— Можу зв'язати за день 700 віників, — говорить 48-річний Олександр Олексієнко із села Минаївщина Городнянського району. — За сезон, з осені до весни, в'язав і сто тисяч, і сто п'ятдесят тисяч.
Віники в'яже за допомогою простого верстата. Це мотузка, прив'язана до фіксатора в стелі. На кінці мотузки, біля долівки, прив'язане кільце.

Олександр Олексієнко показує віники
Олександр сідає на стільчик, вставляє у кільце ногу. Бере гілки, як на віник, обмотує їх мотузкою і різко рухає ногою в кільці до землі.
— Узяв розки, склав, приляпав, обламав, щоб не стирчало, — показує. — Раз — придавив, зав'язав, раз — кинув, раз — другий раз зав'язав. Всьо. Віник готовий. Бистро і ловко.
Мотузка стискає гілля, тому багато зусиль, щоб зв'язати віник, не треба.
— У кого трохи грошей є, той в'яже нитками, — показує на моток. — А хто тряпками, мотузками, чим прийдеться.
Олександр Олек-сієнко каже, що складати віники легко. А от заготовити гілля — важкувато.
— У нас поблизості підходящих місць нема, — пояснює. — Де були, ліс повиростав. їжджу на поля біля Будища, до хутора День Добрий, це за 12 кілометрів від Минаївщини. Там поля позаростали березами.
Найкраще, щоб дереву було років два-три. Така берізка, щоб я міг руками нагнуть її. Під себе, — показує, — і обрізаю. Дюбка (верхівка) осталася з гілками, пустив, вона на місце стала. Всьо. Другу нагнув. Раз, раз, ножиком обрізав, пустив.
Можна гілля брати із подсади. Тобто з молодої березової порослі, вона — як кущі. Але їх в'язать неможливо. Запах іде. В носі крутить, чхаєш.
Гілки на віники заготовляю з осені. Коли листя пожовтіло, воно само опадає. Або сам трохи руками пообдираю. Можна скласти гілля із пожовклим листям, воно підпріє, обтрусиш, обпаде.
Віники в'яжу років з дев'яти, — продовжує. — Мати Раїса Дмитрівна працювала в заготконторі. То кору драли, то гриби збирали. Премії нам давали — велосипеди. Ото було щастя.
Олександр Олексієнко — афганець. Душман, бо з духами воював, пояснює.
— За Душмана не ображаєтесь?
— Спочатку ображався. А потім привик. Запитайте в селі: «Де тут Олексієнко живе?» Люди постоять, ще подумають, хто такий Олексієнко. А запитайте: «Де Душман?», відразу скажуть.
Хату в Минаївщині Олександр Віталійович називає дачею. Сім'я (дружина, діти) живе в Городні.
* * *
Заготівельники в цьому сезоні брали віники по 80 копійок за штуку.
Приймали їх Олександр Редькович із Невклі, Любов Мельникова із Моложави, городнянські підприємці.
Віники використовують на металургійних підприємствах. Останнім часом попит на них зменшився.
Тамара Кравченко, тижневик «Вісник Ч» №12 (1454)
Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш
Telegram.