Теща культуриста очолює сільраду для 58 осіб

Мабуть, ніхто так не оточений турботою депутатів, як жителі села Березова Гать, що у Новгород-Сіверському районі. Там 12 депутатів сільради представляють у місцевому парламенті інтереси 58 мешканців села. Тобто один депутат піклується про чотирьох березівчан.

Про минуле й сьогодення Березової Гаті, про взаємодію місцевої влади з виборцями та багато іншого - у розмові з сільським головою Тетяною Ничай.

- Казначейство бере дискети, - пояснює Тетяна Михайлівна наявність на своєму столі давно застарілого носія інформації. - Наш комп’ютер приймає і флешки, і дискети. Нам його народний депутат Рибаков подарував, коли старий, куплений на державні гроші (он він у кутку стоїть), почав відмовляти. Ми його у Новго-род-Сіверський возили, щоб програми перевстановити.

Ніхто з 58 мешканців Березової Гаті не вміє встановлювати операційну систему, а тому сільський голова вимушена везти комп’ютер за 42 кілометри у райцентр. Колектив самої сільради -три постійні працівники: голова, секретар і бухгалтер.

- Для економії ми все робимо самі: і прибираємо, і білимо, і топимо по черзі. І косимо попід порожніми дворами: ми удвох з чоловіком все повикошували, -розповідає Тетяна Михайлівна.

- Усю канцелярію, папір купуємо власним коштом. Жодних премій чи надбавок до заробітної плати у нас також немає. Я на руки отримую понад 2300 гривень на місяць, що складається з окладу, стажу та рангу. Як і всі бюджетники, найближчим часом ми підемо у 15-денну відпустку за власний рахунок. Однак це не позбавить зобов’язання щодня працювати.

Березовогатська сільрада -дотаційна. За словами пані голови, сільрада отримує такі надходження, як фіксований податок на землю, податок на доходи фізичних осіб, податок за використання природних ресурсів тощо. Стосовно видатків, то сільські гроші витрачаються тільки на заробітну плату, податки, електропостачання та зв’язок. Особлива частина видатків - передплата періодики органів влади, а саме газет «Голос України», «Урядовий кур’єр» та газет-рупо-рів обласної і районної влади. Останнього разу передплата обійшлася сільраді у 560 гривень.

Щодо діяльності виконавчого комітету сільради, то він надає посильну допомогу громадянам похилого віку, ветеранам війни та праці.

- Ми їх так пестимо, що вони не знають дороги ні у «собес», ні у РЕМ, ні кудись ще: тільки паспорт приносять і ми все для них оформлюємо, - говорить пані Ничай про стосунки сільської влади та мешканців Березової Гаті.

- Усі їхні проблеми та потреби вирішуємо. Ось хоча б дрова: ми тільки питаємо, які потрібні, бо можемо замовити три види: обрізки, дво-метровки та колені. Останні замовляємо у хлопців з сусідньої Орлівки. Вони заробляють тим, що купують машину дров за 500 гривень, пилять та рубають їх і перепродують вже за тисячу. На 30 серпня всі мешканці села дровами забезпечені. Отже, проблеми з газом не вплинуть на село.

Однак з газом у Березовій Гаті інша халепа: з весни в село не привозили газових балонів, а тому приготувати щось на власній газовій плиті «дещо» проблематично.


- Загалом газових установок у селі 25, - інформує Тетяна Михайлівна. - Щомісяця ми підтверджуємо заявку на 21 балон, а їх ніяк не везуть. Говорять тільки, що ціна поки що лишається незмінною: 190 гривень за балон з підключенням. Раніше з Коропу возили, а потім щось перемінилось і стали возити з Шостки, що в Сумській області.

Зрештою, впевнена пані Ничай, балони привезуть, але тоді виникне інша проблема...

- Я завжди їх прошу, щоб спочатку завозили нам, а вже потім у Блистову, - говорить Тетяна Михайлівна. - Бо Блистова село велике і там балони розхватають, а нам нічого не залишиться. Везти ж балони тільки до нас газовики не хочуть, оскільки наша заявка надто мала для їхньої машини.

