Архітектори розповіли про те, як проектують будинки у Чернігові

Хто проектує будинки, що зводяться у Чернігові? Якого житла не вистачає місту сьогодні? Скільки коштує проект модного будинку і які матеріали зараз популярні при їх побудові?
Всім цим та багато чим іншим займаються архітектори-проектанти. Вони розробляють плани забудови цілих мікрорайонів, і вони ж можуть виготовити проект невеликого котеджу із екологічних матеріалів на індивідуальне замовлення.
Два популярні у місті архітектори з величезним досвідом, Голова чернігівської організації спілки архітекторів України Віталій  Травка, керівник “Майстерні архітектора Травки” , та архітектор-проектант Олег Павленко розповідають нам про особливості та секрети своєї професії.

Шлях до архітектури



Віталій  Травка

В.Т. В молодості я був музикантом і думав, що найкраща професія, що може бути - це паяти "квакушки" для електрогітар та різну електроніку. Тому і вступав до політехнічного інституту на факультет конструювання радіоапаратури. Але на останній екзамен не пішов, бо мій ансамбль їхав на гастролі до Криму. А через рік уже там трієчку підхопив, там - і не поступив. Час йти до армії? От я їду по вулиці і дивлюся, де ж до армії не беруть. Дивлюся - архітектурний факультет. Так я і потрапив до Полтавського інженерно-будівельного інституту на архітектурний факультет, за що і зараз дякую долі.
Коли я тільки після закінчення інституту потрапив за розподілом до Чернігова на роботу, зарплата в мене буле 115 рублів. Дружина з маленькою дочкою, грошей не вистачає. Тому я грав по ресторанах, підробляв у школі, викладаючи малюнок. Там мені навіть запропонували перейти до них на роботу, на вдвічі більшу зарплату. Але на той період ми вже почали робити серйозні об’єкти, була можливість щось розробляти самостійно, я серйозно захворів архітектурою, і кинути роботу не зміг.



Олег Павленко

О.П. Я переїхав до Чернігова з Полтави у 2001-ому  році.  Закінчив Полтавський державний технічний університет імені Юрія Кондратюка, отримав диплом архітектора за спеціальністю  «Архітектура будівель та споруд».
Працював у полтавському журналі «Квартал», коли був студентом.  Потрапив туди випадково - якось зустрів свого колишнього однокласника, якій вже там працював, він і сказав, що редакції потрібна людина, яка вміє малювати. Журнал був присвячений будівництву і всьому, що з ним пов`язане. Малював логотипи, карикатури, рекламу, мав у своєму розпорядженні цілу гумористичну сторінку, на якій розміщувався комікс. Звісно, комікси були на будівельну тематику. Було цікаво, але це був тільки підробіток. Своє майбутнє художником я не бачив.
Одразу ж після закінчення університету мене запросили на роботу на Полтавський меблевий комбінат. Я був радий – учора студент, а сьогодні вже маю роботу практично за спеціальністю. На підприємстві, крім меблевого виробництва, була ще й будівельна бригада, яка робила ремонти. Я розробляв дизайн інтер’єрів та одразу ж дизайн самих меблів в ці інтер’єри. А все тому, що професія архітектора досить універсальна, під час навчання студентам викладають різноманітні предмети – архітектурне проектування, графіка, малюнок, живопис, скульптура, кольорознавство, композиція, дизайн інтер’єру, комп’ютерне 3D-моделювання, промислова графіка,  будівельні матеріали, опір матеріалів, будівельні конструкції та ще багато інших.

Робота та здобутки

О.П.  Починав з невеликих об’єктів – в основному вхідні групи, різноманітні кіоски та інтер’єри . Дуже добре пам’ятаю свою першу роботу. Це був дизайн інтер’єру кафе грузинської кухні «Міміно» в Полтаві, яким пишаюсь навіть сьогодні. До речі, робив його тоді ще кольоровими олівцями. Звісно, перші роботи були  простими, а тривимірна графіка взагалі ще тільки починала використовуватись у проектуванні, комп’ютерна візуалізація була досить примітивна, порівняно з теперішньою, а креслення  виконувались вручну, а не на комп’ютері, як зараз.
Потім були невеликі магазини та котеджі. Поступово став проектувати більш складні: багатоквартирні житлові будинки, торговельні комплекси та навіть цілі квартали. Дуже багато було робіт з візуалізації архітектурних об’єктів, тобто розробка комп’ютерних 3D-вимірних  моделей для демонстраційних графічних матеріалів. Згодом став членом Національної Спілки Архітекторів України. В Чернігові працював в «Майстерні архітектора Травки В.А.» (2001-2010 р.р.) та в «Архітектурному бюро «СКП-ПЛЮС»» (2010-2011 р.р.) провідним архітектором.

