Життя "на краю географії"
Вівторок, 30 грудня 2014 10:59 | Переглядів: 2570
Колись частина земель нинішнього Варвинського району належала пану Галагану. Він проживав у Франції, але інколи приїздив на батьківщину та проводив час у власній садибі. Пан був шанувальником жіночої статі і заводив собі коханок, зокрема, серед прислуги. Одна з кухарок йому настільки подобалася у любовних втіхах, що «на її честь» він назвав одне зі своїх сіл.
«Любая кухарка может управлять государством!» (слова приписують Леніну)
Нині ж основним місцевим роботодавцем є ТОВ «Дружба-нова». Засноване 2001 року в селі Озеряни Варвинського району, з липня 2013 року входить до «Кернел Груп»; діяльність - рослинництво, молочнотоварне тваринництво. ТОВ виплачує орендну плату за землю в розмірі 5% грошової оцінки - у натуральному чи грошовому еквіваленті, за бажанням орендодавця.
На заздрість шахтарям
- У селі прописано 350, а проживають 300. Півсотні різниці - на заробітках у Києві, Москві тощо, - говорить голова Кухарської сільської ради Микола Колот. - А 82 жителі працездатного віку не працюють. Серед працюючих близько 20-у ТОВ «Дружба-нова».
- Яка зарплата селян у «Дружбі»?
- Не можу сказати. Зараз помінявся власник, а коли був Сергій Гайдай (наш, варвинський) - зарплати були добрі!
Скажімо, чоловік секретаря сільради працює комбайнером, так він отримував близько ста тисяч гривень на рік. Шахтарі, мабуть, менше заробляли. Люди їздили у відрядження в Сумську, Полтавську області і спілкувалися з колегами, наприклад, із серйозної сіль-госпкомпанії «Райз» - там зарплати менші.
- Тобто у «Дружби» є землі і в тих областях?
- Рік тому «Дружба-нова» увійшла до складу с/г товариства «Кернел» (компанія працює в АПК України з 1994 року, діяльність - виготовлення та дистрибуція олії. - Авт.), у якого понад 500 тисяч гектарів земель по всій Україні - Тернопільська, Одеська, Миколаївська, Кіровоградська, Черкаська області. Звісно ж, моя інформація приблизна, оскільки я не працівник «Дружби» чи «Кернелу».
- Чому ті 82 працездатних не працюють у «Дружбі» - немає вакансій?
- Не кожен фізично зможе так робити, а ще й відрядження в інші області. У кожного ж є своє домашнє господарство і покинути його навіть на добу...
Земля є. Без корупції
- Які доходи у Кухарської сільської ради?
- «Дружба» платить земельний податок. Раніше він йшов і в обласний бюджет, і в районний, а тепер - тільки нам. Це основне. Окрім цього, податок з фізичних осіб. Скажімо, земель у нас повно і якщо вони, наприклад, у Варві нарозхват, то у ніхто не купує. Ми - кінець географії. Так у нас тут говорять. До Чернігова, Черкас, Сум від нас - понад 200 км.
- Скільки орендної плати отримує сільська рада?
- Коли у нас були державні землі, то ми отримували 1,5% оціночної вартості. На даний час таких земель у нас немає, бо землі резерву жителі села та, хто мав право з жителів району, забрали для ведення особистого селянського господарства. Договір оренди на деякі землі сільської ради був з «Дружба-новою» до 2020 року, але ТОВ дало дозвіл для надання їх бажаючим у власність і тепер платять усім 5% орендної плати.
- Ви довго працювали землевпорядником, а земельні питання у нашій країні завжди викликають багато суперечок та звинувачень у корупції.
- У нас - ні, у нас із цим усе чітко. Кожен місяць або двічі на місяць у райадміністрації тільки й говорять про корупцію. Яка тут корупція? Я 26 років пропрацював на виробництві, там хоч зерна можна вкрасти чи шмат м’яса.
Ну що я у сільраді вкраду? Олівець?
Так їх ми за власні гроші купуємо.
