Світло душі в кожній бісеринці: історія вчительки з Чернігівщини, яка дарує дітям серце

Бувають люди, розмова з якими залишає на душі відчуття затишку. Саме такою є Людмила Володимирівна Кривенко – вчителька початкових класів Іваницького ліцею Парафіївської селищної ради, яка вже майже чотири десятиліття присвячує себе найменшим школярам.

Життєві дороги: від Чернігова до Іваниці

Педагогічний стаж цієї дивовижної жінки вражає – 37 років у початковій ланці!

«Треба порахувати, скільки точно, – посміхається вчителька. – Спочатку закінчила педучилище, а потім заочно навчалася у Чернігівському педагогічному інституті імені Т. Г. Шевченка».

Свій шлях молода випускниця розпочинала в маленькій малокомплектній школі в селищі Загін, куди її направили за розподілом. А в 1993 році доля привела Людмилу Володимирівну до Іваниці. Тут вона знайшла своє кохання, вийшла заміж і назавжди пов’язала своє життя з цим краєм та місцевою школою.

Малювання, музика та крихітні першокласники

Цього року у Людмили Володимирівни гамірний та особливо відповідальний період – перший клас. Аж 17 невгамовних хлопчиків та дівчаток щодня потребують від вчительки уваги, турботи та ласки.

За цими приємними турботами часу на власні захоплення майже не залишається.

«Чималенько у мене цього року першачків!» – з теплотою в голосі каже вчителька.

Хоча сама пані Людмила скромно зазначає, що про її творчість «нема чого й говорити», але талант у неї в крові з самого малечку. З дитинства вона чудово малює, свого часу відвідувала художню та музичну школи. Цей естетичний смак та вміння бачити красу поруч вона роками передає своїм вихованцям.

На уроках праці навчає дітей ліпити, робити аплікації, виготовлювати різні поробки, хоча сама жартує, що власні роботи часто лишає незавершеними – увесь час віддає дітям.

Мистецтво, що потребує терпіння

Особливою сторінкою в житті Людмили Володимирівни стала вишивка бісером. Це тонка, ювелірна техніка, де кожна маленька намистинка має слухняно сісти у свою клітинку, створюючи єдине полотно.

Вишивання бісером – заняття не з дешевих, адже якісна основа разом із підібраним чеським бісером коштує чимало. Але коли сюжет припадає до душі – серце не може встояти.

«Якщо мені сподобається картина, наприклад, як було з янголятами, то я купую і вишиваю», – ділиться майстриня.

Своїх робіт у вчительки залишилося небагато: щось подарувала близьким від щирого серця, а вдома береже картину з тими самими янголятами, які випромінюють світло й спокій.

Попри свою скромність і небажання бути в центрі уваги, наша героїня – це приклад того, як творча та добра душа здатна розфарбувати світ навколо себе та навчити дітей бачити прекрасне у повсякденному житті.



Учитель початкових класів: оркестр людських душ, де баян і пензлик творять дива

Сучасний педагог у початковій школі – це не просто людина, що навчає читати, писати й рахувати. Це людина-оркестр, яка повинна багато чого знати та вміти.

Мало хто замислюється, яке це складне завдання – утримувати увагу маленьких школярів щодня. Секрет пані Людмили простий: вона сама є невичерпним джерелом творчості.

Усі так звані «творчі предмети» вчителька веде самотужки.

«І працю весело ведемо, і музичне мистецтво, і образотворче, – ділиться вона. – А як інакше? Дітей всьому треба вчити, відкривати їм світ з усіх боків».

На її уроках панує особлива атмосфера: тут малюють, ліплять, клеять, роблять аплікації. Вчителька переконана, що в кожній дитині живе маленький митець, якого потрібно лише вчасно підтримати.

Музика, що живе в серці

Особливе місце у житті вчительки займає музика. Свого часу вона закінчила Ічнянську музичну школу по класу баяна, віддавши навчанню п’ять років. Цей досвід не раз ставав у пригоді під час шкільних свят та уроків.

І хоча сьогодні вона з легкою ноткою ностальгії зізнається, що домашній інструмент уже трохи розстроївся від часу, любов до музики нікуди не зникла. Захоплення музикою просто змінило свій формат – тепер вона звучить у дитячих піснях, які вчителька розучує зі своїми вихованцями на уроках.

«Трішки співаємо, трішки малюємо, трішки ще щось творче робимо...» – скромно підсумовує вчителька.

Проте за цим «трішки» стоїть колосальна щоденна праця, велика душа та прагнення виховати гармонійних, чуйних і талановитих людей.

Квіткові секрети шкільного підвіконня: як виростити пишну пеларгонію

Кажуть, що у гарного вчителя розквітають не лише дитячі душі, а й усе навколо. Наша героїня – яскраве тому підтвердження.

Поміж уроками, перевірками зошитів і гамірними перервами вона знаходить час для свого великого захоплення – квітникарства.

На клумбах милують око різні квіти: від ранніх тюльпанів і нарцисів до тендітної петунії, розсаду якої пані Людмила власноруч сіє ще наприкінці зими. Проте справжньою королевою цього року й вдома, й на шкільних вікнах стала пеларгонія (у народі – калачик).