В.Т. Найбільша моя авторська робота у Чернігові - будівля "Промінвестбанку" на П’яти кутах. Вона не зовсім так зроблена, не туди розвернута. Але тоді був такий час: якщо будівельники зробили хоча б на п’ятдесят відсотків по проекту - це успіх. Для будівельника кращий проект - коли п’ять кілометрів рівної стіни, і коробка. Щоб просто і швидко класти. А ми ж хочемо десь закрутити, десь загнути. Мої знайомі будівельники говорили: "Позабирайте в архітекторів циркулі". Оплата в той час за метр кладки була, незалежно від її складності. От і архітектура тодішня - проста, сіра типовуха.
Купа цегли що на сарай чотири на три, що на шедевр - потрібна однакова. Просто біля шедевру треба трошки покрутитися. Будівельники цього часто не можуть зрозуміти. Ми того року зайняли на всеукраїнському конкурсі третє місце зі своїм проектом, “прокурорським” домом. Там будівельники дотримали 93% проекту. Тому що прокурор сказав: робити так! Якби по кожному проекту, які розробляють наші чернігівські архітектори, будівельники будували в точності - уявляєте, наскільки краще виглядав би наш Чернігів.

Замовники і відносини з ними

О.П. Замовляють проекти, як юридичні, так і фізичні особи. А підприємства, як приватні, так і державні. З чим звертаються? З усім. Так, звертаються з усім, що існує та оточує нас в нашому житті – будинки, як приватні, так і багатоповерхові, гуртожитки, готелі, школи, дитячі садки, магазини, кіоски, кафе, ресторани та взагалі будь-які об’єкти громадського харчування, перукарні, банки, АЗС, СТО, торговельні та розважальні комплекси, спортивні споруди (басейни, спортзали, стадіони), адміністративні будівлі, об’єкти промислового виробництва будь-якої галузі, як окремі цехи, так і цілі заводи, інженерні споруди будь-якого призначення.
Зараз працюю сам на себе. Чом би й ні. «Поганий той солдат, що не мріє стати генералом». Займаюсь в основному  переплануванням житла та дизайном інтер’єрів.

В.Т. Коли мені дзвонять і сходу питають, скільки коштує проект, я відповідаю: "Від пляшки до ста тисяч".  Адже треба прийти, розказати і показати все, що хочеш, врахувати нормативні акти,  зрозуміти, чи взагалі в тому місці можливо побудувати даний об’єкт. У архітектурі крім творчої роботи ще стільки всього треба враховувати.
А так доводилося проектувати будь-що: і цілі мікрорайони, і котеджі для можновладців та бізнесменів.

Особливості професії

В.Т. Раніше робота архітектора була дуже трудомісткою. Кожну лінію проекту треба було зробити рукою. Щоб поміняти кольорову гаму - вручну акварелькою зафарбовували, і поки не висохне жовте - синім не можна малювати. Сьогодні на те, що раніше малювалося півдня,  треба витратити не більше двадцяти хвилин, аби тільки були ідеї. А на ідейному рівні наші чернігівські архітектори дуже талановиті.
Кажуть: архітектор - це хабарник. Дуже образливо це чути. Адже є архітектори, а є проектанти. Архітектори - вони і працюють по всяких там адміністраціях. Я не хочу нікого звинувачувати. Давайте просто подивимося, як їх оцінює держава. Якщо молода людина потрапила до архітектури в нашу держадміністрацію чернігівську - вона там буде отримувати 1200 грн. От і подумайте - хто ж там буде працювати. Немає престижу у архітектури. І це те, що болить.

О.П. Якщо візьмемо проект багатоквартирного будинку, то він робиться приблизно півроку і більше – залежно від розміру будинку. Як архітектор, я виконую в першу чергу генеральний план забудови, на якому визначено розташування будинку в межах відведеної земельної ділянки та з урахуванням існуючої червоної  лінії забудови, яка визначена на генеральному плані міста; відносно сторін світу, це важливо для нормативного освітлення квартир - інсоляція; також відносно існуючих будівель чи споруд та інженерних мереж, усі відстані до яких нормуються. На генеральному плані також відображуються автомобільні проїзди і кількість та розміри майданчиків: для відпочинку, дитячих, спортивних, господарських та стоянок особистого транспорту мешканців будинку.
Тільки після цього розпочинається робота над об’ємно-просторовим рішенням будинку, тобто архітектурним образом (фасади) та плануванням квартир. Планування квартир та взагалі усього будинку виконується  з урахуванням нормативних параметрів площі, як самих квартир, так і окремих кімнат та їх розташування відносно один одного. При цьому не забуваючи враховувати особливості конструктивного рішення та можливості розташування в будинку усіх необхідних санітарно-технічних комунікацій.