Так, земля у нас є. Скажімо, на території сільради є хутір Боханів, де вже ніхто не живе, але з реєстрації він ще не знятий. Там такі землі, що таких родючих і по області нема - наносні ґрунти, що змивалися з бугорків. Прекрасні землі, більше 20 гектарів. Однак лісом заросли. Більше десяти років вони не оралися і нікому вони не потрібні. Якби вони були під Києвом, там би я зумів може й корупцію яку надбати, а тут...З Києва не їдуть, бо зараз розумієте, які витрати: туди-назад навіть на «Жигулях» сорок літрів потрібно.
"Шиють" люстрації. Але баків немає!
- Як Ви стали сільським головою?
Я працював землевпорядником, а це хоча й державна служба, але ж заробітна плата мінімальна.
Ось я і вирішив, правду кажучи, обиратися на голову. Люди добре мене знали, адже стільки років тут працював. Довірили посаду.
Всього тоді чотири кандидати було і я набрав близько 80% голосів.
- Яка партія Вас висувала?
- Я самовисуванець. Як ми у партіях, знаєте? «Шиють» зараз оті люстрації... Нам, щоправда, начебто не «шиють». Яка влада - в такій ми й партії. Колись керував у Чернігові Микола Петрович Бутко (1994-2002 -
перший заступник, голова облдержадміністрації. - Авт.) і він, що мені дуже сподобалося, сказав так: «Яка партія при владі, таку ти, хай всього лише сільський толова, повинен підтримувати. Якщо ти проти - іди у відставку, іди в опозицію, працюй, а коли прийдеш до влади, тоді й реалізовуй себе».
- Йти «в руслі» політики влади?
- Та які ми тут політики? Раніше всі йшли у радгосп на наряд: тому дошка треба, у того дах впав, у того підлога прогнила, у того інше. Тепер люди йдуть тільки у сільську раду. Щоправда, зараз і сюди не дуже йдуть, бо що ж ми можемо?
- У Вас тут нікого не люстрували?
- У сміттєві баки ще не кидали, а якщо будуть, то кого? Мене. Щоправда, у нас і баків таких нема. Дурниці все це. Думаю так: слід було дочекатися виборів. Що виграли? Хай там справедливість, ціна незалежності, але прості люди - що?
Я не кажу про подорожчання продуктів, курс долара тощо: нехай горілка подорожчала, цигарки, нехай, навіть, хліб, але ж... У мене жінка в медпункті працює. Броварський «Цитрамон», скажімо, рік тому коштував 35 копійок, а зараз? 2,5 гривні й більше. Це нормально? Людям як бути? їм зараз однаково, за кого голосувати - люди зневірилися.
Кажуть, ринок!
- Які головні проблеми на території сільради?
- Сільські люди ледве виживають. Єдиний дохід - продаж власного молока, але ж... Вода з Удаю (річка у Чернігівській та Полтавській областях. - Авт.) дорожча...
Говорять, ринок диктує. Закуповують молоко стандартної жирності 3,4% по 2,2 гривні за літр. У Варві у магазині продають з жирністю 2,8% (на пакеті, принаймні, так пишуть), найдешевше - за 8 гривень. Скільки наварюють? Говорять, транспортні витрати великі, пастеризація дорога -нагрівання до 90°С затратне... Свого часу я вивчав політекономію. У всьому світі, тоді капіталістичному та соціалістичному, якщо йде 30% «навару», то це чудово. А тут 400% наварили і кажуть: «ринок»...
- Як бути?
- У нас була виїзна приймальня одного з кандидатів у народні депутати. Кажу: ось якби цей кандидат організував у нас по округу, а це Ніжин, Носівка, Варва, Срібне і пів-Ічні: давайте не здавати молока. Щоб
не з одного села, а з усього округу. Це б не антидержавницька політика була, а державницька. Бо 10 років тому у нас в селі було 140 корів, а зараз - 60. Тоді б і задумалися закупівельники, і ціни б на молоко підвищилися. А так усі заводи змовилися - не можемо більше 2,2 грн/літр.
- Вони говорять, що молоко неякісне.
- Якоюсь мірою, можливо. Тепер же технології, щоб процес закритий. Але молоко у сільських постачальників якісне. Може, хтось там водички трішки піділлє... Та аналіз же беруть -молоко чисте.
«Перевиконання» обіцянок
- Ви виправдали надії своїх виборців? Що обіцяли і чи зробили?
- Чесно? Нічого не обіцяв. У нас були інші кандидати: один навіть київський. Купив у бувшої голови хату...