Народні рецепти для королівського цвітіння

У той час як у багатьох пеларгонії витягуються вгору, наче пальми, і відмовляються пускати бутони, у Людмили Володимирівни вони буяють яскравим цвітом.

Секрет такого успіху криється не в дорогих хімічних добривах, а в перевірених часом народних методах, якими вона охоче ділиться.

Секрет №1 – хмільне підживлення

Щоб стимулювати пишне цвітіння, господиня використовує незвичний, але дуже дієвий розчин: одна склянка пива на 10 літрів води. Такий полив забезпечує рослину поживними речовинами та мікроелементами.

Секрет №2 – яблучний коктейль

Коли вчителька смакує яблуками, шкірки ніколи не викидає. Вона складає їх у півторалітрову банку, заливає водою і залишає приблизно на три дні, доки вода не почне злегка бродити. Потім цей настій розводить у відрі води і поливає квіти. Результат – тривале і рясне цвітіння.

А щоб кущ не «стирчав у різні боки», а розростався вшир і випускав бічні гілочки, господиня сміливо обрізає пагони одразу після того, як верхні бутони відцвітають.

Випробування холодом: загартовані «вихованці»

Зараз на шкільних підвіконнях першого класу справжнє різнобарв’я: розквітлі червоні, фіолетові та рожеві пеларгонії.

Дивлячись на цю красу, важко повірити, які випробування випали на долю рослин цієї зими. Через проблеми зі світлом у шкільних класах було дуже холодно.

На жаль, делікатні фіалки та витончені червоні кали не витримали морозів і вимерзли. А от пеларгонія проявила справжній «бійцівський» характер – вистояла, загартувалася в прохолоді й зараз віддячує за турботу неймовірним цвітінням.

Колекція пеларгоній постійно поповнюється, адже повз красиву квітку вчителька пройти не може. Вона постійно обмінюється з колегами та знайомими живцями й уже «заразила» своїм хобі колег, учнів та батьків, які теж із задоволенням вирощують ці прекрасні квіти.

Весняний карнавал: крокуси, що мандрують країною

Але вчителька закохана не лише у кімнатні квіти. Кожен, хто хоч раз заглядав до квітника пані Людмили, знає: тут живе любов до землі, яка здатна творити дива.

Навіть після важкої зими та примхливої весни її сад ожив, хоча це й вимагає неабияких зусиль, знань та терпіння.

Коли земля лише прокидається від зимового сну, квітник вчительки спалахує яскравими барвами – це розквітають крокуси. Цього року їх було неймовірно багато: фіолетові, бузкові, темно-пурпурні, жовті, рожеві та білі першоцвіти справжнім килимом укрили землю.

Особливого догляду, як зізнається сама господиня, ці квіти не потребують – посадила, і вони розростаються самі. Головне правило – не чіпати листя занадто рано, а дати йому час підсохнути й зрізати його лише тоді, коли воно повністю віддасть силу цибулині.

Коли ж крокусам стає затісно на одній грядці, вчителька охоче ділиться ними з усіма.

«Викопую, якщо вони вже один на одному сидять, і розсаджую. Багато людям роздавала й навіть поштою пересилала! Наша колега-вчителька виїхала в Західну Україну, то я їй туди відправляла пакуночки, щоб і там наша весна цвіла», – каже пані Людмила.

Рятувальна операція для королеви саду

Якщо крокуси – це невибаглива радість, то троянди – справжній біль і турбота цього сезону.

«Через несприятливі умови розкішні кущі довелося обрізати радикально – аж до самої землі. Зараз вони лише потихеньку, сантиметр за сантиметром, відходять від шоку й пускають перші зелені пагони», – розповідає Людмила Володимирівна.

Щоб повернути королеву саду до життя, у господині є чіткий план дій, який стане в пригоді кожному садівникові.

Перш за все, кущі та коріння потрібно захистити від шкідників – навесні обробити їх захисними препаратами (як-от «Антихрущ» та «Актара»), адже ослаблені рослини – легка здобич для підземних і наземних шкідників.

Після захисту обов’язково йде підживлення. Цього року для всього саду пані Людмила придбала у спеціалізованому магазині ефективне мінеральне добриво – нітроамофоску (рожево-білі гранули), яка дає потужний поштовх для росту та майбутнього пишного цвітіння.

Поруч із трояндами своєї черги чекають розлогі хости та інші садові улюбленці.

Попри всі труднощі, нестачу часу та гамірні шкільні будні, ця дивовижна жінка продовжує плекати красу. Бо знає: квіти, як і діти, потребують турботи й, якщо вкласти в них душу, вони обов’язково віддячать усім навколо своїм теплом і цвітом.

І наостанок

Скромність прикрашає справжню людину, і Людмила Кривенко – яскравий тому приклад. Вона не вважає себе суперучителем чи видатною майстринею, а просто щодня сумлінно робить те, що велить серце: навчає дітей, вирощує квіти, ділиться з колегами своїми наробками та вшиває бісеринку за бісеринкою у полотно свого життя.

Співаючи, малюючи чи рятуючи троянди після важкої зими, вона залишається тим самим надійним орієнтиром для своїх першокласників.

І саме завдяки таким людям – щирим, працьовитим, відданим своїй справі – світ навколо стає кращим, добрішим і набагато яскравішим.

Джерело: газета "Трудова слава", Олена Березкіна

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.