Покоління, яке не хоче працювати… в офісі

«Ціле покоління, яке не хоче працювати», «їх не відірвати від комп’ютера», «вони ні до нічого не прагнуть» — так із жахом говорять про сучасну молодь люди старші. Але чи можна так вважати тільки тому, що молодь не хоче пахати в три зміни на заводі та навіть сидіти в офісі від 9-ї до 18-ї?

Вони хочуть усе й одразу, тільки тут і зараз. Вони не згодні чекати. Не згодні працювати за копійки, хоча й не мають і дня досвіду. Вони не будуть бездумно виконувати накази, щоб, можливо, колись «дослужитися». У них інші авторитети (не космонавти й військові та вже навіть не фінансисти й юристи) й зовсім інші цінності. А головне — це свобода.
Те, що старші називають лінню, молодь вважає прагматизмом. Усі розуміють: сидячи в офісі, не заробиш ані на квартиру, ані на авто. То навіщо вкалувати, щоб усе це купив собі дядя? Так розмірковує нове покоління. А Інтернет, користуючись яким вони вже народилися, допомагає заробити, сильно не напружуючись і ні від кого не залежачи.
Чому молодь не шукає роботу і як заробляють на життя ті, кого не влаштовує мінімальна зарплатня й нормований робочий день?

«Я працюю тільки з тими, хто мені подобається»



Марина Половян, 24 роки
«Професія»: фотошопер
Освіта: середня спеціальна, дизайнер вітрин
«Стаж»: рік
Мінімальний заробіток за місяць: 500$
Графік роботи: близько шести годин на день

Марина Половян заробляє на життя тим, що редагує фотографії для закордонних фотографів, до того ж тільки тих, які подобаються їй самій.
— Ніяких курсів я не закінчувала, усе прийшло з досвідом. Я працювала у відділі друку фотографій. Коли роботи було небагато, сиділа на сайті й училася обробляти зображення. Спочатку було просто цікаво, для себе. А потім мене помітив один фотограф і почав присилати свої роботи на обробку — вже за гроші. Потім з’явився ще один, і ще один — і пішло. Сайт був закордонний, тож від початку я працювала з іноземцями. Вони платять від 10$ за фото. Тобто загалом ці гроші я можу заробити й за півгодини. Іноді, звичайно, над одним зображенням сиджу і два дні. Наші ж замовники вимагають більше, а платити хочуть менше.
Поки що не бачу мінусів у такому виді заробітку. Я роблю те, що мені подобається, і розпоряджаюся своїм часом. Сідаю за комп’ютер тільки тоді, коли в мене є настрій. Це не робота, а задоволення. Я не беру замовлення, якщо мені не подобається фото чи спілкування із замовником.
У тому, що немає колективу, тільки плюси. Адже я людина сором’язлива, мені вдома легше й комфортніше. Та і перспективи, і кар’єрний ріст залежать тільки від мене й мого бажання розвиватися, а не від рішення якогось начальника. А найвища похвала — це те, що мої роботи вже кілька разів публікували і в друкованих, і в Інтернет-виданнях.
Працювати на когось я точно вже не хочу!

«Не треба бути найкращим у покері, щоб заробляти на ньому гроші»



Максим Гапоненко, 24 роки
«Професія»: гравець в онлайн-покер
Освіта: незакінчена вища, фінанси
і кредит
«Стаж»: 4 роки
Мінімальний заробіток за місяць: 300—600$
Графік роботи: щодня, від однієї до дванадцяти годин