- І думав, що посада додається?
- Він раніше працював головою сільради у Київській області. Я людям сказав: мене ви тут добре знаєте, я з вами багато років працював. Не обіцяв нічого, сказав: що зможу - зроблю. І дещо зробив.
Нас лихоманило з водою. Був радгосп, створений на голому місті у 1960 році, а колодязів було дуже мало. Артезіанська ж свердловина дуже часто виходила з ладу. Ми її відновили, приєднали до неї сільський водогін і тепер у більшості дворів і хат є вода, а також колонки на вулицях. А у колодязях у наших води не набереш. Біля мене є колодязь, так хто, може, першим піде, той піввідра й набере.
Ще допоміг власникам паїв отримати обмінні файли та кадастрові номери, бо коли вони раніше робили державні акти, то вимоги щодо кадастрових номерів не було, і зробив значно дешевше, аніж в інших селах. А кадастрові номери потрібні, бо зараз без нього не можна укладати договір з орендарем. Скажімо, помер власник землі, з якого, при укладанні договору оренди, кадастрового номера тоді не вимагали. Спадкоємець землю отримав, але йому кадастровий номер вже потрібен. І він у нього, завдяки роботі сільради, вже є.
А щоденні турботи? Більше сотні пенсіонерів, і кожен іде - у того те, у того се.
- З чим найчастіше приходять?
- Наприклад, ту ж орендну плату отримати з «Дружби». Телефон стаціонарний не працює. Декому і на городі допомогти потрібно - організуємо актив, який у нас, більшістю -сільська рада... І голова йде. Що ще? Буревієм повалило дерево - слід розпиляти.
Без пива немає забігу....
- Чи збираєтеся балотуватися на наступних виборах?
- Ми ще не знаємо, чи буде адміністративна реформа щодо укрупнення сільрад. Якщо так, то навіть питань немає - наша сільрада існувати не буде. Я був на курсах в облраді і там говорили, що сільська рада у Росії - п’ять тисяч населення.
Якщо реформи не буде, то як громада скаже. Я вже пенсіонер, мені 63 роки. Хоча на день села пропонував молоді пробігти стометрівку, де дорога йде трішки під ухилом угору. Хотів з ними пробігти...
- Як результати?
- Не відбувся забіг, бо в нас не було, так би мовити, коштів на конкурси.
- Які ж кошти для пробігу потрібні? Чи ваші легкоатлети вимагали купити спеціальне взуття, стартові колодки тощо?
- Ніхто задарма зараз бігати не буде. їм треба шоколадку або пива.
- Невже у нинішньої молоді не в пошані такі вагомі нагороди, як грамоти сільської ради?
- Та кому вони потрібні...
* * *
Кухарська сільська рада утворена у 1986 році. Знаходиться на сході Варвинського району і межує з сільськими радами: Озерянською - на півночі, Гнідинською - на заході, Остапівською - на півдні. На сході межує з Полтавською областю.
Сільській раді підпорядковуються 3 населені пункти: Кухарка (350 мешканців), Хортиця (12), Боханів (немає жителів).
* * *
Микола Михайлович Колот народився 20 вересня 1951 році у Чорнухінському районі Полтавської області.
У 1973 році закінчив Полтавський сільгоспін-ститут за спеціальністю «Агрономія». Служба у Збройних Силах: 1973-1974 рр., Німецька Демократична республіка, «каптьорщик».
Трудовий стаж: агроном-насіннєзнавець у селі Озеряни Варвинського району (1974-1979); головний агроном Держплемзаводу «Мирний», село Кухарка (1979-2000); землевпорядник Кухарської сільської ради (2000-2010); голова Кухарської сільської ради (з 2010).
Одружений, має двох дітей. Жінка Валентина, 1956 р.н., медпрацівнику ФАП. Донька Наталія, 34 роки, закінчила Полтавську Медакадемію, працює у Києві, в іноземній фармацевтичній фірмі. Син Сергій, 29 років, на обліку у центрі зайнятості після скорочення з посади співробітника відділу постачання ТОВ «Дружба-нова».
Ігор Стах, фото: Іван Ковтун, "Чернігівщина" №52(504) від 25 грудня 2014
Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш
Telegram.