одну хату, що була застрахована. Хазяйка живе в Кудрівці, у дочки. Приїжджали до них зі страхової компанії, пообіцяли виплатити людям до 15 тисяч гривень, — говорить сільський голова Кудрівки Ольга Гордієнко. — Хати в селі купують максимум по п'ять тисяч гривень, у Ляшківці під знос продавали за тисячу-дві. Як додатковий матеріал на сарай, на літню кухню.

* * *

За даними управління державної служби надзвичайних ситуацій України в Чернігівській області, в період з 9 березня по 5 травня на Чернігівщині сталося 793 пожежі через загоряння сухої трави. З них на відкритій місцевості — 454 пожежі, таких, що поширилися на ліс. — 37. Житловий сектор внаслідок спалювання сухої рослинності горів 302 рази. Через пожежу, що сталася внаслідок загоряння сухої трави, від диму та вогню загинуло чотири людини, ще двоє були знайдені мертвими на місцях загоряння через серцеві напади.

12 квітня у селі Гасичівка Городнянського району згоріли один житловий, сім нежитлових будинків і вісім господарських споруд.

23 квітня в селі Старі Яриловичі Ріпкинського району вогонь знищив один житловий і сім нежилих будинків та 10 господарчих будівель. . — Цього року пожеж від загоряння сухої рослинності набагато більше. Сухо, розливу не було, дощів теж. Натомість сильний вітер. А люди все одно сміття палять.

Плюс підпалюють спеціально. Були випадки, коли керівники сільгосппідприємств навмисно посилали людей палити траву на полях, щоб вигорів сухостій.

Зараз пішла зелена трава, і суха горить уже не так сильно. Якщо раніше (березень і майже весь квітень) було по 40 викликів на загоряння сухостою, то тепер — наполовину менше, — коментує провідний фахівець Управління ДСНС в області Євген Дубина.

Олена Гобанова, тижневик «Вісник Ч» №19 (1513)

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.