Онлайн-покер — єдина робота, яку будь-коли мав 24-річний Максим Гапоненко. Однак комп’ютерна гра з віртуальними супротивниками з усього світу не тільки приносить задоволення, але й дозволяє хлопцю непогано себе прогодувати.
— Я випадково почав грати на першому курсі. Зайшов на сайт, що навчав, непогано стартував і через місяць вивів гроші. Я побачив, що це реально працює. Своїх грошей не вклав ні копійки. Стартовий капітал давав сайт, із нього я й розкрутився. Було дуже цікаво, та й непоганий підробіток для студента. Поступово став пропадати апетит до навчання, було нудно, нецікаво. В результаті, коли був дуже успішний місяць у покері, я забрав документи з універу.
Перевага покеру в тому, що не треба бути найкращим, щоб заробляти на ньому гроші. Достатньо трошки розбиратися, і вже можна підробляти.
У мене зараз є заощадження на освіту, якщо потрібен буде диплом. Але я хотів би знайти роботу, на якій не будуть вимагати папірець. Освіта в нас усе одно погана. Тож якщо це основна вимога при влаштуванні на роботу, то фірма від початку веде не ідеальний підбір кадрів.
Та я не проти роботи як такої. І великі прибутки від початку — не основний критерій. Основні три: щоб праця достойно оплачувалася, була певна свобода дій і можливість для творчості та імпровізації. Але робити ставку на роботу — від початку погане інвестиційне рішення. Тебе можуть звільнити в будь-який момент, і втратиш усе. Цікавіше самому вирішувати, скільки й коли працювати і, відповідно, заробляти.
Звичайно, і в моєї роботи є мінуси. Зосередитися вдома важко — надто розслаблена атмосфера. Та й спілкування живого замало. Мені хотілось би і професійного зростання, але я впевнений, що для цього не обов’язково починати з низів.

«За витрачений в офісі час можна заробити значно більше»



Данило П’ятков, 24 роки
«Професія»: гравець в онлайн-покер
Освіта: вища, вчитель історії, англійської мови та літератури
«Стаж»: менше року
Мінімальний заробіток за місяць: 500$
Графік роботи: від 18.00 до… Якщо гра йде, до 7-ї ранку. Але не менше трьох-чотирьох годин на день. 1 вихідний на тиждень

Данило П’ятков (24 роки) також грає в онлайн-покер. Але не на свої — гроші на ставки йому дає спонсор. За це хлопець ділиться половиною виграшу. Але й при такому розкладі заробітком задоволений.
— Я спробував працювати у страховій — суворий графік, чітке підпорядкування керівництву. Але це не основна проблема. За час, що я витрачав в офісі, я міг заробити значно більше — і це основний критерій. Прожити на ті гроші, що пропонують у Чернігові, просто неможливо.

Тепер я заробляю гроші на тому, від чого отримую задоволення. До покеру я ставлюся, як до роботи. Я не піддаюся сліпо азарту. Знаю, що таке хороша комбінація, і не роблю необдуманих кроків. Удача в грі, звичайно, є, але її небагато. Переважно покер — це прорахунки.
Я сам визначаю свій графік і в будь-який час можу його змінити. Сам вирішую, коли в мене вихідні, щоб відпочити, провести час із друзями та й просто відволіктися необхідно. Якось грав 10 днів поспіль, так почав розмовляти уві сні.
І я сам визначаю свої заробітки — скільки граю, стільки й заробляю. Звичайно, є ризик програти. Але якщо цього боятися, то краще не сідати за комп’ютер взагалі. За останні два тижні, наприклад, я спустив 1000 доларів, але потім відігрався. Звичайно, гроші втрачати неприємно. Але одним турніром можна покрити великі збитки.
Я не проти знайти роботу, якщо за неї нормально платитимуть. Але це означає, що я покину покер. Навіщо кидати те, що приносить такі гроші?

«Мій «офіс» може бути хоч на березі океану»



Михайло Тимошенко, 25 років
«Професія»: копірайтер
Освіта: вища, психолог
«Стаж»: 2 роки
Мінімальний заробіток: 120 грн. за день
Графік роботи: три-чотири години на добу без вихідних