Відповідальність

В.Т. Як Ви думаєте, можливо побудувати на Красній площі, де ялинку дітям ставлять, АЗС? Можливо. І за це ніхто не відповідатиме. Ні обласна архітектура, де чоловік дванадцять працює, ні міська, де більш двадцяти. Ще і законодавство так нині повернуте, що можна взагалі без архітектора будувати. У Франкфурті на Одері, наприклад, є три архітектори. Навіщо їх більше - щоб папірець з одного місця на друге перекладати?
Чернігів - один із небагатьох обласних центрів, який має генплан. Він регулярно поновлюється, і завдяки ньому наше місто і збережене. Ми були в перших рядах областей, які замовляли сучасний генплан, і за допомогою американської фірми робили зонування території. 
У архітектора величезна відповідальність перед людьми, перед своїми ж дітьми і внуками. Погану картину художник намалював - можна її не дивитися. А якщо по поганому проекту будинок побудований - від нього нікуди не подітися, він очі буде муляти сто років.

О.П. Раніше обов'язковим було проходження проекту експертної оцінки –  спеціалісти експертного центру перевіряли, чи відповідає даний проект існуючим державним нормам і правилам. Зараз експертна оцінка обов'язкова лише для складних об'єктів,  а для всіх інших – можлива за бажанням замовника.

Технології, екологія та прогрес

В.Т. З точки зору екологічності найкращий матеріал - дерево, воно дихає. Потім - червона цегла. За нею - силікатна цегла. Останній - бетон, він взагалі не дихає. Пінопласти, сендвічі, і т.д. - це взагалі окрема справа. По замовнику зразу видно, собі він замовляє проект чи на продаж. Собі будує - з дерева. Силікатною цеглою хіба-що облицювання. На продаж - з пінопласту. Матеріал прекрасний, теплий. Але виділяє абсорбенти, які можуть негативно вплинути на здоров’я.
Фактично контролю над якістю будматеріалів в Україні немає. Можна хоч весь будинок побудувати із панелей, які від радіації світяться.
Зараз є багато екологічних прекрасних будматеріалів: очерет ("камышит") - у мене із його плит дача зроблена, матеріали із відходів льону.  А скільки в нашій області боліт, де той же очерет? Всі купують "Урсу" із Швейцарії, яка із хімії. А найкращий утеплювач - мінеральна вата з Білорусі, де дотримуються ще СРСРівських нормативів.

О.П. Технології не стільки змінились, як вдосконалились. На ринку з'явилось багато нових якісних будівельних матеріалів. Одне з найперших питань, що обговорюється із замовником на початку проектних робіт – які матеріали та конструкції ми будемо використовувати.
Якість будівництва, незважаючи на широкий вибір сучасних будівельних матеріалів, на жаль, часто залишається не найкращою.  В основному це трапляється через незадовільну кваліфікацію будівельників та бажання замовників заощадити на матеріалах та спеціалістах.

Збереження культурної спадщини

О.П. Дуже прикро, що випадки, подібні конфлікту навколо Гостинного двору у Києві, мають місце. Необхідно зберігати нашу історичну та культурну спадщину та не допускати її знищення. Для цього існує закон про  охорону історичних об'єктів. Маю надію, що він таки буде виконуватися, а за його виконанням будуть слідкувати відповідні органи.

В.Т. Наші колеги-архітектори не змогли все зберегти так, як могли б. Років п’ятнадцять тому на Валу навіть будувати не заборонялося (і зараз недобудова там стоїть). Але зараз історико-опорний план міста Чернігова розроблений, і в ньому чітко вказано, де що і може бути. Без цього плану на Валу давно дачі б стояли, і не тільки на Валу. А зараз історичний центр у нас не зіпсований. Крім дурнуватих ганків, які поналіплювали біля деяких магазинів.
Але і консервувати Чернігів не можна. Місто має органічно розвиватися, поважаючи те, що є пам’ятниками архітектури. По тій же будівлі біля бібліотеки Короленка є норми, і там можна будувати. Заяви щодо того, що там щось впаде - це абсолютно дилетантський рівень.
Кому сьогодні треба дванадцять метрів тротуару, по якому стільки людей не ходить? А якщо розробити проект, і забудувати все кафешками? Тільки не типовими, а цікавими, оригінальними. Щоб людина між "Дружбою" і "Україною" не думала, де ж сісти кави попити, щоб мала вибір: сьогодін тут, завтра там. Можливості для цього є. Влада чи боїться, що вийдуть люди якісь з протестами і лопатами?

