«В житті горю… Життя люблю…»

...Хтось вночі заломить
у смертельній тузі руки.
Наче хвиля, защемить печаль,
Жалобні Шопена звуки
Розіллє, ридаючи, рояль.
Душ блакить пекучо повна вщерть;
Розгорілась, ятриться любов'ю:
За життя розплата тільки кров'ю,
Тільки смертю переможеш смерть.

Чернігів, жовтень 1913 р.

120 років тому, 12 січня 1894 р., в с. Козел у родині священика Михайла Елланського народився син, якого назвали Василем. Минуть роки. Селище перейменують у М.-Коцюбинське, а хлопчина увійде в історію під іменем Еллан Блакитний як відомий поет й громадський діяч. Василь Блакитний належав до тієї чернігівської літературної молоді, яка зростала під впливом Михайла Коцюбинського. Як і Павло Тичина, з яким навчався у Чернігівській семінарії й товаришував, він відвідував літературні суботи Коцюбинського. За спогадами дружини поета Л. Є. Вовчик, в їхній родині тривалий час зберігався вірш молодого Василя з поправками, зробленими рукою Михайла Михайловича.

До революції 1917 року Василь Елланський здобував освіту в Київському комерційному інституті, а потім повернувся в Чернігів. Редагував газету «Боротьба» і був лідером лівого крила партії українських есерів, пізніше - одним із організаторів Київської комуни.

Писати вірші почав ще навчаючись у семінарії, а друкуватися - з 1918 року і водночас став відомим і улюбленим поетом серед революційної молоді. Його книга віршів «Удари молота і серця» проникнута пафосом боротьби й вірою у перемогу. Після переїзду до Харкова Василь Блакитний організував спілку пролетарських письменників «Гарт», із якою пов'язано багато видатних літературних імен України. Саме там співпрацює з Тичиною, Довженком, Смоличем, Бажаном. Багато уваги приділяє молоді. Виходять друком його роботи «Новий письменник - нова література», «Велична тема» та ін.

У 1920 році Блакитний отримав відповідальне партійне доручення - організувати видання великої щоденної загальнополітичної газети українською мовою «Вісті». Понад п'ять років він редагував газету, що стала одним із кращих видань Радянського Союзу. Статті «товариша Василя» друкувалися часто. Блакитний регулярно друкував віршовані сатиричні фейлетони, які підписував псевдонімом Валер Проноза. Діяльність Еллана Блакитного була багатогранною, до всіх своїх справ він ставився вельми відповідально. До останніх днів життя Блакитний був і головою Держвидаву України.

Помер 4 грудня 1925 р. від тривалої хвороби серця. Йому не виповнилося й 32-х років. За самовіддану роботу й боротьбу на культурно-національному фронті В. Еллана-Блакитного нагороджено орденом Червоного трудового прапора Української PCP.

Згодом ім'я поета було приречене на довготривале забуття: його було проголошено «буржуазним націоналістом», «бандитом» і посмертно винесено вищу міру покарання.

1934 року було демонтовано пам'ятник В. Еллану-Блакитному, поставлений його друзями в Харкові. Твори письменника були заборонені, а всі його товариші по партії боротьбистів розстріляні чи заслані в Сибір.

Та земляки бережуть пам'ять про Василя Еллана-Блакитного. Його ім'ям ще за радянських часів названа одна з вулиць селища М.-Коцюбинське, а в грудні цього року сесія селищної ради ухвалила рішення про присвоєння привокзальній площі його імені й встановлення на ній пам'ятної стели. У селищі започатковується проведення щорічних М.-Коцюбинських літературних читань, перше з яких відбудеться 14 січня, воно буде присвячене славетному земляку - Василю Еллану-Блакитному.

Анатолій Скуратович, М.-Коцюбинське, газета «Наш край» №3-4 (9247-9248) від 11 січня 2014 року

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.