Проблем з водою у Березовій Гаті немає: в селі зареєстровано 14 колодязів. Щоправда, в останні роки проблематично відпочити на воді через... відсутність такої. Місцеве озеро, яке було місцем купання та риболовлі для селян, з року в рік все більше висихає, а цього року зовсім перетворилося на калюжу.

Та найстрашніше в Березовій Гаті - дорога. Сільрада намагається розв’язати цю проблему з десяток років. Мова про шлях від Блистови, що в продовженні з’єднує ці населені пункти з автошляхом Сосниця - Г рем'яч.

- Дорогу зробили у 1985 році, а нині вона в такому стані, що люди їздять полями обабіч дороги, - пояснює пані голова. - Ми постійно зверталися до Облавто-дору, на чиєму балансі вона знаходиться, і три роки поспіль у районному бюджеті було заплановано 500 тисяч гривень на її ремонт (програма соціально-економічного розвитку регіону).

Проте весь час нам говорили, що грошей немає, а у бюджеті цього року їх навіть не планували.

58-річна Тетяна Михайлівна, хоч і не місцева, але пам’ятає ті часи, коли дорога між Березовою Гаттю та Блистовою була нова та рівнесенька. Народилася чиновниця у селі Смяч Новгород-Сіверського району, а у Березовій Гаті опинилася 1974 року, коли після закінчення Сосницького бухгалтерського технікуму отримала направлення у бухгалтерію колгоспу «імені XXII з’їзду КПРС». Однак працювала недовго, бо за кілька років колгосп об’єднали з Бли-стовським і її скоротили. Наступні 7 років Тетяна Михайлівна працювала завідувачем березовогатським клубом, а в 1986 році їй знову запропонували працювати, за фахом - бухгалтером сільради, яку, 4 роки потому, вона й очолила.

- Щороку помирає 5-7 селян, а нові не народжуються, бо молоді немає, - пояснює Тетяна Михайлівна демографічну ситуацію на ввіреній території. - На початку 90-х років у нас було чверть тисячі людей, а зараз...

Пані Ничай розуміє недоцільність існування сільської ради для 58 чоловік. Але говорить, що рішення про скорочення або об’єднання сільської ради приймає Верховна Рада України, якій зараз не до цього.

- Я вже неодноразово хотіла звільнитися, але керівництво району вмовляє мене цього не робити, - каже Тетяна Михайлівна.

- Бо в такому разі слід проводити позачергові вибори. А, по-перше, Верховній Раді зараз не до прийому подібних рішень, а, по-друге, немає грошей на позачергові вибори. Я погодилася допрацювати до кінця своєї каденції (2015 рік) і більше висуватися не буду. На що тоді жити? Ми з чоловіком вже пенсіонери.

Окрім роботи, знайшла пані Ничай у Березовій Гаті і свою долю. Одружилася вона з місцевим хлопцем. Він тоді працював черговим підстанції Новгород-Сі-верської РЕМ.

У шлюбі вони надбали двох дітей, які нині живуть і працюють у Чернігові. Син пішов по материнській лінії - став бухгалтером і працює за професією у магазині «Лагрос». А донька Людмила здобула фах медичної сестри. Однак зустріч з коханим чоловіком змінила її погляди на життя. Вона стала займатися фітнесом і досягла в ньому неймовірних результатів, здобувши титул чемпіонки України.

- Мій зять - відома у Чернігові людина, - хизується Тетяна Михайлівна. - Його звуть Андрій Кисіль.

Так, хто ж у Чернігові не знає людину, яку важко не помітити на вулиці, та й розминутися при зустрічі нелегко. Андрій Кисіль відомій не тільки в Чернігові, а й у державі силач, пауерліфтер і бодибілдер, чемпіон України та світу, а також президент чернігівської федерації силових видів спорту.



Федір Соколов, "Чернігівщина" №38(490) від 18 вересня 2014 року

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.