Конфлікти

В.Т.  Заправку на Бобровиці, навколо якої ідуть скандали, розробляв один з архітекторів нашого міста. І її будівництво там можливе, але тільки із обмеженнями по ємкостям під паливо. Я вже точно не пам’ятаю, якими саме. Такий проект із врахуванням всіх норм і було розроблено. Але власникам маленька АЗС була невигідною, захотілося більше. Потім проект потрапив до інших проектантів, пізніше - до мене, і я пересвідчився, що АЗС там можлива, але у початковому вигляді, із обмеженнями. А там і люди збунтувалися. Зараз, мабуть, вже нічого там і не буде.
Не може натовп вирішувати закони архітектури. У цивілізованих країнах такого немає, що по нормам можна будувати, а люди не хочуть. Наприклад, мікрорайон на Савчука - не дали будувати. А це ж прекрасний район, там солов’ї співають. А петля біля човнової станції, біля річки? Чого там не дали будувати? Ваші ж діти тут житимуть! Ні хай на Масанах живуть, біля смітника. Кажете, колись його приберуть? Можливо, коли мій онук піде на пенсію.

Нереалізований Чернігів

В.Т. От навіщо на зараженій території стоїть місто Славутич? Від Чернігова залізницею туди всього на 30 хвилин довше їхати. У свій час розробляли мікрорайон Лісковиці, і пропонувалося, щоб це поселення зробили там. Завезли пісок, проклали колектори труб, намили район - будуйте. Проект був чудовий, прибалти розробили: чотирьох-п’яти поверхові будиночки. Приїхав академік Лихачов із Москви перевіряти. А у нас був такий Карнабід Андрій Антонович. Він ніколи нічого не хвалив, жодного об’єкту. Лише критикував. А так як багато проектів були дійсно погані - іноді попадав. От він все розкритикував, Лихачов на цю вудку попався, начальство перелякалося, і все звернули, а мікрорайон почали будувати на Масанах. Тепер з Лісковиці вивозять пісок, труби розтягнули кудись на брухт. А люди все-рівно будуються, але вже "шанхаєм", хаотично.

Що будувати?

В.Т. Чернігову зараз не вистачає великого спортивно-розважального комплексу. Це одна із жилок, яка дасть Чернігову поштовх у розвитку. А зараз люди в Бровари їздять. А ще в Чернігові немає нормального баскетбольного поля.

О.П. На мій погляд, Чернігову дуже не вистачає сміттєпереробного підприємства. У сквері Богдана Хмельницького біля П'ятницької церкви зовсім немає ліхтарів. Та й загальна реконструкція йому б не завадила. А в Ялівщині не вистачає чистоти.

Особисті захоплення

В.Т. Захоплень у мене стільки, що і не перерахуєш. Третій рік саксофон освоюю. Одного разу вже навіть на сцені виступав, дуже сподобалося. Колекціоную радіоприймачі, сам ремонтую, що не можу - у майстерню відношу. Уже більше тридцяти штук маю в колекції. На вікнах розсаду вирощую. А ще немає жодної неділі, щоб я на рибалку не виїхав.
Я - людина природи. Відпочивати дуже люблю в Кукарах, це село під Любечем. Там рибалка, ліс, гриби. А що стосується архітектури, скажу так: у Луврі я б не жив. Кругом якісь скульптури, звірі на тебе дивляться. Дивитися приємно, а жити - гнітюче. Чернігів подобається мені тим, що коли я йду по вулиці, я бачу: цей будинок проектувала моя дружина, той - мій колега, наступний - мій приятель, а цей - я. Я живу у тому середовищі, яке проектував, і це найкраще, що може бути для архітектора.

О.П. Зараз увесь мій вільний час належить моїй маленькій донечці, тому це прогулянки, іграшки, дитячі розмальовки та книжки, казки та мультики. У Чернігові люблю історичні місця – Вал,  П'ятницьку церкву, дуже подобається відрізок проспекту Миру від готелю «Україна» до Валу.  Люблю гуляти в Ялівщині.

Кращий проект

О.П. Я не можу такий визначити. Є проекти менш або більш цікаві, але кількість, що подобається, велика, тому відокремити один - неможливо.

В.Т. Найкращий мій проект - моя дача (сміється). У ній зовсім не використовувалася цегла. Грошей не було, коли я будував. Але вийшло настільки дешево і красиво, що я не можу намилуватися. А взагалі, сказати, що краще, хіба можна? От у мене дві дочки - яка із них краща?



"Прокуроський" будинок по вул. Кирпоноса, «Майстерня архітектора Травки»



Торгівельний комплекс біля бібліотеки ім.Короленко, «Майстерня архітектора Травки»



Проект магазину «Лавіс» по пр. Перемоги в м. Чернігові, «Майстерня архітектора Травки»

Богдан Гуляй

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.