Андрій Пилипенко: «Не такий вже я і відомий. Я ж не «ВІА Гра». Барабанщики завжди у тіні». Барабанщик Андрій чекає у Ріпках на третій круїз
Андрій Пилипенко
Навіть Анатолій Родинченко, директор районного будинку культури, кажуть, згадав молодість, взяв гітару.
Барабани Пилипенка, подейкують місцеві, коштують, як дві машини. Привіз їх з Києва, де жив довгий час. «Барабанщик такий у нас єдиний. Таких у Ріпках ще не було. Майстерність!» — захоплюються місцеві музиканти.
Андрій знявся у кліпі групи «ВІА Гра» («Убей мою подругу»), грав на барабанах на концертах співачки Руслани, кілька разів брав участь у легендарному мюзиклі «Нотр-Дам де Парі» та у концертах неперевершено! японки Кейко Мацуі.
— Не такий вже я і відомий. Я ж не «ВІА Гра». Барабанщики завжди у тіні, — сміється Пилипенко.
З Андрієм зустрілися у Ріпках, у місцевому будинку культури.
Чоловік у Ріпках з березня. До цього був у круїзі. Після закінчення інституту жив і працював барабанщиком у Києві. А кілька років тому вирішив спробувати себе як музикант на кораблі. Каже, це цікавіше, ніж працювати з українською естрадою. В Київ не хоче.
У липні Пилипенко вирушить у своє третє плавання. У Ріпках у нього мати. Є сестра, юрист.
Улюблений напрям Андрія у музиці — госпел, хеві метал. Любить грати джаз. Слухати — рок. Не жонатий.
Про головне
— Прадід по батьку був скрипалем. Років у десять я натворив якихось справ. Батьки сказали: «Підеш у музичну школу» (сміється). Починав з труби. У дванадцять мені закортіло грати на барабанах. До цього мене вже ніхто не примушував. Думаю, Господь Бог сам визначає, хто на чому повинен грати. Головне — прислухатися.
Закінчив Ріпкинську музичну школу по класу ударні, Чернігівське музичне училище, Київський національний інститут культури (в народі — Поплавського), — розповідає Андрій. — Після закінчення вузу лишився в столиці. Працював у Національному академічному духовому оркестрі України, Національному цирку.
Найбільший досвід отримав в естрадно-симфонічному оркестрі.
— Мені було років 27. Оркестру потрібен був барабанщик, який зіграє досить складну партію в опері «Распутін». Моє перше запитання було: «Скільки грошей?» (сміється). Через деякий час взяли на постійну роботу.
Про «ВІД Гру»
— Як потрапили у кліп «ВІА Гри»? Як вас обрали?
— Обрали весь оркестр цирку, а я в ньому працював. Зйомки були буквально день. Мені сказали, от тобі 30 доларів, треба знятися у кліпі. Меладзе все казав: «Зроби мені хард-рок».
— А з «ВІА Грою» не спілкувалися?
— Ні...(сміється) Ну, навіщо? Не було потреби, напевно.
Це було десь у 2002 році. Навіть точно не пам'ятаю рік. Справа в тому, що я на цю подію не звернув уваги. Це була звичайна робота.
Вона не представляє для мене великої цінності, інтересу.
— А що представляє?
— Зараз працюю на кораблях. Там вже не проста комерція — вийти на сцену та показати, вибачте, свій зад. Під час круїзів працюю з хорошими музикантами.
Про лажу
— На лайнерах цікавіше, ніж з «ВІА Грою»?
— Я ніколи не оцінював їх з точки зору професіоналізму. Який там професіоналізм? Будь-який музикант, який поважає себе, скаже — це абсолютно нецікаво. Просто заробіток. Але духовного — нічого. Повний нуль. Апатія.
Моя партія виходила — туц-туц-туц-туц. Це все одно, що змусити вас цілий день малювати палички — можна звихнутися мізками.
У круїзах ставлять ноти, і ти одразу їх повинен прочитати. На репетицію дають 45 хвилин.
Американці цінують якісну музику. Бачать, якщо лажа. Все передається в американський офіс, якщо погано зіграно, інших контрактів не буде. Лажа недопустима.
Не кажу, що я буду у круїзах все життя, але на даний момент мене влаштовує заробіток і сама робота.
— Скільки платять?
— Від двох тисяч доларів за місяць і більше. Крім того, я отримую досвід. Туди приїжджають відомі артисти — наприклад, брат Рода Стюарта, співак, друг Френка Сінатри (1915-1998). Доводилося грати з саксофоністом, який працював у батька барабана Бадді Річа.