25-річний психолог Михайло Тимошенко пише за гроші тексти, в яких іноді навіть немає жодного сенсу. Однак завдяки певному набору ключових слів ці тексти приводять відвідувачів на сайти Мишиних замовників. Його робота — копірайтинг.
— У Чернігові люди з вищою освітою йдуть працювати продавцями — на ринок чи, у кращому разі, будівельні гіпермаркети. Я теж спробував. Мені не сподобалися ні зарплата, ні те, як до мене ставилися, ні те, що треба підкорятися. Я взагалі не люблю підкорюватися. От на сайті вакансій і знайшов копірайтинг.
Замовник дає мені ключові слова, і я маю створити текст із точно такою ж послідовністю. Проблема в тому, що іноді я навіть не розумію, про що пишу. А іноді фрази дуже дивні. Буває, тобі дають фрази типу «продати бабусині панчохи через ліве плече». І саме в такому порядку слова мають зустрічатися кілька разів, щоб коли покупець введе такий запит, наш сайт вийшов першим у пошуковику.
Зарплата залежить від того, скільки годин на день цьому приділяти, наскільки швидко думаєш та друкуєш. Якщо в гіпермаркеті я заробляв за день 40 грн., стоячи на ногах 11 годин, вдома я роблю, що хочу, і якщо постаратися, заробляю втричі більше за 3—4 години. Я сам визначаю, скільки заробляти. Порахував, скільки грошей мені треба на місяць — на продукти, комунальні послуги, розваги, скільки відкласти на відпустку. І на цю «норму» й працюю. Я висипаюся до 10—11. А потім до 13—14 працюю. Решту часу гуляю з друзями, катаюся на велосипеді й витрачаю зароблене.

Єдина проблема — працювати треба щодня, витримувати терміни. І ось виходить, ніби й вільний, а ніби й ні. Звичайно, іноді просто набридає. Адже навіть якщо поганий настрій чи захворів, все одно треба працювати щодня. Інакше замовник буде незадоволений і віддасть твою роботу іншому.
У мене нема мети стати великим начальником і гнобити цілий офіс. Для мене важливо знати, що я вільна людина, розуміти свої можливості, усвідомлювати, скільки грошей я зможу заробити.
Деякі мої знайомі їздять в Індію й безбідно живуть за ті 3—4 тис. грн., котрі заробляють на копірайтингу в Україні. У мене теж є такі плани. Адже мій «офіс», по суті, може бути де завгодно — хоч на березі океану.
Інтернет пропонує ще безліч способів заробляти, особливо не напружуючись. Можна за гроші писати коментарі, робити ставки, грати в комп’ютерні ігри й показувати свою гру онлайн усьому світу. Варіантів насправді мільйон. І хай представники таких от «професій» не розкошують, але й не бідують. Заробляють рівно стільки, скільки їм потрібно, й витрачають час не на відкладання «заначок» на чорний день, а на життя — сьогодні й зараз.

Коментар психолога

«Для психічного здоров’я віддалена робота корисніша»

Пошук професії у віртуальному світі — зовсім не втеча він реальності. Навпаки, це ознака еволюції нового покоління: воно краще пристосувалося до умов інформаційного суспільства та знайшло ліпший спосіб досягти мрії кожного: менше працювати й більше заробляти, вважає практикуючий психолог Володимир Алєксєєнко:
— Бажання менше витрачати енергії й отримувати більший доступ до ресурсів — це нормально. Так само нормально, як діяти на власний розсуд.
Крім того, треба зважати, що в нового покоління нові цінності. У них нема таких амбіцій, як раніше. Вони не прагнуть до кар’єрного росту, не хочуть стати начальниками. Це насправді цінність, прищеплена за часів СРСР роботою типу «стіл-стілець-ставка».
Молодь обирає інші орієнтири. Найвища цінність для таких людей — свобода. І це теж нормально. Та й навіщо бути начальником? Щоб менше працювати й більше заробляти. Вони хочуть досягати цієї мети по-іншому.
З точки зору психічного здоров’я, така віддалена робота може бути навіть кориснішою. Спілкування з іншими людьми друкованим текстом відбувається більш активно й якісно. А це для роботи важливо. Адже обмін інформацією містить емоційний чинник, що відволікає нас при розмові. Помітьте: нам простіше написати повідомлення, ніж подзвонити.
Та й при такій роботі залишається більше вільного часу, а отже, можливості задовольняти свої емоційні потреби — спілкуватися з друзями, родиною, займатися спортом. До речі, ті, хто працює вдома, ведуть більш активне життя, ніж ті, хто сидить в офісі. Та й сучасні технології дають таким працівникам повну свободу — працювати і в лісі, і на морі. Тому малорухливий спосіб життя — не обов’язковий супутник такої роботи.
Сьогодні інформаційний простір — це нове середовище існування людини. І молодь найкраще пристосовується до техносфери, пов’язуючи з нею і професійну діяльність. Я б, скоріше, задумався над рівнем культури й освіти тих, хто такого вибору не розуміє.

Тижневик «Чернігівські відомості» №45 (1181)

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.