Від безробітної - до голови кооперативу

Розпочинати власну  справу Тетяні Горбиль довелося, вже маючи за плечима суттєвий професійний досвід. 22 роки жінка пропрацювала інженеріом-технологом на Куликівському  молокозаводі, а коли він призупинив свою діяльність, опинилася, як кажуть, на роздоріжжі. Що робити, аби підтримати коштами свою родину? Це болюче питання дуже хвилювало  жінку. Побачила ж світло в кінці тунелю, коли звернулася до Куликівського районного центру зайнятості, бо ж не раз чула від знайомих, що центр зайнятості надає реальну допомогу у працевлаштуванні.

 

Перебуваючи на обліку, Тетяна дізналася, що служба зайнятості всіляко сприяє розвитку підприємницьких ініціатив, серед безробітних. Тому завзята жінка вирішила не чекати милості від долі, а самій стати ковалем власного життя. Коли знайдеться для неї підходяща вакансія - невідомо, а можливість почати працювати вже є. Щоправда, для цього потрібно стати приватним підприємцем, тобто самій створити для себе робоче місце.

 

За час перебування на обліку в центрі зайнятості Тетяна отримала комплекс послуг, орієнтованих на започаткування власної справи, старанно відвідувала семінари, пройшла відповідне навчання. Одночасно з цим почала працювати над розробкою бізнес-плану, який подала на розгляд комісії з питань одноразової виплати Допомоги по безробіттю для організації підприємницької, діяльності, з усіма потрібними фінансовими розрахунками. Після схвального рішення експертів, майбутня підприємниця зареєструвала сільськогосподарський обслуговуючий кооператив «Дар Жуківський» та отримала фінансову допомогу від служби зайнятості на розвиток бізнесу з коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття.

 

Про те, як її мрія стала реальністю, як довелося працювати на перших порах і про сучасні будні СОК«Дар Жуківський»розповідає Тетяна Горбиль:

 

- Про міжнародну  благодійну організацію , «Добробут громад» я вперше дізналася з районної газети. В Авдіївці було створено СОК «Надія», який отримував від фундації спочатку корів, потім і іншу живність, а також всіляку підтримку в діяльності. Виникла ідея створити щось подібне і в Жуківці. За порадою я звернулася до досвідченого фахівця-аграрника, голови цього кооперативу Галини Ілляш. Надзвичайно вдячна їй за підтримку і допомогу у написанні і поданні на конкурс благодійного фонду проекту «Покращення добробуту селянських родин сіл Жуківки та Уборки через розведення овець і свиней». На це згодилися кошти, одержані від  служби зайнятості: Дуже раділи, коли з-за кордону отримали «добро» на діяльність. Впровадження першого етапу проекту в нас розпочалося у другій половині 2011 року. Фінансує проект представництво ООН в Україні. Від фундації членам нашого кооперативу було передано 20 свиней породи «Українська біла» та 15 ярочок породи «Прекос». Не безкоштовно, але на дуже вигідних умовах. Нам за кожне порося вагою не менше, ніж 80 кілограмів, потрібно було заплатити 600 гривень, за вівцю - 300 гривень.

 

Усі, хто виявив бажання мати таких тварин, цілком задоволені: люди отримали високопородистих свиней і  овець, які дуже швидко набирали вагу і незабаром порадували приплодом. Другу умову - Передачу дару (одна особа приплоду має бути передана господарем комусь зі своїх земляків) ми також виконали.

 

У планах кооперативу «Дар Жуківський» - подальше співробітництво з Міжнародною благодійною організацією «Добробут громад», бо це, перш за все, передові технології,  можливість отримання породистих тварин і птиці, органічне вирощування овочів. У складі кооперативу вже понад 100 людей. Всі вони задоволені справою, яку ми робимо. У подарунок від фундації ми отримали насіння елітної картоплі, щоб вивести картоплярство на вищий рівень. Вже вирощуємо екологічно чисті овочі. Крім того, плануємо взяти участь у реалізації проекту щодо розведення птиці.

 

Свою думку висловили й інші члени кооперативу.

 

- Участю у діяльності кооперативу «Дар Жуківський» я та моя родина цілком задоволені, - розповідає Ніна Медвідь. - Отримали з невеликою доплатою дуже хорошу свинку, трохи підростили, вона опоросилася, зробили передачу дару, решту поросят ми продали. Звісно, це реальне підвищення добробуту селянської родини. і Про таке раніше ми навіть мріяти не могли. 

 

- Що б ми з родиною робили без кооперативу? - каже Михайло Куляба. - Займалися б кожен своїм домашнім господарством, і мова б не йщла про породистих тварин. Бо ж для простих селян це недоступно. А тепер маємо у себе в господарствах хороших тварин. Зробили передачу дару, і собі, і на продаж поросят виростили. У кооперативі ми всі - однодумці і розуміємо, що така діяльність - це реальна можливість покращити своє життя.

 

Реалізація цього проекту завдяки ініціативі та рішучості Тетяни Горбиль принесла добробут у  чимало селянських родин. А починалося все зі звернення до служби зайнятості, яка посприяла розвитку такої доброї справи.