Про круїзи
Андрій працював на кораблях двічі. Тури тривали близько восьми місяців. Під час першого виходили з Пітера, плавали у Балтійські країни, Францію, Іспанію, Мальту, Ізраїль, Туреччину, Грецію. Під час другого круїзу Андрій побував у Бразилії, Ізраїлі, Франції, Англії, Італії, Іспанії, Скандинавських країнах, Німеччині і т.д. Додому летів з Австралії. Найбільше сподобалося в Швеції — сучасна, чиста країна.
Зараз готується до третього круїзу, у липні. Влітку це зазвичай Балтійські країни, Середземне море.
— Тільки в одній компанії від України працює одинадцять бендів (у кожному вісім чоловік), а компаній декілька. Всю інформацію про круїзи можна дізнатися в Інтернеті.
Працюємо не тільки на концертах, а й на денних сетах у ресторанах, на палубах.
Звичайна рутинна робота кабацького музиканта. Ввечері, коли вже шоу, тоді себе почуваєш справжнім музикантом (сміється).
— Для кого виступаєте? Це багаті люди? Середній клас?
— В основному — люди похилого віку, американці. Сама компанія «Ашанія» — американська. Взагалі, для мене важливо, з якими музикантами працюю. Все моє життя — дім та робота. Мені не цікаво кудись там ходити. Тому що є чим займатися — музикою.
Про американців
— Музиканти у бенді зазвичай — українці, поляки, росіяни. Артисти — поляки, американці, англійці, турки, австралійці.
— Американська компанія, а працюють наші музиканти. Чому? Нашим можна менше платити?
— Мій друг-піаніст, у якого своє шоу, багато працював з американськими музикантами, казав, що вони не завжди можуть впоратися зі своїми завданнями.
— Задорнов був правий? (Михайло Задорнов — гуморист, відомий виступами про «тупих американців»).
— Десь так. Музиканти, Кейко Мацуі, наприклад, здивувалися, коли я сказав, що я рокер в душі. Вони не розуміють, як можна грати метал і класичну музику в оперному театрі. У них такого нема.
Про пружину
— Я поки що не жонатий. Звісно, збираюся заводити родину, але дами серця поки що немає. Вважаю, дружина повинна бути від Бога. А не так, що прожив життя, а потім зрозумів, що не з тією людиною.
Про мрію
— Кажуть, ви і з Повалій, Зібровим виступали? З ким іще? Який виступ найбільше запам'ятався?
— Було. Всіх не пам'ятаю. Кілька років тому у мене виходило за рік 300 виступів.
Три-два виступи за один день. Повалій і Зібров були на фестивалі «Пісенна родина». Коли за день 60 виконавців. Концерт триває 5 з половиною годин. Тебе везуть додому, починаєш кричати водію — вимкніть музику, я її чути не можу (сміється).
Було багато цікавих концертів — виходиш спітнілий, відчуваєш себе людиною. Приходиш додому, ні їсти не хочеш, нічого — просто задоволений. Запам'яталися виступи з Девідом Меєром — це американський барабанщик, що робить шоу на ксилофоні. По енергетиці — «Нотр-Дам де Парі» — величезний зал, 20 тисяч чоловік.
Зараз в оркестрі не працюю. Сам шукаю контракти. В думках — зробити сольний проект. У планах — працювати в Америці. Привозити гроші звідти сюди. Тому що без Батьківщини все одно не можеш.
Про планку
— У 90-х був гітарисі Женя, ми виступали разом. Коли він приїжджав у Чернігів, казав: «Поїхали в «Ласковый май» (він виступав в одному зі складів), будеш отримувати 900 рублів». Я кажу: «Хочеш, щоб наді мною все місто сміялося?»
У Радянському Союзі було соромно слухати таку музику. Ми тримали планку, нижче якої не падали. Зараз планки немає. В Україні її немає— безодня.
Я приїхав, кажу, було б непогано показати людям у Ріпках, що є і таке, й інше. Треба змінювати якось життя. Щоб духовний розвиток був. А то виходить, людина проживе і нічого корисного для інших не зробить. Прожив, проїв, пропив. Ще виростив картоплю, щоб діти щось їли. Тваринні інстинкти. А чим тоді людина відрізняється від кота чи собаки?
Про гроші
— Скрізь 30 доларів платять?
— Було по-різному, і добре платили. Вважаю, маленькі гроші до великих. Починаєш відмовлятися від маленьких грошей, звісно, великі гроші можуть не прийти.
— У мене ніколи не було бажання засвітитися. Якось Льоша Нічев («Стереоліза»), з яким у нас була група «Скубіду» в Києві, ще коли були студентами, запропонував: «Давай з Грін Грей подеремося (на одній базі репетируємо), і про нас заговорять». Я не погодився.
Аліна Сіренко, тижневик «Вісник Ч» №21 (1411)
Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш
Telegram.