Минулої неділі відзначив 20-річний ювілей фольклорний аматорський колектив «Горлиця» Шестовицького будинку культури. Розпочалося свято на майдані край села, на пагорбі над деснянською заплавою, де простір до далекого горизонту стелеться лугом із озерцями-перетічками та купками верболозу, а ген даленіє ліс. Чи не отой простір і додає голосу та снаги виконавицям? Полинула пісня з майдану, задзвеніли бубонці, зубчастим перестуком покотилися звуки від рубля (колишньої домашньої «праски»), у такт хлопнула тріскавка, ніби додала аплодисментів... І святковий національний одяг (у декого, певно, з бабусиної скрині), з любов'ю виготовлений жіночими руками, й розкішні квіти на білих сорочках-малоросках, що випромінювали у грайливому затінку верб безкінечну красу й свіжість, молодили жінок. Після однієї пісні звучала інша, голоси впліталися в шум придеснянського вітру. Жінки співали на свій лад, по-шестовицьки, бо, окрім спільного в пісенних скарбах Чернігівського регіону, в кожному селі є особливості: діалектичні, мелодика, манера виконання тощо.

Нині у складі «Горлиці» дванадцять активних учасниць, а колись численнішим був колектив, навіть чоловіки співали. Організувала аматорський фольклорний колектив Ніна Британ у 1993 році. Відтоді, з перших репетицій, і розпочалася довга творча дорога «Горлиці».
- Співали, як уміли й що знали, - каже Ніна Петрівна. - Регулярно ходили на репетиції, а наші виступи на сцені тепло сприймали односельці. Поступово колектив удосконалював майстерність і в нього вливалися нові голоси.
Хтось одразу рішуче долучався до співу, а дехто приходив на репетиції й слухав, як, бувало, виконавиця гуморесок Ольга Сірик. У ювілейні дні жінки згадують і особисту участь, і старших колег-виконавиць, і незабутні події з життя колективу, як потім згадуватимуть і нинішній ювілейний день.
Шанувальники «Горлиці» з нетерпінням очікували ювілейний концерт, але учасниці, повернувшись із майдану, не поспішали заходити в Будинок культури - зупинилися біля молодого соснового парку, який посадили кілька років тому на суботнику. Це гордість усієї сільської громади й кожного, адже буде парк чудовим подарунком наступним поколінням і окрасою села.
Не з першого дня, але багато років проспівала в аматорському колективі Уляна Ткаченко. Зараз їй 85, але знає пісні, яких уже й не виконують.
«Ой не світи місяць», «Ой вітер віє повіває» - заспівала для телебачення.
- Звідки знаю? Знаю, та й усе. З вулиці знаю, - з гордістю мовила Уляна Павлівна. - Колись голодні були, ні в що було вдягнутися, а співали. Жалісливі пісні, як правило, - за столом, веселі - на вулиці. Й самі собі наспівували. Ото коли розходиться молодь увечері по домівках, і десь два хлопці так затягнуть пісню, що на сусідній вулиці чути. А як красиво на Пасху було. Моя тьотя по материній лінії Ксенія Селівон у церковному хорі співала.
Уляна Павлівна щедро наділена від природи. Кажуть, і в п'єсах брала участь, і на балалайці грає, а що вже співати, то таки вміє. Солістка.
Без сценічного вбрання, але з розкішними рожевими півоніями прийшла привітати аматорів мама Ніни Британ - Марія Акимівна Ширай, що колись також співала в ансамблі.

Діяльність аматорського колективу не переривалася впродовж 20 років. У 2001-му керівником «Горлиці» (уже співало 17 людей) стала Марія Капуста. Участь у районних святах і конкурсах рік за роком зміцнювала позиції фольклорного гурту. Учасники вирішили урізноманітнити звучання, залучивши в супровід бубон та деякі дерев'яні домашні речі. Сподобалося, вписалося в репертуар. Знадобився рубель, із яким виступає тепер Олександра Підгайна, а Олександрі Куліш привезла донька з Австрії марокаси, колишній учень Ольги Сірик Олександр Бешун прямо на «Седнівській осені» подарував виготовлені власноруч тріщалки...
Гучними оплесками зустріла публіка свою улюблену «Горлицю». З минулого року колектив очолила головний хормейстер Чернігівського обласного навчально-методичного центру культури і мистецтв Ольга Коцур, акомпанує Володимир Макеєв.
З ювілеєм привітав колектив і кожного учасника нинішнього й колишнього перший заступник голови райдержадміністрації, депутат районної ради Анатолій Кругол та передав вітання від керівництва району й за дорученням вручив подарунок для подальшого вдосконалення виконавської майстерності - ноутбук. Також тепло здоровили аматорів начальник відділу культури і туризму райдержадміністрації Світлана Шкуропат, сільський голова Валентина Заліська, керівник ансамблю Ольга Коцур.
Подорож у чаруючий світ пісні розпочалася з обрядових пісень. У репертуарі «Горлиці» народні пісні різноманітної тематики, а також пісні регіону, записані й розшифровані Ольгою Коцур. Варто назвати хоча б кілька: «Да стояла калинонька», «Іванова мати насіяла м'яти», «Пішла Маруся в сад гуляти», «Ой пойду я до роду гуляти», «Короваю, мій раю». Долі людські, кохання, драми, лірика - у пісні, мов у чистій криниці, віддзеркалилося життя народу. Окрасою ювілейного концерту були також номери у виконанні жінок-ветеранів колективу та колишнього учасника Василя Кононевича й гостя від чернігівського ансамблю «Сіверяни» Олексія Пищолки. Пісенну програму Ольга Сірик доповнила гумором, зазначивши: «Автор - Надія Пищик із Ладинки, джерело - «Наш край».
Ювілейний концерт «Горлиці» відбувся на святково прибраній сцені Будинку культури. До речі, чи не наймолодша учасниця колективу-директор сільського культурного закладу Тетяна Мовчан.
Ювілей - подія знаменна й історична, крім спогадів, говорили й про майбутнє.
- Хочеться, щоб молодь співала, - сказала одна з перших учасниць ансамблю Мотря Мекшун.
- І ми б прийшли подивилися, послухали. А те, що ми надбали, будь ласка, передамо, як будуть звертатися. Я цілу сторінку написала, перелічила пісні.
«Горлиця» об'єднує жінок не лише любов'ю до народної пісні, а й теплими стосунками, взаєморозумінням, увагою й турботою. Й усі дотримуються православної традиції - якщо, не дай, Боже, хтось помирає із рідних, певний час не співають. Сьогодні всі розуміють - якщо співатиме «Горлиця», буде життя і в Будинку культури, і в Шестовиці.


Ніна Петровська, газета «Наш край» №47-48 (9187-9188),15 червня 2013 року
Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш
Telegram.
Теги: Шестовиця, «Горлиця», «Наш край», Ніна Петровська