Фотографа з Донецька надихає Придесення

Мешканка Донецька Ірина Туяхова разом із 13-річним сином Миколою нинішнє літо проводить на Чернігівщині. Гостюють у родині дядька Олександра Бабка в селі Конятин Сосницького району. Спочатку пані Ірина приїхала у червні під час своєї відпустки, а в липні повернулася знову, зважаючи на події, котрі нині відбуваються у східних регіонах України.



На початку року жінка написала у своєму телефоні примітку-побажання: «У Рік Коня хочу потрапити туди, де багато коней». Загалом, бажання здійснилося, хоча обставини, що сприяли цьому, могли бути й кращими.

Щаслива жінка

Ірина Туяхова народилася в Луганській області в родині шахтаря. Закінчила Донецький національний університет, за спеціальністю математик, пізніше здобула ще фах соціолога і менеджера-економіста. Працює економістом у приватному підприємстві, що займається поставками текстилю, граніту і мармуру в Україну із-за кордону.

Та найбільшим захопленням Ірини є фотографування (фотоапарат завжди з нею). Жінка віддає перевагу досить не розповсюдженому жанру фотографії — натюрморту. Фотографування називає своїм хобі, яким почала серйозно займатися з 2011 року, коли приєдналася до колективу фотографів Донецького народного фотоклубу «Об’єктив». Натюрморт, на її думку, — дуже творчий жанр фотографії, адже автор не лише виявляє майстерність у зйомці, але і є творцем власне композиції. У кінцевому результаті важливі гра світла й тіні, окремі акценти і навіть непомітні на перший погляд деталі. Кожен елемент для глядача має нести смислове навантаження, дарувати естетичну насолоду.

Ірина знімає для душі й поки не продає своїх фото. Вона зазначає, що комерційна складова одразу ставить фотографа, навіть підсвідомо, у певні рамки та змушує мислити шаблонно. Між тим, уже був випадок, коли фотографію Ірини незаконно використала московська фірма, нанісши її на плитку. Претензії на авторське право росіяни проігнорували, змінивши окремі деталі.



Ірина Туяхова — учасниця та лауреат багатьох виставок

(зокрема, нагороджена бронзовою медаллю ISF на V Міжнародному фотосалоні «Планета дітей» у розділі «Жанр. Репортаж» серія «На околиці»). Її фото друкувалися в журналі «Photographer». Також у Донецьку відбулися дві її персональні виставки у 2011-му та 2013 роках («Натюрморт: друге дихання»). Фотограф зазначає, що для подальшого розвитку участь у різноманітних виставках та конкурсах є вкрай важливою, адже дозволяє зрозуміти, які роботи сприймає громадськість і що саме оцінюють журі. «Це своєрідний поштовх у розвитку. Розумієш, у якому напрямку рухаєшся і розвиваєшся далі», — говорить вона.

А загалом Ірина вважає себе щасливою жінкою, адже займається улюбленою справою і виховує сина.

Біля своїх витоків

У Конятині Ірина Туяхова постійно фотографує. Рідні жартують, що вона не може просто відпочити — постійно збирає квіти, з яких потім робить композиції, прокидається рано, щоб «упіймати» необхідне освітлення, «провела ревізію» горища та інших куточків двору, де познаходила старий глиняний посуд, предмети домашнього вжитку, що давно замінені на сучасні. Сусіди час від часу приходять у гості, щоб подивитися у цифровому форматі нові фото.

Ірина говорить, що в село на Сосниччині, звідки родом її батько, приїжджала в дитинстві, а потім була тривала перерва у спілкуванні з родичами. Відновили контакти у 2011 році, коли двоюрідний брат, перебуваючи у відрядженні в Донецьку, розшукав її через довідкове бюро. Відтоді вони спілкуються, зустрічаються кілька разів на рік. Зараз у Конятині, як і в інших селах, проходять традиційні сільськогосподарські роботи. Гостя з Донецька вже створила серію «Село і люди» — фотографувала жителів села над Десною у повсякденних заняттях (біля двору, у лузі, на вулиці). Що буде з цією серією, фотограф поки що не вирішила, однак зрозуміло, що це новий крок у її творчості.

Загалом у придеснянському селі жительці мегаполісу цікаве все: старі будинки й похилені тини, квіти і тварини. Вона стверджує, що по-новому почала осмислювати власне походження, задумуватися та уявляти, як жили предки і що залишилося нам у спадок. Адже будівлі й речі зберігають свою інформацію про людей, які народжувалися, жили і помирали до нашого приходу в цей світ.

Люди, бережімо мир!

Кожного дня фотограф із Донецька телефонує рідним і друзям, переймаючись подіями, що там відбуваються. Коли Ірина Туяхова із сином залишала місто, то ситуація там уже була загрозливою: озброєні люди на вулицях, обмежена робота продуктових крамниць та аптек, закриті торговельні центри.

«Так і хочеться звернутися до тих, від кого залежить це рішення: люди, бережіть мир! Коли чуєш вибухи снарядів та автоматні черги під вікнами, це страшно», — ділиться жінка. Найбільше страждає мирне населення.
Розгортання подій вона оцінює з проукраїнських позицій. Навесні фотоклуб відвідала опозиційна журналістка з Росії Вікторія Івлєва. Вона наголошувала, що багато мешканців регіону ідентифікують себе з Донбасом, але не з Україною. Її слова на сьогодні виявилися пророчими. Певний вплив зробила і російська пропаганда, адже на тривалий час ефір заполонили російські медіа. А потім з’явилися «лідери», про яких ніхто раніше не чув, і вони почали визначати порядок денний життя в місті.

«Усім зараз важко, але потрібно об’єднатися. Тільки у згуртованості зможе вистояти Україна. Нам треба бути разом, щоб зберегти країну», — переконана Ірина Туяхова.

Ярина Мирославська, тижневик «Чернігівські відомості» № 35 (1223), 27 серпня 2014

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.