Люба все робить з любов’ю

Сучасну жінку важко уявити без прикрас, чи не так? Це невід'ємна частина її гардеробу. Хтось любить срібло та золото, а дехто віддає перевагу чомусь унікальному, ексклюзивному.
Бобровичанці Любі Мазковій лише 16 років, та вона добре знає, як привернути увагу до свого зовнішнього вигляду. В «арсеналі» дівчини кілька десятків прикрас. Такому надбанню позаздрить і грошовита модниця. Однак Люба не витрачає гроші на красиві речі - вона робить їх власноруч. До того ж, таких прикрас, як у Люби, годі шукати у дорогих крамницях. Майже всі вони - авторські.

Люди, які вміють створювати прекрасне своїми руками, завжди цікаві. Байдуже, чи то прикраси з полімерної глини чи бісеру, чи вишиті картини, чи духмяне мило, зварене вдома... Головне, що ці вироби вносять у життя красу. Недарма в моду входять вироби ручної роботи. Стильні панянки не женуться за одноманітними виробами з базарів чи крамниць. Такі жінки бажають носити те, що існує в одному екземплярі й натякне оточуючим: ця пані має смак.

У дрібничках – досконалість

Саме тому я спілкувалася з Любою. Вона створює вироби, від погляду на які серце радіє, а очі відпочивають.
Для зустрічі Люба обрала досить неочікуване місце - бібліотеку. Подумалось: «Мабуть, школярка під час канікул скучила за книжками». Аж ні - вже півтора роки в цих стінах дівчина вчить всіх охочих майстерності бісероплетіння. Напевно, у неї це непогано виходить: відвідувачів гуртка зо два десятки. І з Бобровиці, і з навколишніх сіл.
«Мені імпонує, що діти, які приходять на заняття, з великим запалом роблять те, чому я їх вчу, - говорить юна майстриня. - Більшість гуртківців - учні 2-3 класів. Це вік, в якому починала я сама. Але на той час такого гуртка в Бобровиці, на жаль, не було. Опановували техніку бісероплетіння разом з мамою».

«Мама вчить жити, а я її - плести»

Згодом, за браком часу, мама Люби покинула розпочату з донькою справу, а дівчина, навпаки, ще більше зацікавилася диво-мистецтвом. Створювала нові й нові
прикраси і дарувала їх друзям на свята. Щось лишала собі. Зрештою прийшов час, коли ескізи унікальних робіт неначе самі стали вимальовуватися в уяві майстрині. Тепер вона із захопленням втілює їх в життя. Інколи, відпочиваючи після роботи, і мама долучається до доньчиного захоплення.
«Тепер мама вчить мене жити, а я П плести, - посміхається моя співрозмовниця. - Вона ж тривалий час не займалася бісероплетінням, тому я їй раджу, як краще. Знаєте, приємно матері щось підказати».
Жарти-жартами, але у Люби вчаться й друзі, й рідні. А гурток відвідують не лише дівчата (здавалося б!), а й хлопчики. Мабуть, вміє зацікавити...
«Буває, що в чоловічих руках вироби навіть краще виходять. Якось особливо. З родзинкою, я б сказала. Проте головне для всіх - братися за виготовлення прикрас лише з гарним настроєм. Інакше - не вийде! По собі знаю. Коли засмучена, автоматично вибираю сірі, коричневі, чорні кольори. Потім дивлюся і думаю: «Е, ні – так не піде, сьогодні відпочиватиму». Відкладаю роботу. Загалом же це те чудове заняття, яке дарує спокій і рівновагу».



Всеукраїнське визнання

Деякі вироби Люби вже отримали всеукраїнське визнання.
Так, робота «Калина» визнана найкращою в номінації «Кращі вироби з бісеру» на Всеукраїнському конкурсі «Кращі прикраси літа-2012». А учасників було кілька сотень!
У конкурсі імені Павла Тичини «Добрий день тобі, Україно моя» Люба виборола першість у номінації «Золотий гомін». А ще в 2012 році букет майстрині з бісеру зайняв друге місце на Всеукраїнському конкурсі «Прикраси місяця» серед двох сотень робіт.
«Я охоче беру участь у конкурсах та виставках. Завдяки цьому мене вже запросили на навчання до Київського національного університету керівних кадрів культури і мистецтв. Декан факультету після перегляду моїх робіт сказав: «Такі студенти нам дуже потрібні. Будемо чекати». Ще мене запрошували на виставку до Італії. Але, на жаль, з грішми не склалося...».
За словами Люби, для кожної майстрині головне - реклама. її Люба робить сама для себе.
«Обов'язково одягаю одну зі своїх прикрас. Хтось та й помітить. Якось, відпочиваючи на Львівщині, вдягла намисто на прогулянку. І у мене придбали три прикраси, - із запалом розповідає дівчина. - Звичайно, кажуть «найкращими друзями дівчат є діаманти», але я вважаю, що прикраси можуть бути з найрізноманітніших матеріалів - це не завадить їм бути красивими. Тим більше, що прикраса з бісеру гарно підходить і до вечірньої сукні із декольте, і до блузи, а браслет та сережки пасуватимуть навіть до футболки».

Квіти з бісеру живуть довго

Об'ємні пелюстки, тичинки, листочки - ці квіти виглядають, немов справжні! Цю красу з маленьких бісеринок також охоче виготовляє рукодільниця. Вона переконана: такі букети прикрасять будь-який інтер'єр.
«На це, звісно, потрібно чимало часу, але воно того варте. Буває, довго народжується й сама ідея витвору», - зізнається школярка.
Окрім того, що дівчина, здавалося б, всю себе присвячує улюбленому заняттю - бісероплетінню, це не заважає їй навчатися у школі на відмінно, грати на фортепіано і займатися художньою фотографією. Єдина фраза, що спадає на думку після спілкування з юною бобровичанкою Любою, це вислів із радянського кінофільму Леоніда Гайдая «Кавказька полонянка»: «Студентка, комсомолка, спортсменка». А я би ще додала: «Відмінниця, розумниця, рукодільниця!».

Сніжана Божок, тижневик «Чернігівщина» №30 (410)

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.