Сергій Дзюба не переймається Книгою Гіннеса

Нещодавно відомий чернігівський письменник Сергій Дзюба та його дружина — письменниця, науковець і журналіст Тетяна, прославилися просто неймовірним як для українських літераторів міжнародним проектом «Вірші Сергія і Тетяни Дзюби 50-ма мовами світу».

— Сергію, у тебе й Тані — немало публікацій за кордоном. Відомі (навіть всесвітньо відомі!) письменники з усього світу перекладають ваші поезії. З чого все почалося? Як виник такий дивовижний проект?
— Думаю, кожному письменнику хочеться, щоб його твори перекладали іншими мовами. На Заході це — звична справа, особливо щодо перекладів англійською. Письменники в Європі активно спілкуються між собою, постійно зустрічаються на цікавих імпрезах та книжкових ярмарках у різних країнах: у Німеччині, Швейцарії, Франції, Великобританії… Їм зовсім нескладно, за першої-ліпшої нагоди, з’їздити до Праги, Софії чи Варшави. Практично всі (і не раз) побували у США. Вони взагалі звикли багато мандрувати!
Звісно, українські письменники поки що про таке можуть лише мріяти. На жаль, нашу літературу досі практично не знають у світі. Не читають не лише сучасних талановитих письменників, а й класиків: Тараса Шевченка, Івана Франка, Лесю Українку, Михайла Коцюбинського… Починаєш розмірковувати про Григорія Сковороду і чуєш у відповідь: «А хто це?». Прикро, бо ми — анітрохи не гірші за інших, а то й кращі, якщо говорити про українську поезію!

— Тож спасіння потопаючих — справа рук самих потопаючих?
— Авжеж. Нас із Танею почали перекладати з легкої руки видатної письменниці, лауреата Національної премії України імені Тараса Шевченка Віри Вовк, яка вже багато років мешкає в Бразилії. Пані Віра з власної ініціативи переклала добірку наших віршів португальською та німецькою мовами для антології сучасної української поезії, що вийшла в Ріо-де-Жанейро.
Згодом з’явилися переклади англійською (дякуємо відомому письменникові, співзасновнику легендарної Нью-Йоркської групи Богданові Бойчуку та поетесі зі США Любі Ґавур), французькою, іспанською, італійською, грецькою, шведською, норвезькою, фінською, японською, китайською, корейською, перською, івритом…
Тобто на сьогодні маємо переклади 30-ма мовами світу. Проект продовжується — сподіваємося у перспективі надрукуватися 50-ма мовами.

— Тобі часом упорядники Книги рекордів Гіннеса не телефонували?
— Був один дзвінок, але з іншого приводу…

— Не важко здогадатися — ти ж три десятки своїх книжок присвятив дружині (на думку фахівців, це, очевидно, єдиний такий випадок в історії світової літератури)…
— 40 книжок, якщо врахувати 9 радіокниг. Тобто все, що створюю, присвячую Тані: поеми і вірші, романи й оповідання, нариси і публіцистичні статті, есеї та рецензії, радіоп’єси й радіосеріали, казки та інші твори для дітей, гумор і пародії, пісні… Детективи, фантастику, пригодницькі книжки, мелодрами, документальні повісті й радіофільми на історичну та військову тематику…

— Взагалі, ти — надто позитивний як для письменника, і це (з точки зору чоловіків) підозріло!
— Однак я переконаний, що письменник має бути позитивним: жити за Божими заповідями й спати зі спокійною совістю. Тому, як правило, головні персонажі моїх книг — справжні чоловіки, здатні на героїчні, благородні вчинки: заради Батьківщини, коханих жінок, а інколи й зовсім незнайомих громадян. Взагалі ж, я — звичайна, нормальна людина, тому зовсім не переймаюся Книгою Гіннеса.

— До того ж у всіх своїх книгах (і радіокнигах) ти чудово розповідаєш про Чернігів та його мешканців — пропагуєш рідне місто на увесь світ!
— Я люблю Придесення! І люди тут є надзвичайні, про яких просто гріх не написати. Тому, що б не трапилося, продовжуватиму свою справу.

Василь Слапчук, лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка, Луцьк, тижневик «Чернігівські відомості» № 46 (1132), 14 листопада 2012

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.