Справжні козаки живуть і працюють у Козацькому...
«Козацькому роду нема переводу» - цей вислів й досі актуальний і влучно звучить, коли мова йде про село Козацьке, що на Бобровиччині. І господарство тут має славну назву «Козацьке», а його енергійний та небайдужий керівник гордо носить козацьке прізвище - Чубовський. Саме завдяки наполегливості принципового директора і працьовитості та бажанню рухатися вперед самих козачан, у села, яке свого часу виглядало, як і сусідні, безперспективним та зубожілим, відкрилося «друге дихання»...
Годі виживати, прийшов час жити!
Так оптимістично і бет жодного натяку на пафос говорить Сергій Чубовський про село. Він переконаний, що саме у сільській місцевості, де родючі землі та працьовитий народ, соромно сидіти без діла і скаржитися на життя, державу, політиків... «Неприбуткове сільське господарство - це звичайнісінькі балачки і відмовки. Хочеш працювати - працюй!», - наголошує Сергій Миколайович.
І хоча зараз ТОВ «Козацьке», яке вже тривалий час очолює цей непосидючий господарник, є -не просто прибутковим, а одним з кращих в області, керівник господарства добре пам’ятає непрості дев’яності, коли неабияк важко було вистояти у бурхливому морі економічних негараздів.} не просто вистояти, а зуміти витягнути на нинішній рівень ледь дихаюче господарство, яке знаходилось за крок від прірви банкрутства.
- Мене ніколй не тягло в місто. Якщо я народився на сільській землі - тут маю жити, працювати й допомагати своїй малій Батьківщині, - констатує мій співрозмовник.
"Щоб про наше село знали, нас любили, а люди тут щасливо жили..."
Починав сільський хлопець Сергій водієм. Потім став механіком, а згодом бригадиром тракторної бригади. Після здобуття освіти за фахом інженера-механіка він два роки працював на Новобиківському цукровому заводі. За цей час вогник рідного господарства майже повністю згас. І тоді коза-чанй самі прийшли до Чубовського з проханням очолити «Козацьке», яке на той час мало майже мільйонний борг.
- Це були величезні гроші. Тоді місячна зарплата дорівнювала 50-60 гривень. Дякувати державі, списала 280 тисяч. Решту довелося повертати власними зусиллями. Працювали багато, спали мало, - посміхається Сергій Миколайович. - Було й таке, що нам не хотіли вірити. Мовляв, «такі борги у них, куди їм ще у борг давати...» Але життя не стоїть на місці, і ми впоралися з недовірою, з мільйонним боргом і з усіма негараздами. Нині ми - велика дружня родина, у якої одна мета - щоб про село Козацьке знали, нас любили, а люди тут щасливо жили.
Не один рік знадобився козачанам, щоб розорати цілину, дочекатися стабільних врожаїв і достойних заробітків. Та все ж таки труднощі переломного моменту лишилися позаду, і в цьому важливу роль відіграла дисципліна.
- Робити і заробляти - де нормальне бажання всіх людей. Та важливо, щоб все було чесно. Щоб не крали, щоб усвідомлювали, навіщо це треба, щоб люди були впевнені у завтрашньому дні. Бо саме довіра - найголовніша риса у співпраці з людьми. Це те, чого на ринку не купиш.
Господарство, де "роздають" свиней і дотримуються сівозміни, має чималі прибутки
На сьогодні в господарстві на понад 2,5 тисячах гектарів землі вирощують низку зернових і технічних культур. Тут постійно дотримуються сівозміни. До того ж, Сергій Миколайович - один із небагатьох керівників, хто зумів одержати користь навіть від тваринництва, яке більшість його колег називають збитковим.
- Ми займаємося м’ясним скотарством та свинарством і від цього отримуємо хоча й невеликі, але прибутки. Худоба прекрасна, невибаглива, дає хороші прирости. Більше тисячі підсвинків щороку роздаємо нашим працівникам і людям «на пай». Нехай вирощують. Щоб після роботи не в бар йшли горілку пити, а додому свиней годувати, - посміхається Сергій Миколайович.
Взагалі, турбота про людей у Козацькому якась надзвичайно особлива. Зерно і м’ясо продають своїм за собівартістю. Город обробити - коштує... гривня за сотку! Інші послуги - також за смішними цінами. Школа й дитячий садочок вже кілька років перебувають на балансі ТОВ «Козацьке»: від ремонту до поточних потреб. Харчування там безкоштовне. Практично всі продукти у їдальні, від борошна, олії, м’яса до овочів та цукру - за рахунок господарства. А ще талановиті діти і відмінники тут отримують стипендію.
- Щомісяця ми виплачуємо сто гривень кожному, хто гарно вчиться. Грошові гонорари одержують переможці районних та обласних олімпіад. Це такий собі стимул до праці. Ви не уявляєте, якими оченятами дивилися ті дітки, коли вперше отримували самостійно зароблені гроші.
Є у Козацькому і відомий не лише на Чернігівщині Народний аматорський фольклорно-автентичний ансамбль «Берегиня», який зі своїми концертами об’їздив мало не всю Україну. Бабусі, яким по 60-70 років не просто прославляють рідне Село, а показують всій країні, що і в такі поважні роки життя може бути веселим і різнобарвним. Завдячують жінки своїми «гастролями», також господарству і його керівникові, який придбав спеціальний транспорт для поїздок колективу, виділив кошти на феєричні костюми і постійно фінансує відрядження.
Нещодавно на «Інтері» показували концерт «23 лютого у Великому місті», там виступала «Берегиня»! Так приємно було бачити, як наші жіночки співають на одній сцені з відомими українськими і російськими зірками. Я взагалі ними пишаюся!
Дорога техніка - скорочення робочих місць
Та, на диво, у прибутковому ТОВ «Козацьке» немає дорогої імпортної техніки. І причина, виявляється, зовсім не в грошах.
- У нас достатня кількість людей, які хочуть і можуть працювати. Якщо завтра купити імпортний трактор і посадити на нього двох чоловіків, то шістьох доведеться звільнити. А я цього не хочу. Нехай господарство трохи менше заробить, але люди матимуть роботу і не будуть вночі думати, як прогодувати родину.
На сьогоднішній день у «Козацькому» працює близько сотні сільських жителів. І це (увага!) в господарстві, де тринадцять років тому рахували лише борги та збитки! Тепер же у кожному сільському будинку є газ, вулиці освітлені, дороги ремонтуються, працює ФАП... Одним словом, вирує життя. Недарма ж на останніх виборах до обласної ради люди проголосували за кандидата Сергія Чубовського, який обирався в тутешньому мажоритарному окрузі. Тепер керівник їхнього господарства - депутат і голова Союзу сільськогосподарських підприємств Чернігівщини.
- Наші сільські жителі не повинні жебракувати! Це найбільш працьовиті люди на Землі, які мають право на достойне життя! - наголошує господарник Сергій Чубовський.
Сніжана Божок, газета "Чернігівщина" №11 (391) від 14.03.13
Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш
Telegram.